Повстання Косинського: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м шаблон
Немає опису редагування
Рядок 25:
== Хід повстання ==
 
Повстання почалося виступом у грудні [[1591]]&nbsp;р. загону [[реєстрові козаки|реєстрових козаків]], що їх очолював гетьман [[Косинський Криштоф|Криштоф Косинський]]. Христофор (Кшиштоф) Косинський, готуючись до нападу на маєтності Острозьких, сказав, що староста [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал (Михайло) Язловецький]] не поспішав виплатити козакам належну платню. [[Міхал Язловецький (староста хмільницький)|Міхал Язловецький]] на чолі королівських комісарів вислав із табору під Фастовом заклик до повстанців видати К. Косинського, але був змушений погодитись віддати посаду зверхника іншому.<ref>''Н.Никола Андрусяк''. Минуле Бучаччини // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник]].— Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972.— 944 с., іл. сС. 29</ref> Вони напали на м. [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;— резиденцію білоцерківського старости князя [[Януш Острозький|Януша Острозького]], що захопив маєток К. Косинського в [[Рокитне (Київська область)|Рокитному]]. Напад реєстровців став поштовхом до великого селянсько-козацького повстання, яке згодом охопило [[Київське воєводство|Київське]], [[Волинське воєводство (І Річ Посполита)|Волинське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]] і [[Подільське воєводство|Подільське]] воєводства й становило велику загрозу для панування шляхетської Польщі в Україні{{fact}}.
 
В [[1592]]&nbsp;р. повстанці вчинили багато нападів на маєтки шляхти, міста й містечка, оволоділи Трипіллям та [[Переяслав]]ом, захопили в київському замку гармати, порох і військове спорядження. В кінці 1592&nbsp;— на початку 1593&nbsp;р. значний повстанський загін з кількох тисяч чоловік на чолі з К. Косинським виступив на [[Волинь]]. До нього приєднувались окремі повстанські загони, стікалися селяни, міська біднота і невдоволена своїм становищем дрібна службова шляхта. Повстання загалом мало стихійний характер. Багато повстанських загонів діяло незалежно від головного повстанського війська. З допомогою польського короля і місцевих магнатів проти повстанців було мобілізовано значні військові сили української і польської шляхти під командуванням найбільшого українського магната, київського воєводи [[Острозький Костянтин-Василь|Костянтина Острозького]], які зосередилися під м. Костянтиновом (нині [[Старокостянтинів]] Хмельницької області). У перших боях зі шляхетським військом повстанці на чолі з К. Косинським мали успіх, але 23.І (2.ІІ.) 1593&nbsp;р. під П'яткою (нині село Чуднівського району Житомирської області) зазнали поразки. К. Косинський від імені козацтва змушений був підписати [[Косинського угода Косинського|угоду]] з К. Острозьким [[10 лютого]], за якою козаки підкорялися королю. Однак, відступивши з козацькими загонами на [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]], К. Косинський почав готуватися до нового виступу і звернувся до московського уряду з проханням прийняти його із Запорізьким військом під владу [[Московська держава|Московської держави]].
 
У травні 1593&nbsp;р. 2-тисячний загін козаків рушив із Запоріжжя під [[Черкаси]]. Тут його розбив черкаський староста князь О.Вишневецький. К.Косинський загинув. Проте незабаром в Україні вибухнуло [[повстання Наливайка]] 1594—1596&nbsp;рр. Ці повстання поклали початок визвольній боротьбі українського народу, яка розгорнулася у 1-й пол. 17 ст. і закінчилася поваленням панування шляхетської Польщі в Україні{{fact}}.