Григоріопольський район: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація
правопис
Рядок 12:
 
== Географія ==
Григоріопольський район утворено 12 жовтня 1924 року. Він розташований в центральній частині молдавськогомолдовського [[Придністров'я]], на лівому березі ріки [[Дністер]]. Межує з [[Дубосарський район (Придністров'я)|Дубосарським районом]] та [[Слободзейський район|Слободзейським районом]] молдавськогомолдовського Придністров'я, [[Криулянський район|Криулянським районом]] Молдови і [[Фрунзівський район|Фрунзівським районом]] та [[Велико-Михайлівський район|Велико-Михайлівським районом]] Одеської області [[Україна|України]]. Територія району становить 822 квадратних кілометри. Близько 60 тис. га складають сільськогосподарські землі, в тому числі 52 тис. га розореної паші.
 
Рельєф району в основному горбиста рівнина з послідуючим нахилом в південну сторону до [[Чорне море|Чорного моря]] та при Дністрі різкому пониженню до 80 метрів. Максимальна висота — 210 метрів над рівнем моря. Клімат помірний, середньорічна кількість опадів — 450 мм. З грунтів переважає звичайний чорнозем, також попадаються й глинясті, тяжкосуглинкові та солончаки.
Рядок 22:
А вже з VII століття в ці райони з Придністров'я та лісистого Полісся почали заселятися слов'янські племена [[тиверці]]в та [[уличі]]в, вони досить успішно асимілювали рештки попередніх поселенців, яких доволі сильно гнобили [[тюркські]] племена печенігів та половців. Підтвердженням про успішний етнічний розвіток [[слов'янські племена|слов'янських племен]] в краю стали розкопки та найдені [[поселення]] в Буторі, Токмазеї, Красногірці. Племена тиверців та уличів понад 8 століть панували на цих землях — розширились територіально аж в пониззя [[Дунай|Дунаю]] та на ділянці від [[Південний Буг|Бугу]] — Дністра по річці [[Прут]]. Завдяки успішному входженню в племінний союз Київської Русі вони отримали можливість спокійно розвивати свої [[ремесла]] та господарства майже не відчуваючи половецької небезпеки. А вже в часи ослаблення Києва ці племена входять до складу [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]] (згодом королівства). Але нова історична епоха — пов'язана з [[монголо-татари|монголо-татарськими]] походами та їх розселенням, привело до неминучих наслідків — ослаблена та знекровлена [[Київська Русь]] не могла більше контролювати свої прикордоннірайони. Тому населення цих країв, яке залишилося після набігів, полишало насиджені місця і подалося в гірську та лісисту місцевості [[Поділля]] чи [[Карпати]], або ж подавалися до більших поселень-городищ і визнавали над собою протекторат [[Кочові народи|кочових народів]].
 
Такі їх митарства тривали близько 2 століть, частина з цих племен асимілювалася з полісянами або древлянами, інша частина поєдналася з молдавськимимолдовськими племенами [[Підкарпаття]] та татарсько-половецькими прибульцями які вирішили залишитися на цих територіях. Допоки відбувався процес поєднання культур кочового народу з осілими племенами зы Сходу почалися нові етнічні розселення — племена молдаванмолдован та колишніх даків були потиснути з територій осілості в серединному Дунаї нащадками [[гуни|гунів]]. Вони протягом століть потроху асимілювали рештки тиверців та уличів в пониззі рік Молдова, Прут і не відчувши жодних серйозних притискань монголо-татар, які не вибирали цих шляхів, і в часи ослаблення татарського впливу — повернулися на малозаселені, частково винищені татарами, землі теперішньої [[Бессарабія|Бессарабії]]. Цьому ще й сприяли успішні позиції їх вождів в переговорах з [[Османська імперія|Османською імперією]] визнання васальностівасалітету, тому при прихильному ставленні оттоманцівПорти молдавскемолдовське населення поширилося на всій території Бесарабщини (від [[Сирет]]у i [[Молдови]] до [[Дністер|Дністра]]).
З [[XV століття]] ріка Дністер стала на віки природнім кордоном розселення молдавськогомолдовського племені — по праву сторону, по ліву сторону залишилися поселення руські — українські. А ще в пониззі Дністра, на межі зі степовою зоною, де ці поселення з обох боків були рідкуваті (слабозаселені), та межа не буа настільки охороняєма — це дозволяло частині молдаванмолдован та українців, які тікали від своїх власників, поселятися не берегах річки в змішаних поселеннях. А влада тодішня — оттоманська і молдавськамолдовська або посполита і російська-царська цим користувалася створюючи прикордонні поселення — цим самим укріплюючи свої кордони.
 
