Відкрити головне меню

Зміни

правопис
|event_end = Встановлення королівства
|
|p1 = МолдавськеМолдовське князівство
|flag_p1 = Flag_of_Moldavia.svg
|p2 = Князівство Волощина
}}
[[Файл:Romania si Dacia moderna 1868.JPG|thumb|right|Об’єднані князівств у 1868 році (жовтим і блакитним коліром)]]
'''Об’єднане князівство Волощини і Молдови''' ({{lang-ro|Principatele Dunărene}}) або ({{lang-ro|Principatele Unite ale Valahiei și Moldovei}}) — державне утворення, що виникло в 1859 по об’єднанні Дунайських князівств після коронації [[Александру Йоан Куза]] в [[МолдавськеМолдовське князівство|МолдавськомуМолдовському]] й [[Князівство Волощина|Волоському]] князівствах. Було [[васальна держава|васальною державою]] [[Османська імперія|Османської імперії]].
 
У ході [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878 років]] держава проголосила незалежність і її визнано 1878 року. У 1881 після проголошення [[Кароль I|Кароля I]] королем на території держави виникло [[Королівство Румунія]].
 
=== Передісторія ===
З моменту утворення МолдавськогоМолдовського князівства і [[Цара Роминяске|Валахії]] ці дві держави мали тісні культурні та економічні зв’язки. Так, у Середні століття князівства іноді називали єдиною назвою, наприклад, Молдову називали «Малою Валахією»<ref>{{книга
|автор = Мохов Н. А.
|заголовок = Молдавия эпохи феодализма
}}</ref>. Пізніше князівства отримали назву «Дунайські», через те що обидва розташовувалися на річці Дунай. У 1600 разом з Трансильванією були об’єднані волоським господарем [[Михайло Хоробрий|Михаєм Хоробрим]] в єдину державу, яка в тому ж році і розпалася.
{{Історія Румунії}}
[[Молдовське князівство]] потрапило в залежність від Османської імперії пізніше Валахії. У складі Туреччини обидві держави мали однаковий статус васалів імперії. У ході [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецької війни 1828—1829]] років Дунайські князівства добилися автономії у складі Туреччини. Після війни перебували під російським протекторатом. Управління князівствами було покладено на [[Павло Дмитрович Кисельов|Павла Дмитровича Кисельова]], при якому в державах були проведені великі реформи. У 30-х роках XIX століття почалося формування румунської нації. Жителі Дунайських князівств, які за роки правління Кисельова сильно зблизилися один з одним, стали ідентифікувати себе назвою «румуни», а не «[[волохи]]», «[[молдаванимолдовани]]», «[[банат]]ці» тощо. Тоді ж почалося формування сучасної румунської мови та єдиної румунської культури.
 
У 1834 Кисельова усунено від керування князівствами. Замість нього до [[Цара Роминяске|Валахії]] турецьким султаном був призначений [[Олександр II Гика]], а господарем МолдавськогоМолдовського князівства став [[Михайло Стурдза]]. При цих двох господаря Дунайські князівства охопила всебічна соціальна, політична і економічна криза. В обох князівствах почалася боротьба за владу між господарями і боярською опозицією, які намагалися взяти всю повноту влади в свої руки. Інтереси населення не враховувалися, часом йому завдавати шкоду від політичних суперечок. У такій ситуації в 1840-х роках в країнах почали формуватися таємні молодіжні товариства, які ставили перед собою мету змінити в країнах влада. Іноді в програми організацій вносився пункт про об’єднання Дунайських князівств в єдину державу. У 1848 році, після початку [[Революція 1848 року у Франції|лютневої революції у Франції]], почалися народні хвилювання у [[Цара Роминяске|Волощині]] та [[МолдавськеМолдовське князівство|МолдавіїМолдови]].
 
У березні молдавськимимолдовськими революціонерами була зроблена спроба зробити революцію в МолдавськомуМолдовському князівстві, але вона провалилася. Виступи обмежилися спорудою барикад перед готелем «Петербург» в [[Ясси|Яссах]] і переділом панських земель селянами. Влада, як і раніше залишалася в руках Стурдз. Більший розмах набули народні виступи у [[Цара Роминяске|Волощині]]. Там революціонерам вдалося безкровно взяти владу в свої руки, скликати органи державного управління і почати проведення реформ. Двічі боярська опозиція робила спроби державного перевороту, які провалилися. Реформи, що проводилися новою владою, теж не вдалися. Після піврічної анархії в князівство були введені [[Російська імперія|російські]] й [[Османська імперія|турецькі]] війська, які штурмом взяли [[Бухарест]] і придушили революцію. Варто відзначити, що волоські революціонери збиралися об’єднати Дунайські князівства в єдину державу, але на перший план виносилося проведення демократичних реформ.
 
У 1848—1859 в князівствах встановилася реакція. Попри це, [[Османська імперія|турецькі власті]] пішли на поступки, дозволивши проведення найважливіших реформ. Румунська інтелігенція, яка брала участь у революції, бігла за кордон. Там вони поставили перед собою нову мету: об’єднати князівства.
 
