Андреа Поццо: відмінності між версіями

| Навчання =

| Напрямок = [[бароко]]

| Роки творчості =

| Покровитель = [[Товариство Ісуса]]

| Сайт =

''' Андреа Поццо''', також Андреа дель Поццо ({{lang-it|Andrea Pozzo}} [[30 листопада]] [[1642]], [[Тренто]] -  — [[31 серпня]] [[1709]], Відень ) - — чернець [[єзуїт]], відомий італійський [[художник]], [[декоратор]] і [[архітектор]] доби пізнього [[бароко]].

В [[16 століття|16 столітті]] набули міці процеси розчарування в [[католицизм]]і, критики його зловживань і забуття ним настанов первісного християнства. Римо-католицька церква відповіла на критику новим посиленням винищення [[єретик]]ів. І смаженим людським м'ясом тхнуло в Іспанії, Нідерландах, Італії і Німеччині. Був посилений і ідеологічний гніт. Але зміцніли і позиції протестантизму, особливо в німецьких князівствах, на півночі Нідердандів, у Франції, у Швеції, кантонах Швейцарії та в Британії. Процес зайшов настільки далеко, що від католицизму остаточно відколовся цілий пласт західноєвропейських країн ( Англія, частина німецьких князівств, швейцарські кантони, північні Нідерланди, Швеція ). Вдруге після розколу християнської церкви у [[1054]] року християнська спільнота розкололася на три гілки — -* католицизм

* протестантизм.

Стан влади римських пап після [[пограбування Риму]] і його руйнації у [[1527]] році був настіьки загрозливим, що церква зібралася на собор у місті Тренто (Тридентський собор), де впродовж декількох років були вироблені нові настанови політики римських пап щодо збереження власних позицій і комбінованого наступу на супротивників - — ідейного, освітнього і агресивного. Як виявилося пізніше, [[католицизм]] і [[протестантизм]] зайняли непримиренні позиції, що матимуть значні політичні, релігійні, філософські наслідки як для Євпори, так і світу.

[[Товариство Ісуса]] було засноване [[1534]] року іспанцем Ігнатієм Лойолою у [[Париж]]і та затверджене 27 вересня [[1540]] року римським папою Павлом III. Головною метою єзуїтів стало проповідування ідей католицизму, поширення впливу католицької церкви на усі сфери життя, зміцнення влади папи римського. Організаційні принципи Товариства будувались на основі суворої дисципліни, безумовного підпорядкування лише генералові Товариства, або римському папі.

Обидві події ( [[Тридентський собор]] та засноване Товариство Ісуса ) матимуть значний вплив на світогляд та творчу діяльність майбутнього художника і архітектора Андреа Поццо.

В місті [[Тренто]], де і проходив колись Тридентський собор, в побожній родині народився Андреа Поццо. Освіту тимав в школі єзуїтів. Батько, що помітив схильність сина до мистецтва, не заважав його художнй освіті. Побожність Андреа Поццо була такою, що '''25 грудня 1665''' року Андреа Поццо став ченцем - — єзуїтом. Важливий доя Поцо крок він зробив в місті [[Мілан]]і в церкві Сан феделе.

Поццо працював на півночі Італії, в Лігурії, в місті [[Генуя]] (церква Св. Амвросія), в Сан - — Ремо.

* У [[1675]] році в [[Турин]]і прикрашав єзуїтську церкву Св. мучеників.

* У [[1676]] році в місті Мондові створив фреску в церкві Св. Франциска Ксаверія.

Римський період Андреа Поццо тривав майже двадцять років ( [[1681]]—–[[1702]]. Римське бароко пережило неймовірний злет, розквіт у творах [[Мікеланджело да Караваджо]] ( 1573—16101573–1610), [[Франческо Борроміні]] 1599—1667 1599–1667), [[Лоренцо Берніні]] (1598—1680 1598–1680), [[П'єтро да Кортона]] ( 1596—16691596–1669), [[Алессандро Альґарді]]( 1598—1654 1598–1654). Практично нікого з цих велетнів римського мистецтва бароко Поццо в Римі не зустрів. Але стане нащадком усіх перваг і всіх недоліків представників римської школи бароко - — помпезності і віртуозної майстерності, велетенських масштабів і перспективних фокусів, розкошів декору і полум'яного містицизму. Італійське бароко почало працювати по виробленим рецептам, все більше втрачаючи експериментальний та щирий характер.

В Римі його здібності вікористовували і як майстра релігійного живопису, і як митця - — театрального декоратора у релігійних виставах.

Серед важливіших творів єзуїта Андреа Поццо в Римі — -* фрески на стелі центральної нави церкви Святого Ігнатія ([[Церква Il Gesù]])

Ще у [[1700]] році він встиг як архітектор створити [[проект]] церкви Св. Миколая для міста [[Любляна]]. Як уславлений чернець-художник він отримав виклик на працю у [[Відень]] від австрійського імператора Леопольда І. Старий майстер, якому було шістдесят, перебрався у столицю Австрії, де працював по замовам імператора, князя Йозефа Йогана Адама Ліхтенштейна та різних [[монастир]]ів та церков. У [[1703]] році він створив свій останній шедевр ілюзорного живопису - — імітацію куполу на пласкій стелі в церкви єзуїтів у Відні. Композиційні схеми йго вівтарних картин в церквах Відня мали значний вплив на вівтарні композиції в церквах багатьох країн «лоскутної» Австрійської імперії ([[Угорщина]], [[Чехія]], [[Моравія]], а також впливи а майстрів Польщі).

Чернець Андреа Поццо помер у [[Відень|Відні]].

* Società Storica Poliziana, ''Andrea Pozzo a Montepulciano'', Thesan & Turan, 2010. ISBN 978-88-95835-76-1;

* Nuova edizione anastatica dei due volumi del trattato di Pozzo ''Perspectiva pictorum et architectorum'' (1693-17001693–1700) con saggio introduttivo di P. Dubourg Glatigny, Trento, 2009. ISBN 978-88-89706-67-1;

* E. Filippi, ''L'arte della prospettiva. L'opera e l'insegnamento di Andrea Pozzo e Ferdinando Bibiena in Piemonte'', Olschki, 2002;

* L. Giorgi, ''Antonio da Sangallo il Vecchio e Andrea Pozzo a Montepulciano. Il tempio della Madonna di S. Biagio e la Chiesa del Gesù'', Le Balze, 1999;

* H. Ikegani, ''Sviluppo sommerso. Peculiarità della teoria prospettica di Andrea Pozzo'', CLUEB, 1998;

* V. De Feo – — V. Martinelli (a cura di), ''Andrea Pozzo'', Electa Mondadori, 1998.

* [[Контрреформація]]

* [[Товариство Ісуса]]

* [[П'єтро да Кортона]]