Саме в цей період на території району до українських поселень [[Бичок (Григоріопольський район)|Бичок]], [[Мочарівка]], [[Ташлик (Григоріопільський район)|Ташлик]], [[Бутор]], [[Шипка (Григоріопольський район)|Шипка]] долучаються молдавськімолдовські поселення з [[XVI]]-[[XVIII століття]] [[Спея (Григоріопольський район)|Спея]], Тея, [[Малаєшти]], Далакеу (козацька стоянка — Далеко). А вже з середини 1700 років царська [[Росія]] для укріплення своїх кордонів дозволила розселення по півдню Малоросії (Таврійська та Херсонська губернії) інших народностей — сербів, болгар, вірмен, греків та євреїв, які піддалися в цей період страшним утискам в Оттоманській імперії та німецьким колоністам які зазнавали релігійних утисків у себе на батьківщині і мали бажання розпочати нове життя на нових землях. Саме тоді на теренах району виникли поселення вірмен — [[Григоріополь]], німців колоністів — [[Глинне (Григоріопольський район)|Глинне]], [[Карманово]], а також анклави єврейських поселенців в Григоріополіабои болгар в Шипці.
 
І можна сказати, що головною подією того періоду стало заснування фаворитом [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]] російської можновладиці [[Григорій Потьомкін|Григорієм Потьомкіним]] — поселення вірмен Григоріополя, яке з часом наповнилося єврейськими і іншими народностями, українцями, молдаванамимолдованами, німцями та болгарами й стало ключовим торговим та культурним центром цього краю. Протягом двох століть цей [[район]] доволі успішно розвивався, незважаючи на чотири військові кампанії які проходили навколо нього, прикордонний статус та постійний приток поселенців призвів до зростання населення в тричі, доволі успішно розвинулися ремесла та сільське господарство. Тільки буремне [[XX століття]] змінило ситуацію — як на національному так і на державному рівнях.
 
Як адміністративна одиниця Григоріопольський район був утворений 12 жовтня 1924 року в [[Молдавська Автономна РСР|Молдавській Автономній РСР]] в складі [[Українська РСР|Української РСР]]. 26 червня 1940 року після повернення румунами [[Бессарабія|Бессарабії]] до [[СРСР]], цей район ввійшов до складу новоутвореної [[Молдавська РСР|Молдавської РСР]]. Ще деякий час ця адміністративна одиниця піддавалася різним адміністративним експериментам — укрупнення, скорочення, розформування), і лише з 1971 року було затверджено його теперішні межі та статус.
Рядок 75:
Населення району становить приблизно 51,2 тисяч чоловік.
Відповідно за національним складом:
* [[молдаванимолдовани]] — 64,8%
* [[українці]] — 17,4%
* [[росіяни]] — 14,3%
Рядок 160:
== Видатні особи району ==
Народжені в Григоріопольському районі:
* [[Гуртовий Тимофій Іванович]] — молдавськиймолдовський диригент, народний артист СРСР (''українського походження'')
* [[Борщ Андрій Тимофійович]] — мовознавець-романіст. Кандидат філологічних наук (1947) (''українського походження'')
* [[Колісніченко Степан Калинович]] — [[Герой Радянського Союзу]] (село [[Гиртоп (Григоріопольський район)|Гиртоп]])