Умшлагплац: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 46:
}}}}
 
Щодня з Варшави вивозили в середньому 4000−5000 осіб. Від 6 серпня, згідно з розкладом №&nbsp;548 {{Не перекладено|Генеральна дирекція Східної залізниці|Генеральної дирекції Східної залізниці|pl|Generalna Dyrekcja Kolei Wschodniej}} в [[Краків|Кракові]], з Варшави до Треблінки було запущено додатковий вантажний потяг. Він прибував на Умшлагплац біля 9 ранку, виїжджав із [[Варшава-Гданська|Варшави-Гданської]] о 12.:25 і, за розкладом, прибував до Треблінки о 16:20<ref>{{Cytuj książkę | nazwisko = Kopówka | imię = Edward | tytuł = Treblinka. Nigdy więcej | wydawca = Muzeum Walki i Męczeństwa w Treblince | miejsce = Siedlce | data = 2002 | strony = 27 | isbn = 83-88761-15-3}}</ref>. Запуск другого маятникового поїзда призвів до того, що денна кількість євреїв, яких вивозили до Треблінки, перевищила 10 000<ref>{{cytuj książkę | nazwisko = Engelking | imię = Barbara | tytuł = op. cit| strony = 736, 746 |nazwisko2 = Leociak | imię2 = Jacek}}</ref>.
 
Зазвичай поїздка до Треблінки тривала кілька годин, але могла бути й довшою, навіть до кількох десятків годин, коли «єврейські» поїзди, що їхали {{Не перекладено|Залізниця №6 (Польща)|переповненими коліями|pl|Linia kolejowa nr 6}} в [[Білосток|білостоцькому напрямку]], мусили чекати в тупиках, пропускаючи військові состави, що їхали на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східний фронт]] чи поверталися з нього. Корки утворювалися і біля самого табору в Треблінці (особливо протягом перших тижнів його функціонування). Через продовжений час поїздки та те, що табір смерті не приймав транспорт уночі<ref>{{Cytuj książkę | nazwisko = Kopówka | imię = Edward | tytuł = Treblinka. Nigdy więcej | wydawca = Muzeum Walki i Męczeństwa w Treblince | miejsce = Siedlce | data = 2002 | strony = 28 | isbn = 83-88761-15-3}}</ref>, євреїв часто страчували в [[Газова камера|газових камерах]] наступного дня після виїзду з Варшави. На станції в Треблінці поїзди роз'єднували на три частини, які почергово доїжджали до рампи табору, розташованого на відстані близько 4 кілометрів<ref>{{Cytuj książkę | nazwisko = Arad | imię = Yitzak | tytuł = Belzec, Sobibor, Treblinka. The Operation Reinhard Death Camps | wydawca = Indiana University Press | miejsce = Bloomington | data = 1999 | strony = 81 | isbn = 978-0-253-21305-1}}</ref>. Після очищення вагонів порожній поїзд повертався до Варшави.