|
В якості лише прикладів великих описових творів з хорошими зображеннями копалин можна згадати монографії німецьких вчених І. Т. Клейна (J. Klein, 1770), П. Байєра (Р. Baier, 17.12; 1730, друге, доповнене видання вийшло в 1757 р.), роботи швейцарців Л. Бурге (L. Bourguet, 1721) та І. Геснера (J. Gessner, 1758). У 1784 р. Буртин (Burtin) опублікував атлас копалин Бельгії. У Франції про копалин тварин та рослини писав в 1718і 1722 рр. А. Жюссьє, а Е. Бертран (Е. Bertrand) створив і випустив в 1763 р. «Словник скам'янілостей». У Нюрнберзі в 1755–1775 рр. було видано чудову чотиритомну працю Г. Кнорра (С. Knorr) і І. Вальха (J. Walch) «Збори пам'яток природи і природна історія скам'янілостей», яка є зведенням всього того, що було тоді відомо про викопні рештки організмів.
Таким чином, в 70-х роках XVIII ст. в Західній Європі вже існувала досить велика описова література про скам'янілості. Викопний матеріал сам по собі представлявся цікавим. Передові вчені розуміли, що він дає уявлення про організми, які колись жили у воді і на суші. Деякі з цих учених розуміли також і те, що тварини, рештки яких збереглися у вигляді скам'янілостей, жили не в один і той же час і що їх не можна вважати загиблими в один і той же момент внаслідок всесвітнього потопу. Далі цього наука тоді не йшла, і серйозних спроб з'ясування відносної давнини шарів земної кори не було. Втім, деякі дослідники досить близько підійшли до розуміння хронологічного значення скам'янілостей.
== Палеонтологічний музей НАН України ==
* ''докладніше див.: [[Палеонтологічний музей імені В. О. Топачевського]]''
{{значимість}}
=== Історія ===
Історія Палеонтологічного музею тісно пов'язана з ім'ям [[академік]]а [[Підоплічко Іван Григорович|І. Г. Підоплічка]], яким у грудні [[1935]] року була створена перша невелика палеонтологічна експозиція у [[Зоологічний музей імені М. М. Щербака|Зоологічному музеї]]. Колекцію викопних матеріалів для неї почали збирати ще за часів заснування [[Академія наук України|Академії наук України]] у [[1919]] році. Становленню національного палеонтологічного музею сприяли: академіки [[Борисяк|О. О. Борисяк]], [[Криштофович Африкан Миколайович|А. М. Криштофович]], [[Орлов Юрій Олександрович|Ю. О. Орлов]], член-кореспондент [[Звєрезомб-Зубовський Євген Васильович|Є. В. Звєрезомб-Зубовський]], професори [[Браунер Олександр Олександрович|О. О. Браунер]], [[Бурчак-Абрамович|М. М. Бурчак-Абрамович]], [[Фльоров|К. К. Фльоров]] та інші.
Під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]] значна частина палеонтологічної колекції була розграбована та знищена. У повоєнні роки академіком І. Г. Підоплічком було завершено обстеження та картування відомих місцезнаходжень викопної фауни. Надалі учні його школи продовжили дослідження, зібравши численні оригінальні наукові матеріали, що склали основу експозиції. Сучасного вигляду Палеонтологічний музей набув у [[1966]]–[[1969]] роках при розбудові комплексу [[Національний науково-природничий музей НАН України|Національного науково-природничого музею НАН України]], під загальним керівництвом академіка І. Г. Підоплічка, що очолював Палеонтологічний музей до [[1975]] року. З [[1976]] по [[2004]] рік завідувачем музею був академік [[Топачевський Вадим Олександрович|В. О. Топачевський]].
Значний внесок у створення палеонтологічної експозиції зробили доктори наук О. Л. Короткевич та Л. І. Рековець, кандидати наук [[Бібикова Валентина Іванівна|Валентина Бібикова]], Н. Г. Білан, А. С. Брюзгіна, Н. Л. Корнієць, Т. В. Крахмальна, В. А. Несін, М. Д. Поплавська, В. І. Свистун, Ю. О. Семенов, О. Ф. Скорик, В. І. Таращук та інші. [[Ландшафт]]и минулого, зовнішній вигляд вимерлих тварин та рослин відображають твори: І. С. Їжакевича, Г. Н. Глікмана, Д. Л. Барановського, А. Л. Еккерта та інших видатних українських художників. [[Діорама|Діорами]] музею створені художниками С. І. Гончаренком, Л. М. Казанським та М. І. Островським.
=== Експозиція ===
Діюча [[Експозиція (виставка)|експозиція]] музею налічує понад 2 000 оригінальних експонатів, більшість яких походить з території України. В ній наочно представлено історію розвитку тваринного та рослинного світу Землі, починаючи з появи життя до сучасності. Фондові колекції музею налічують близько 1 млн екземплярів. Демонструється 106 експозиційних вітрин, 5 художніх [[діорама|діорам]] та дві будівлі, побудовані з кісток [[мамут]]а.
У геологічній історії України не всі періоди розвитку органічного світу однаково добре охарактеризовані палеонтологічними знахідками. Зокрема, у [[мезозой]]ську еру практично вся територія знаходилась на дні прадавнього океану [[Тетіс (океан)|Тетісу]]. З цієї причини в музеї майже відсутні рештки [[динозавр]]ів, які так часто цікавлять відвідувачів. Проте щодо кістяків [[палеозой]]ських [[риби|риб]] та [[неоген]]ових [[ссавці]]в, країна є однією з найбагатших в [[Європа|Європі]], а деякі місцезнаходження решток давніх хребетних не мають собі рівних.
До унікальних і найбільш науково цінних експонатів Палеонтологічного музею належать кісткові рештки представників [[гіпаріон]]ових фаун. Найцікавішими експонатами музею є [[кістяк]]и окремих особин неогенових та [[четвертинний період|четвертинних]] ссавців, що добре збереглися: [[слон]]а — [[динотерій|динотерія]], [[жираф]]и — [[херсонотерій|херсонотерія]], [[кит]]а — [[цетатерій|цетатерія]], первісного бика — [[тур]]а, мамута тощо. Експозицію музею прикрашають відбитки [[безхребетні|безхребетних тварин]] та прадавніх рослин, [[мушля|мушлі]], стовбури дерев, уламки [[бурштин]]у з похованими у них [[комаха]]ми.
Серед найцікавіших [[експонат]]ів слід назвати прадавні будівлі<ref>За гіпотезою академіка [[Підоплічко Іван Григорович|І. Г. Підоплічка]] — каркаси жител [[кроманьйонець|кроманьйонців]].</ref>, споруджені з кісток мамута, знайдені на [[Черкащина|Черкащині]] ([[Межиріч (Канівський район)|Межиріч]]) та на [[Чернігівщина|Чернігівщині]] ([[Мізинська стоянка|Мізин]]), створені в період від 15 до 20 тисяч років тому. У реконструйованому вигляді обидві споруди неодноразово експонувались на виставках в [[Японія|Японії]] та Західній Європі.
Багаті палеонтологічні колекції постійно поповнюються за рахунок науково-пошукових робіт та розкопок співробітників музею та повідомлень про знахідки цікавих викопних об'єктів, що надходять від громадян України, а також їхні подарунки.
== Див. також ==
|
