Інтелектуал: відмінності між версіями

'''Інтелектуал''' - — людина розумової праці{{джерело|дата=грудень 2014}}. “Інтелектуалом”«Інтелектуалом» також називають{{хто|дата=грудень 2014}} освічену, начитану людину з високо розвиненим інтелектом{{джерело|дата=грудень 2014}}.

Слово '''“інтелект”«інтелект»''' запозичене з французької. Походить від латинського intellego — - “відчуваю«відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю”думаю». Утворене з префікса inter-, спорідненого з давньоіндійським antar, antarah — - “внутрішній”«внутрішній», та дієслова lego — - “збираю«збираю, читаю, слухаю”слухаю».

У Великій Британії XVIII століття синонімічний “інтелектуалу”«інтелектуалу» вираз  — '''man of letters''', в буквальному перекладі “людина«людина літер”літер». Вказував на відмінність між тими, хто вмів читати й писати, та неписьменними. Коли кількість людей з освітою збільшилася, men of letters стали називати тих, хто пише про літературу  — критиків, есеїстів і журналістів.

У Франції часів Просвітництва (XVI-XVIII XVI–XVIII ст.) інтелектуалами в сучасному значенні були '''literati''', в перекладі з латини “письменні”«письменні». Literati називалися громадяни “Республіки«Республіки листів”листів», європейської спільноти вчених і науковців, які листувалися й обмінювалися публікаціями. До literati також належали відвідувачі французьких салонів  — літературних, художніх чи політичних гуртків, що їх організовували освічені жінки у себе вдома. В сучасній англійській literati - — лайливе слово, яким журналісти називають інтелектуалів.

13 січня 1898 року [[Еміль Золя]] надрукував у газеті L'Aurore відкритого листа президентові Феліксу Фору. Звинувачував уряд в антисемітизмі. Вимагав перегляду справи француза єврейського походження Альфреда [[Дрейфус]]а, якому за шпигунство на користь німецького Рейха присудили довічне ув'язнення. Наступного дня Золя підтримали професори, студенти, літератори, митці, журналісти. Їхню колективну петицію антидрейфусарій Моріс Баррес назвав “Протестом«Протестом інтелектуалів”інтелектуалів». Слово було образливим  — позначало осіб, які вимагають того, що заперечує більшість французів.

* ''[[Володимир Склокін]].'' [http://krytyka.com/ua/articles/stayuchy-publichnymy-istoryky-yak-publichni-intelektualy-u-postradyanskiy-ukrayini Стаючи публічними: історики як публічні інтелектуали у пострадянській Україні]. // [[Критика (часопис)|Критика]].  — Рік XVIII, число 5-6 (199-200199–200) .

* ''[[Едвард Саїд]].'' [http://commons.com.ua/publichna-rol-intelektualiv/ Публічна роль інтелектуалів.] // [[Спільне (журнал)|Спільне.]]  — 08.04.2014.