Виконавча влада: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Викона́вча вла́да''' — одна з трьох гілок [[Державна влада|державної влади]] відповідно до [[поділ влади|принципу поділу влади]]. Розробляє і втілює державну [[політика|політику]], спрямовану на забезпечення виконання [[закон]]ів, та керує сферами [[суспільство|суспільного]] життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною [[законодавча влада|законодавчій]] гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує [[судова влада]].
 
Виконавча влада реалізується [[держава|державою]] через [[уряд]] (президента) і його органи на місцях. Уряд (президент) здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Урядова влада може складати прерогативу однієї особи (у президентських республіках) або колегіального органа. У першому випадку уряд виступає як група найближчих радників глави держави - президента, а [[повноваження]] уряду є похідними від повноважень останнього. В другому випадку уряд формується на основі спеціальної процедури за участю [[парламент|парламенту]]. Він повинен, за загальними правилами, користуватися підтримкою парламентської більшості і мати власні повноваження.
 
Уряд покликаний забезпечити охорону існуючого порядку, захист зовнішніх інтересів держави, здійснення економічних, соціальних та інших функцій у сфері державного керування. Уряд (президент) призначає на вищі військові і цивільні посади, у його веденні знаходиться адміністративний апарат.
 
Найбільш значимі рішення, що породжують юридичні наслідки і [[юридична відповідальність|відповідальність]] за їхнє виконання, уряд видає у виді регламентарних [[нормативно-правовий акт|актів]]. Крім, власне, регламентарної влади, уряд може мати право на видання актів делегованого законодавства. Уряд більшості країн має право [[Законодавча ініціатива|законодавчої ініціативи]] і може робити вирішальний вплив на законодавчий процес.
 
За проведений курс і здійснювану управлінську діяльність, уряд несе, як правило, солідарну політичну відповідальність. Відмова уряду в довірі виражається в суворій юридичній формі і шляхом спеціальної парламентської процедури. Вотум недовіри призводить до відставки уряду і, за загальним правилом, до його заміни новим. Проте уряд (з метою зрівноважування влади) може, не виходячи у відставку, вдатися до дострокового розпуску парламенту (нижньої палати) і проведенню позачергових загальних виборів.
 
В усіх країнах передбачається можливість притягнення голови уряду або його члена до судової відповідальності за вчинення злочинних діянь. При цьому обвинувачення подається парламентом або нижньою палатою, а розгляд і рішення справи віднесене до юрисдикції або [[конституційний суд|конституційного суду]], або верхньої палати парламенту.
Виконавча влада на місцях здійснюється за допомогою або призначених центром місцевих органів виконавчої влади, або виборних органів місцевого самоврядування. Звичайно, керівництво місцевими справами доручається призначеному представнику центральної влади - губернатору[[губернатор]]у, префекту. Він очолює апарат місцевого керування, що складає частину апарату державного керування. У випадку, коли керування реалізується виборними органами, вони мають визначену самостійність стосовно центральних органів виконавчої влади...
 
Органи виконавчої влади-самостійний вид органів державної влади, які відповідно до конституційного принципу поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення функції однієї гілки державної влади - виконавчої.