|
== Біографія ==
Народився він 1913 року в селі Кам’яному на Жидачівщині.В, в сім"'ї Сидорів зростало восьмеро дітей. Та син Микола особливо був наділений Богом талантом і проявляв з малих літ, а опісля навчаючись у школі, великий потяг і здібності до наук. Закінчивши школу, Микола продовжує навчання у Рогатинській малій духовній семінарії.Це був початок тридцятих років.
Це був початок тридцятих років. У цей час зростає політична діяльність ОУН, польська поліція посилює переслідування її членів, під час яких арештовують старшого брата Івана і заселяють до концентраційного табору Берези-Картузької.
Миколу звинувачують у співпраці з ОУН, арештовують і тримають у Ходорівській в"язниці шість місяців з Василем Лебедем з Нових Стрілищ та Миколою Пухалем з Городища Королівського.
1935 року Микола стає студентом Українського Університету у Празі.Успішно закінчує його і продовжує студіювати у Чеському Карловому університеті. Навчання довелось перервати через виникнення політичних процесів на Закарпатті. З проголошенням Карпатської України в 1938-1939 роках і початком загарбницької війни стає членом Карпатської Січі і бере участь в боротьбі з чехами та мадярами. Працює виконавчим секретарем національного об’єднання. Після падіння Карпатської України переїжджає на Лемківщину, де організовує в містечку Яслиськах першу Українську народну семикласну школу, і стає її першим директором. В школі навчалося понад чотириста учнів, тут же організовує перші кущі ОУН. В тім же році виїжджає до Австрії і проходить військовий вишкіл в легіоні, в місті Леобен ,де знайомиться з Тарасом Чупринкою.
В 1941 році переїжджає до Холму, де коротко учителює у гімназії.Знайомиться з надзвичайно культурними людьми, такими як директором гімназії Біликом, з їх блаженством митрополитом Іларіоном. Там же в гімназії робить експертну матуру з надзвичайним успіхом з кожного предмету і отримує письмову похвалу з шкільної кураторії у Кракові. Про ту подію описує вся українська преса,зокрема, ”Холмські вісті” і "Краківські вісті”, як про мале чудо. ▼
▲ В 1941 році переїжджає до Холму, де коротко учителює у гімназії.Знайомиться з надзвичайно культурними людьми, такими як директором гімназії Біликом, з їх блаженством митрополитом Іларіоном. Там же в гімназії робить експертну матуру з надзвичайним успіхом з кожного предмету і отримує письмову похвалу з шкільної кураторії у Кракові. Про ту подію описує вся українська преса,зокрема, ”Холмські вісті” і "Краківські вісті”, як про мале чудо.
Так закінчується його митарства у науці, а за плечима були студії двох університетів. З початком німецько-більшовицької війни, проголошенням відновлення Української Державності,в липні 1941 року відправляється на Схід України, як учасник і один із провідників 111-Похідної Групи-Південь, групи ОУН –революціонерів.
В 1942 році, один із небагатьох уцілівших, повертається до рідного дому. В період його відсутності німці надсилають не одне письмове попередження про його примусове оголошення у Львові у гестапо. Тому вдома залишатись було небезпечно. Виїжзджає у Львів, працює у підпіллі.Тісно здружується з товаришем по організації "Інженером”, був це Росьо-Волошин-Павленко. Часто виконуючи організаційні доручення,виїжджає на Лемківщину, до Холму, у Грубешів. Організації необхідні були матеріали по діяльності польського підпілля, яке почало відверто виступати і допомагати німцям нищити українців, а особливо українську інтелігенцію.Там він знайомиться з багатьма підпільниками, які пізніше відіграли важливу роль у справі створення і поширення Української Повстанчої Армії на Волині, - Василем Шелестом, ”Легендою”, ”Зизою”, ”Різуном”
Грубешів на той час став центром національно-підпільного руху. Хоча організація лишилася без Проводу і держави, бо провідників Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших гестапо вже давненько виарештувало. Провід пошукував за такими людьми, як Микола, бо ініціативу треба було брати у свої руки, розраховувати на власні сили, вишколювати і вести інших.
За рішенням зверхників Миколу переводять ідеологічним вишкільником ОУН цілої округи. Область поділялася на дві-три округи, а округа мала два-три повіти. А повіт мав до п’яти районів. Такий був політично-адміністративний поділ. Його терени: Жидачівщина, Миколаївщина, Ходорівщина, де він згодом знав майже кожну скибку і вулицю багатьох сіл даних районів і де йому доводилось вести зустрічі з підпільниками. Перші його доповіді були у селі Гніздичеві, у волості Піддністряни, в селі Руда. Навіть у Колозовій біля Рогатина і багатьох інших селах. Окружний провід і обласний були вдоволені його працею і посилали, наче”дипломата”, то в одну, то в другу місцевість. Його праця мала чисто виховно-ідеологічний характер і підготовку для майбутньої роботи.
У листопаді 1942 року окружний провід ОУН направляє його на Поділля, де він займає становище адміністративного посадника волосного старшини громади Дарахів. Провід ОУН потребував на тому терені мати свою людину.
