Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
== Передумови ==
 
Невдовзі після блискучих перемог української армії у битві під [[Битва під Жовтими Водами|Жовтими Водами]] ([[29 квітня]]&nbsp;— [[16 травня]] [[1648]]&nbsp;року) і [[Корсунська битва|Корсунській битві]] ([[25 травня|25]]&nbsp;— [[26 травня]] 1648&nbsp;року) національно-визвольний рух охопив усю Україну, внаслідок чого влітку 1648 року [[Київське воєводство|Київське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]], [[Чернігівське воєводство|Чернігівське]] і частина [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] була звільнена з-під влади шляхетської Польщі. Значно активізувалися дії повстанців у [[Галичина|Галичині]] і на [[Волинь|Волині]]. На початку травня 1648 року, порушуючи умови перемир'я (від [[2 червня]] 1648&nbsp;р.) у Правобережну Україну вдерлися каральні загони магната [[Вишневецький Ярема|Я. Вишневецького]], до якого приєдналися підрозділи шляхтичів Януша Тишкевича, командира королівської гвардії<ref>Дмитро Вирський. Анонімний «[[Катафалк рицерський]]»… С. 181.</ref> Самуеля Осинського, Заславського та інших. У [[Битва під Махнівкою|боях під Махнівкою]] ([[16 липня|16]]&nbsp;— [[18 липня]] 1648) та [[Битва під Старокостянтиновом|Старокостянтиновом]] ([[25 липня|25]]&nbsp;— [[27 липня]] 1648) козацькі полки на чолі з [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом]] розгромили шляхетські загони і визволили частину [[Поділля]] і Волині. Протягом серпня 1648&nbsp;р. польський уряд для придушення всенародного повстання в Україні сформував армію в районі [[Глиняни|Глинян]] (поблизу Львова) та навколо замку Човганський Камінь (тепер&nbsp;— [[Теофіполь]] Хмельницької області). Це військо мало 100 гармат і налічувало 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 40&nbsp;— 50 тис. шляхетських слуг та обозної «челяді». [[Річ Посполита]] переживала період міжкоролів'я, а відсутність твердої влади виявилась у неспроможності панівних кіл створити єдине командування каральними військами. Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів[[реґіментар]]ів): князя [[Домінік Заславський|Домініка Заславського]], коронного підчашого [[Микола Остророг|МиколуМиколая Остророга]] і зовсім юного коронного хорунжого [[Олександр Конецпольський|ОлександраАлександра Конецпольського]]. Проте жоден із них не був досвідченим полководцем. Князь Домінік був відомий своїм багатством і зманіженістю, МиколаМиколай ОстророгОстроруг пишався вченістю. Хмельницький глумливо іменував цих воєначальників «перина», «латина» і «дитина».<ref name="Чугуєнко">''Чугуєнко М. В.'' Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей.&nbsp;— Харків: Веста: [[Ранок (видавництво)|Видавництво «Ранок»]], 2006.&nbsp;— 128 с. іл.</ref> Регіментарі не були одностайні у своїх рішеннях і не мали авторитету серед війська, якому бракувало єдности і дисципліни. На початку вересня коронне військо виступило з місць свого базування на Волинь. Назустріч йому з району Маслового Ставу (тепер&nbsp;— село [[Маслівка (Миронівський район)|Маслівка]] [[Київська область|Київської області]]) через [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;— [[Паволоч]]&nbsp;— [[Погребище]]&nbsp;— [[Хмільник]] на [[Старокостянтинів]] рушила українська армія (близько 30 тис. чоловік) і загін [[Буджак|буджацьких]] татар (бл. 600 чоловік).
 
== Хід битви ==
[[Файл:Битва під Пилявцями Чигирин.jpg|Right|250 px|thumb|''«Битва під Пилявцями»'' О.І. Сіренко]]
Під Пилявцями, на правому березі річки [[Іква (притока Південного Бугу)|Іква]] (за іншими даними&nbsp;— Пилява) українське військо збудувало добре укріплений табір. Окремо, на лівому фланзі головних сил української армії, розташувалась [[кіннота]] [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]]. Козацька [[піхота]] зайняла греблю, яка сполучала обидва береги річки, і збудувала на ній [[Шанець|шанці]]. [[9 вересня|9 (19) вересня]] [[1648]]&nbsp;р. надійшло польськекоролівське військо і стало табором на протилежному березі річки. Вирішальна битва розпочалась [[11 вересня|11 (21) вересня]] [[1648]]&nbsp;р. запеклими боями за [[Гребля|греблю]] через Ікву. Польські корогви під командуванням [[Януш Тишкевич|Януша Тишкевича]], Йордана й, Самуеля Осінського, [[Аксаки|Аксака]]<ref>Дмитро Вирський. Анонімний «[[Катафалк рицерський]]»… С. 179.</ref> розпочали штурм українського табору і зуміли відкинути козацькі застави, які обороняли греблю. Коронні підрозділи відразу ж через неї почали переходити на правий берег і утворили плацдарм для подальшого наступу.
 
Протягом другого дня козацька піхота відбила свої позиції на греблі. У ніч на [[13 вересня |13 (23) вересня]] [[1648]] у козацький табір прибув на допомогу 4-тисячний загін буджацьких татар, очолюваний Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою (на думку деяких дослідників, татари прибули лише [[15 вересня|15 (25) вересня]] [[1648]], а гучні вигуки і мушкетна стрілянина у козацькому таборі начебто на честь прибулих союзників мали, за задумом Б. Хмельницького, [[Стратагема|ввести в оману]] польське командування. Вранці 13 (23) вересня 1648 українська армія (лівим флангом командував Кривоніс, центром&nbsp; [[Іван Чорнота]], правим&nbsp;— Карпо Півторакожух) вишикувалась у бойові лади на полі бою. Першими нанесла удар шляхетська кіннота. Витримавши потужний натиск ворожих хоругов, українська піхота при підтримці артилерії розпочала [[контрнаступ]]. Козацькі полки швидко повністю оволоділи греблею, перейшли на лівий берег і почали шикуватись у бойові лади. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, польські війська почали безладно відступати. Щоб уникнути повного розгрому, польське командування відкликало з поля бою всі підрозділи і розпорядилось підготуватись до відходу табором. Під вечір у погоні за ворогом українська піхота на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким дійшла аж до перших рядів польського табору. В ніч на [[14 вересня|14 (24) вересня]] 1648 польське командування розпочало відступ, який незабаром перетворився у панічну втечу.
 
== Джерела ==
* [[Радослав Сікора]]:. ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
* Дмитро Вирський. Анонімний «[[Катафалк рицерський]]» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) / [[Український історичний журнал]] №&nbsp;6 (507) за листопад-грудень 2012.— С. 169-184. ISSN 0130-5247
 
144 681

редагування