<!---->
[[Файл:Theodor Aman - Proclamarea Unirii.jpg|thumb|right|Проголошення об’єднання МолдавськогоМолдовського князівства та Валахії]]
Після поразки [[Російська імперія|Російської імперії]] у [[Кримська війна|Кримській війні]] міста [[Рені]], [[Болград]] та [[Ізмаїл]] були повернуті [[МолдавськеМолдовське князівство|МолдавськомуМолдовському князівству]].
 
Крім цього, розроблявся проект об’єднання Дунайських князівств під егідою західних великих держав. Планувалося створити єдину державу, відокремивши Волощину і МолдавіюМолдову від Османської імперії. Перші кроки до об’єднання князівств були зроблені в 1858 у Франції. Обом князівствам було дозволено мати загальний верховний суд, армію, спеціальний комітет для введення нових законів, єдині монетну, поштову і митну системи. Проте господарі і представницькі збори (парламенти) у кожному князівстві залишалися різні. Пізніше для обох князівств планувалося знайти єдиного господаря, лояльного до Великобританії і Франції.
 
Проте перш ніж великі держави знайшли нового монарха, в 1859 спочатку в МолдавськомуМолдовському князівстві, а потім у Волощині пройшли вибори господаря. Їм було обрано одну і ту ж людину — [[Александру Йоан Куза]], що суперечило французької і британської політиці. Вибори господаря в обох князівствах супроводжувалися масовими заворушеннями і селянськими повстаннями. У [[Цара Роминяске|Валахії]] під час засідання представницького зібрання, на якому голосуванням обирався монарх, жителі Бухареста оточили будівлю парламенту з вимогами обрати того ж господаря, що і в Молдові.
 
Вибори господаря у Волощині та МолдавіїМолдові викликали різкий протест по всій Європі — Османська імперія, Великобританія, Франція і Австро-Угорщина відмовилися визнавати вибори легітимними. Туреччина почала готуватися до війни проти Дунайських князівств, на південний берег Дунаю і в Добруджу стягувалися війська. Туреччину підтримала Австро-Угорщина, яка теж почала висунення військ у Трансильванію. Франція і Російська імперія висловили протест цим двом державам, закликавши припинити маневри військ біля кордонів Дунайських князівств. У такій ситуації Османська імперія і Австро-Угорщина змушені були припинити підготовку до війни. Одночасно до війни готувалася і новостворена держава, яка готувалася проголосити незалежність від Османської імперії. Війська Об’єднаного князівства стягувалися до кордону з Сербією. Сербські і чорногорські дипломати вели в Бухаресті консультації про можливість спільних військових дій проти Туреччини.
 
Напружена ситуація в князівствах зберігалася протягом двох років. Нова держава — Об’єднане князівство Валахії і МолдавіїМолдови — в наступні роки було визнана васалом Османської імперії низкою держав. У 1861 році Османська імперія визнала існування на її території нового суб’єкта — Румунії. З 1861 по 1877 Об’єднане князівство було васалом Османської імперії.
 
У 1862 році Сербія почала приготування до війни з Туреччиною. Вона купила у Російської імперії велику кількість зброї. Об’єднане князівство на чолі з [[Александру Йоан Куза|Александру Кузою]] надало свою територію для перевезення зброї до Сербії. Проте нелегальний перевіз зброї через васальну державу Османської імперії був помічений турецьким урядом. Турецький султан зажадав передати зброю Османської імперії, знову спрямувавши до Дунаю 3000 кавалеристів. Вибухнув міжнародний дипломатичний скандал. Попри це, Куза не пішов на поступки туркам. Зброя була доставлена ​​у Сербію, а Об’єднане князівство значно зміцнило свої позиції на міжнародній арені.
 
==== Політична криза 1861—1864 років ====
{{головна|Державний переворот 1864 року в Об'єднаному князівстві ВалахіїВолощини і МолдавіїМолдови}}
 
[[Файл:Al I Cuza.jpg|thumb|left|250px|none|Куза до 1866&nbsp;р.]]
==== «Жахлива коаліція» і палацовий переворот ====
 
[[Файл:Carol I of Romania.jpg|thumb|left|[[Кароль I]], [[домнітор]] Об'єднаного князівства Валахії і МолдавіїМолдови, з [[1881 рік|1881 року]] — [[король]] Румунії]]
 
Виборча реформа дозволила домнітору залучити до виборів не тільки буржуазію і верхівку середнього класу, але і селян з робітниками. Селяни обрали більш лояльний до реформ парламент. У Національних зборах II скликання аграрна реформа і скасування кріпацтва були швидко схвалені, а також була введена нова конституція. Олександру Куза отримав повний контроль над Об’єднаним князівством і провів низку реформ, які не сподобалися поміщикам, буржуазії і великим землевласникам. Верхні верстви населення об’єдналися в коаліцію, спрямовану проти існуючої влади, яка отримала в народі назву «[[жахлива ​​коаліція|жахливої ​​коаліції]]» . Коаліцію очолив Іон Бретіану, який вважав, що запорукою безпеки держави може послужити тільки іноземний монарх. Західні великі держави — ​​Німеччина , Франція і Великобританія — теж не були задоволені зовнішньою політикою Олександра Кузи. Вони хотіли повністю підпорядкувати собі Об’єднане князівство, тим самим послабивши турецький вплив у регіоні.
 
