Михайло Копистенський: відмінності між версіями

Завдяки королівській номінації став у 1591 році перемишльським [[єпископ]]ом. Згідно звичаю православної церкви, який допускав до посади єпископа монахів-[[василіяни|василіян]], прийняв постриг та ім'я Михаїл. Як радник єпархії відзначився збільшенням майна церкви, яке частково повернув від шляхти. Мав тісні стосунки з Г. Балабаном. Під його впливом спочатку підтримував унію з РКЦ, потім став ревним противником. 27 березня 1594 брав участь на зїзді в [[Сокаль|Сокалі]], де під впливом луцького єпископа [[Кирило (ТерлецькйТерлецький)|Кирила Терлецького]] було прийнято постанову про унію з РКЦ. Разом з Г. Балабаном мав суперечки з [[ЛьвіськеЛьвівське Успенське братство|Львіським ставропігійним братством]]. 5-м поставив підпис під документом про унію з РКЦ, прийнятим на з'їзді єпископів у Бересті [[12 червня]] [[1595]] року. Під впливом князя Костянтина Василя Острозького [[1 липня]] [[1595]] року разорм з Г. Балабаном відкликали свої підписи, що не означало виступ проти унії, бо очікували результатів перемовин К. Терлецького та І. Потія з королем. Після видання королем документу про незалежність унійного духовенства від від світської влади 2 серпня 1595 року, може, під впливом К. Терлецького, підписав разом з Г. Балабаном, Д. Збіруйським в [[Луцьк]]у [[27 серпня]] [[1595]] документ про дотримання єдності церкви. Згадка про анафему стосовно мирян, які витручаються до справ церкви, викликає припущення, що головною причиною вагань був його з Г.Балабаном конфлікт з Львіським ставропігійним братством.