Семашко Олександр Богданович: відмінності між версіями

Після смерті батька двоюрідної сестри Василя та другого заміжжя матері за Іваном Чапличем став її опікуном. 1566 року уклав формальний договір з мельницьким старстою Григорієм Воловичем про заміжжя дівчини за його теж малолітнім сином у 1571 році та обіцянокю повернути її спадок. Цього не визнала мати Богдани через те, що угоду уклали без неї. Після повноліття дівчини мати вирішила видати її за князя Януша Четвертинського, запросила О. Семашка на весілля, який перед цим поїхав до Варшави, де отримав королівський лист із забороною весілля через укладену ним раніше угоду. Семашко в перемовинах з Чапличами погоджувався на весілля за умови, що не подасть звіту за опіку, з чим не погодились Чапличі -&nbsp;— Іван подав до суду, головував на якому [[Богуш Корецький]]&nbsp;— призначений батьком опікуном Богдани, який дав раніше дозвіл на її заміжжя за Четвертинським. Юридичним казусом справи було те, що Семашко&nbsp;— жадібний, жорстокий чоловік<ref>Там же. С. 202</ref>&nbsp;— уклав угоду з Воловичом згідно всіх вимог.<ref>Там же. С. 202–205.</ref>