На початку 1866 «Жахлива коаліція» на чолі з Іоном Бретіану перейшла до силових дій. У ніч з 1 на 2 лютого група опозиційно налаштованих офіцерів ввірвалася в спальню Олександра Кузи. Монарх змушений був зректися престолу і в короткий термін покинути державу. Місце домнітора стало вакантним. Навесні князівство було без монарха, виконуючим його обов’язки стала спеціальна державна комісія. Тим часом у Європі обговорювалася доля ослаблених князівств. Франція хотіла призначити на пост домнітора лояльного до себе монарха, Туреччина збиралася повністю підпорядкувати цю державу собі, а в Італії обговорювалося питання про передачу Об’єднаного князівства Австро-Угорщини в обмін на Венецію. Остання пропозиція була відкинута австрійцями з формулюванням «австрійська тура і без того перевантажена чужоземними національностями, щоб додавати ще молдаванмолдован і волохів».
 
Тим часом Іон Бретіану і його прихильники почали пошук відповідного монарха. Спочатку румунський престол був запропонований фламандському графу Філіпу, який був сином короля Бельгії Леопольда I , але той відмовився. Вдруге престол був запропонований Карлу Гогенцоллерн-Зігмаргену, представнику швабської гілки [[Гогенцоллерни|Гогенцоллернів]].
{{see also|Російсько-турецька війна 1877-1878|Королівство Румунія}}
[[Файл:RomIndependenceWar1877-3.jpg|thumb|left|Румунська піхота в [[Осада Плевни|битві біля Плевни]]]]
[[Файл:Romania 1887.JPG|thumb|right|Об'єднане князівство Валахії і МолдавіїМолдови після підписання [[Сан-Стефанський мирний договір|Сан-Стефанського договору]] 1878 р., за яким Румунія набула [[Північна Добруджа|Північну Добруджу]], але втратила на користь Росії південь [[Буджак]]у]]
Коли 24 квітня 1877 Російська імперія оголосила війну Туреччині, її підтримали васальні держави Османської імперії, в тому числі і Румунія. Для неї це було шансом здобути незалежність. Михайло Когелнічану, що був тоді міністром закордонних справ, особисто дозволив російським військам перебувати на території Об’єднаного князівства. До того часу російський імператор [[Олександр II (російський імператор)|Олександр II]] прибув в князівство для командування російськими військами в Плоєшті. 11 ​​травня в Національних зборах відбулося голосування, на якому було прийнято рішення оголосити Османські імперії війну.
 
[[Файл:Romanian Army Flag - 1863 official model.jpg|thumb|left|Бойовий прапор збройних сил Об’єднаного князівства при Олександрі Кузі]]
 
Основи збройних сил Об’єднаного князівства Валахії і МолдавіїМолдови були закладені під час правління Кисельова. Так як з 1711 року Дунайським князівствам було заборонено мати армію, то першими мілітаризованим підрозділами стали поліцейські загони. У Валахії вони називалися «поліція», а в МолдавіїМолдові&nbsp;— «жандармерія». Також у першій половині XIX століття Кисельовим була закладена основа сучасних прикордонних військ Румунії<ref name="voina">{{статья
| заглавие = Военная организация
| ссылка = http://www.moldovahistory.ru/regulations5.html
| издание = История румынского государства и права
}}</ref>. Вже після об’єднання князівств у результаті реформ Олександру Кузи в Об’єднаному князівстві з’явилася регулярна армія. У період двовладдя (1859—1861), коли Валахія і Молдова юридично ще існували як дві окремі держави, в кожному з князівств були свої збройні сили. У МолдавськомуМолдовському князівстві був всього один полк піхоти чисельністю 1552 людини, який охороняв кордони держави і допомагав жандармерії. У Валахії кожен полк також налічував 1 552 людини, але їх було кілька. Там, на відміну від Молдови, збройні сили ділилися на три роди військ: кавалерія, інфантерії і артилерія<ref name="voina">{{статья
| заглавие = Военная организация
| ссылка = http://www.moldovahistory.ru/regulations5.html
| издание = История румынского государства и права
}}</ref>. Однак три волоських і один молдавськиймолдовський полк не були всіма збройними силами князівства. Чисельність армії могла бути збільшена до декількох десятків тисяч чоловік за рахунок призову в армію резервних сил [3].
В Об’єднаному князівстві призову підлягали всі жителі сіл, частина городян і частина дворянства. Призивалися чоловіки у віці 20-30 років. Виняток становили селяни, батьки яких загинули або не в змозі прогодувати себе. Термін служби становив 6 років. Селяни, молоді дворяни і городяни призивалися до армії в якості рядових і піхоти. Стати офіцерами могли тільки дворяни<ref name="voina">{{статья
| заглавие = Военная организация