Шевчук Олег Борисович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 65:
 
== Кар'єра ==
У 1990 році організував та очолив першу власну компанію і з того часу успішно продовжує підприємницьку діяльністю у різних галузях економіки. З 1996 року активно залучається до розвитку руху роботодавців України.
1988-89 роки – строкова служба у збройних силах, війська зв’язку.
Серед ключових посад:
 
1996 - 1998 рр. – заступник Голови правління національного оператора “Укртелеком”;
З 1990 року – бере участь у політиці, обирається депутатом Київської міської ради. Стає активним учасником Зеленого руху в Україні, до 2006 року входив до керівництва Партії зелених України.
1997 - 1998 рр. – Генеральний секретар “Української Асоціації виробників феросплавів”;
 
З 1997 року – віце-президент “Українського Союзу промисловців і підприємців”.
З 1990 по 1996 роки – займається підприємницькою діяльністю у різних сферах економіки.
У 1998 році створює громадське об’єднання провідних учасників ринку телекомунікацій та інформаційних технологій «Телеком-клуб».
 
ЗУ 2001 рокуроці повертаєтьсястворив упід бізнес,власним сфера інтересів – ринок ІКТ. Одночасно з цим створює та очолюєкерівництвом громадську дослідницьку організацію Інститут“Інститут Інформаційногоінформаційного суспільства України,України” яказ займаєтьсямісією актуалізацієюактуалізації проблемипроблем розвитку інформаційного суспільства, електронного урядування та цифрової демократії.
1990-1996 роки – засновник та Голова Правління групи компаній «Обрій».
У 20012003 році створює та очолюєсформував одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій -роботодавців Всеукраїнське – “Всеукраїнське об’єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологійтехнологій”.
 
З 2012 року – Президент “Конфедерації роботодавців України”.
1996-98 р. – заступник Генерального директора Укртелекома.
З 2013 року – Заступник Голови “Ради Федерації роботодавців України”.
 
З 1996 року активно починає займатися розвитком руху роботодавців. З 1997 по 98 роки – Генеральний Секретар Української асоціації виробників феросплавів. 1997-2004 – віце-Президент УСПП.У 1998 році створює громадське об’єднання учасників ринку телекомунікацій «Телеком-клуб».
 
У 2001 році створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій - Всеукраїнське об’єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій.
 
З 2012 року - Президент Конфедерації роботодавців України. З 2013 року - заступник Голови Ради Федерації роботодавців України. Як представник руху роботодавців має досвід керівництва представницькими наглядовими органами Фондів соціального захисту.
Народний депутат України 3, 6 та 7 скликань. З березня 1998 р. по лютий 2000 року - народний депутат України 3 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань будівництва, транспорту та зв'язку.
 
З 1999 р. - очолює Державний комітет зв'язку та інформатизації України.
 
З 2001 року повертається у бізнес, сфера інтересів – ринок ІКТ. Одночасно з цим створює та очолює громадську дослідницьку організацію Інститут Інформаційного суспільства України, яка займається актуалізацією проблеми розвитку інформаційного суспільства, електронного урядування та цифрової демократії.
 
З жовтня 2007-2012 – народний депутат України 6 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань соціальної політики та праці, автор понад 40 законопроектів.
 
З березня по листопад 2014 року – народний депутат України 7 скликання.
 
З квітня 2015 року – Голова Правління Фонду соціального страхування України.
 
Проводить наукову діяльність. У 2000 р. захистив кандидатську дисертацію, став кандидатом економічних наук. 2004-2006 роки – докторант Інститут економіки та економічного прогнозування Національної Академії Наук України. Продовжує роботу над докторською дисертацією.
Автор та співавтор багатьох книг та публікацій. Зокрема книг: «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бучти чи не бути» (2001 р.), «Електронний уряд» (2001 р.), «Зелена Україна» (2002 р.), «Судный век: информатизация, глобализация, тероризм и ближайшее будущее человечества».
 
Має державні нагороди та відзнаки, Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки.
 
== Сім'я ==