За період перебування Миколи Сидора-Чарторийського на даній посаді в Тернопільщині, Дорохівська волость, мабуть, була єдиною в ЗУЗ, де ОУН мала повний контроль. Завдяки надлюдській дисципліні і співпраці всіх громадян досяглось мінімальних здач контингенту, а основний потік йшов до словників для підпілля. Було таємно пущено один із млинів. Безупинно дні і ночі проводилось будівництво тунелю-криївки, яка досягла 750 метрів з великим розгалуженням. Ці бункери діяли до 1947 року. Там містилися сховки не лише запасів харчів,але медикаментів, взуття, одягу та зброї. Проводилось постачання людей на військові підпільні вишколи, створено самооборону, що нараховувала 670 молодих вишколиних юнаків, які творили наче окрему армію для цілою округи Тернопіль. Це-єдине містечко, в якому до останнього дня присутності німців не було вбито ні однієї людини, не забрано ні однієї штуки худоби, не арештовано ні однієї людини, не спалено ні однієї хати, не вивезено до Німеччини ні одного українця.Багато в тому досягненні треба було завдячувати Миколі, його гнучкості, розуму, відданості українській справі.
Дарахівська волость стала тим тереном, куди приїжджали різні визначні особистості ОУН і проводили таємні наради окружного Проводу ОУН. Вперше від часу ще вишколу у Леобен в Австрії Микола побачився з Тарасом Чупринкою. Він був душею тих військових нарад. ▼
В розмові він говорив, що знає всю Миколову родину,а будучи студентом, їздив з друзями по Дністру, і завжди вступав на "сметану”до Миколової матусі, яка їх мило вітала та гостила.
▲ Дарахівська волость стала тим тереном, куди приїжджали різні визначні особистості ОУН і проводили таємні наради окружного Проводу ОУН. Вперше від часу ще вишколу у Леобен в Австрії Микола побачився з ТарасомР. ЧупринкоюШухевичем. Він був душею тих військових нарад.
Велася велика конспіративна підготовка ОУН СБ у проведенні Третього Збору ОУН Революціонерів, на якому друг Волошин особисто дякував від імені всіх за ту "велетенську справу, яку робить Микола для нашої слави”. ▼
Дні в Дарахові Миколи були почислені. Львівський обласний провід і його провідник друг "Сивенький” вважали, що Львівщина конечно потребує доброго політвиховника, щоб виробляти для інтенсивної праці вишколу політичного та ідеологічного Таким політвиховником Львівської області провід ОУН призначив саме Миколу Сидора-Чарторийський. Його побутом стали Львівські ліси,засідком команди-село Поляна.Перша його зустріч і виступ відбувся в селі Ілові. Слухали його протягом двох годин понад 180 молодців(переважно студенти Львівських та Бережанських шкіл). Та скільки таких виступів було попереду? ▼▲ Велася велика конспіративна підготовка ОУН СБ у проведенні Третього Збору ОУН Революціонерів, на якому друг Волошин особисто дякував від імені всіх за ту "велетенську справу, яку робить Микола для нашої слави”.
У липні за вказівкою Проводу Микола відходить на Захід. Микола Сидор-Чарторийський стає політичним і громадським діячем, відомий усій українській діаспорі в країнах Західної Європи і за океаном. ▼▲ Дні в Дарахові Миколи були почислені. Львівський обласний провід і його провідник друг "Сивенький” вважали, що Львівщина конечно потребує доброго політвиховника, щоб виробляти для інтенсивної праці вишколу політичного та ідеологічного Таким політвиховником Львівської області провід ОУН призначив саме Миколу Сидора-Чарторийський. Його побутом стали Львівські ліси,засідком команди-село Поляна.Перша його зустріч і виступ відбувся в селі Ілові. Слухали його протягом двох годин понад 180 молодців(переважно студенти Львівських та Бережанських шкіл). Та скільки таких виступів було попереду?
У 1947 році захищає докторську десиртацію у Франкфурті і переїжджає до ЗША. В 1950 році в Нью-Йорку засновує і стає власником українського видавництва "Говерля”, яке провадив 30 років. ▼
Видав і перевидав понад 500 українських книг, друкував квартальник "Біблос”, був головним редактором газети "Народне слово”,проводив радіопрограму "Гомін України”. Стає автором понад 40 творів, зокрема, ”Від Сяну по Крим, ”Між молотом і ковадлом”, ”Мандри життя”, ”Проща до святих мість”. ▼▲ У липні за вказівкою Проводу Микола відходить на Захід. Микола Сидор-Чарторийський стає політичним і громадським діячем, відомий усій українській діаспорі в країнах Західної Європи і за океаном.
▲ У 1947 році захищає докторську десиртацію у Франкфурті і переїжджає до ЗША. В 1950 році в Нью-Йорку засновує і стає власником українського видавництва "Говерля”, яке провадив 30 років.
▲ Видав і перевидав понад 500 українських книг, друкував квартальник "Біблос”, був головним редактором газети "Народне слово”,проводив радіопрограму "Гомін України”. Стає автором понад 40 творів, зокрема, ”Від Сяну по Крим, ”Між молотом і ковадлом”, ”Мандри життя”, ”Проща до святих мість”.
Помер у травні 1993 року.
== Бібліографія ==
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Chartoryiskyi_Mykola/Mizh_molotom_i_kovadlom/ Між молотом і ковадлом. Причинки до історії У.П.А. (Спомини 1942-1945 рр.)]- Нью Йорк : Говерля, 1970. - 303 с.
* [http://www.ex.ua/55206702 Проблеми успішного виховання]. - Нью-Йорк: Видавництво “Педаґоґія”, 1971. - 172 с.
== Посилання ==
| 