Битва за Тулагі, Гавуту та Танамбого: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Hjvfy (обговорення | внесок) |
Fessor (обговорення | внесок) правопис |
||
Рядок 62:
В той же самий час японські війська на Тулагі і Гавуту, а саме 3-ій загін морської піхоти Куре і військовослужбовці Йокогамської авіагрупи під командуванням капітана [[Міядзакі, Сігетосі|Сігетосі Міядзакі]], передали своєму командиру в Рабаулі, капітану [[Ямада, Садайосі|Садайосі Ямаді]], що вони піддались нападу, знищили своє обладнання і документи, і передали повідомлення: «Ворогів набагато більше, ніж нас, ми будемо боротися до останього бійця.» Масаакі Судзукі, командир підрозділу морської піхоти, наказав своїм солдатам зайняти попередньо підготовлені оборонні позиції на Тулагі і Гавуту.<ref>Alexander, с. 51, 81-82, Jersey, ''Hell's Islands'', с. 80, 133–134, Zimmerman, ''The Guadalcanal Campaign'', с. 27-28 і Lundstrom, ''Guadalcanal Campaign'', с. 38. Це відділення 3-го куре морської піхоти підпорядковувалось 8-му флоту під командуванням адмірала [[Мікава, Гун'їті|Гун'їті Мікави]]. 3-є куре морської піхоти головним чином складалося з резервістів, більшій частині яких було за 40 років. Також на Тулагі знаходилися японські електрики і інженери з 14-го будівельного підрозділу, які, не дивлячись на те, що не мали бойової підготовки, допомагали 3-му загону морської піхоти Куре захищати острів.</ref>
Морські піхотинці з 2-го батальйону висадились на північно-західній стороні острова Тулагі і приєднались до рейдерів Едсона в наступі на південно-східну частину острова. На протязі дня вони просувались до місця призначення, подолавши при цьому декілька ізольованих осередків японського опору. Близько полудня Судзукі перемістив свою головну лінію оборони на пагорб, який отримав від американців назву Висота 281 по висоті пагорбу і найближчій ущелині, що розміщене на південно-східній стороні острову. Японська оборона включала в себе десятки тунелей і печер, прокладених у вапнякових скелях пагорбу, а також кулеметні гнізда, обложені мішками з піском. Морські піхотинці підійшли до лінії оборони в сутінках, оцінивши, що денного світла недостатньо для проведення повномасштабної атаки, вони окопалися перед настанням ночі.<ref>Peatross, ''Bless 'em All'', с. 37-41, Zimmerman, ''The Guadalcanal Campaign'', с. 28-31, Jersey, ''Hell's Islands'', с. 82, 131, 138–139, Alexander, с. 82. Командир рейдерів «С» Кеннет Д. Бейлі захопив японський бункер до того, як отримав поранення в
Вночі, починаючи з 22.30 японці п'ять раз атакували позиції морських піхотинців.<ref>Shaw, ''First Offensive'', с. 8-9, Peatross, ''Bless 'em All'', с. 41, Jersey, ''Hell's Islands'', с. 140.</ref> Наступи являли собою фронтальні атаки, що чергувалися з індивідуальними вилазками і проникання малих груп до командного пункту Едсона, що іноді призводило до рукопашних боїв з морськими піхотинцями. Японці на деякий час прорвали лінію оборони морської піхоти і захопили один кулемет, але незабаром були відкинуті.
| |||