Моргуненко Володимир Степанович: відмінності між версіями

| титул =

| посада =

| військове звання =

| платня =

| термін =

| попередник =

| наступник =

| партія =

{{{!}} style="background: transparent"

{{!}} {{Медаль Золота Зірка}}

{{{!}} style="background: transparent"

| сторінка_в_інтернеті =

| примітки =

| зріст =

| вага =

| герб =

'''Володимир Степанович Моргуненко''' ([[12 жовтня]] [[1905]] - — [[28 лютого]] [[1943]]), український [[педагог]], керівник підпільної організації, [[Герой Радянського Союзу]].

У 1928 почав педагогічну діяльність завідувачем початкової школи в селі [[Одая (Кіровоградська область)|Одая]] [[Голованівський район|Голованівського району]]. Тут він вів активну громадську діяльність. Згодом був переведений до школи села [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарі]] [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайського району]], допоміг в організації двох колгоспів, [[ЛКСМУ|комсомольської організації]]. 1930 року був призначений директором [[Кримківська ордена «Знак Пошани» загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Партизанської іскри|Кримківської семирічки]]. За спогадами його дружини: «За цей період школа виросла у десятирічку. Із сусідніх сіл – — [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарів]], [[Кам'яний Міст (Кодимська сільська рада)|Кам'яного Мосту]], [[Степківка (Первомайський район)|Степківки]], [[Полтавка (Первомайський район)|Полтавки]], [[Кам'яна Балка (Первомайський район)|Кам'яної Балки]], із сіл [[Врадіївський район|Врадіївського району]] десятки юнаків і дівчат шли до середньої школи… Село переродилося. Виріс чудовий парк у центрі села, який посадила школа, а фруктовий сад, а клуб, а вечори і доповіді…».

Володимир Моргуненко разом з учнем 9-го класу [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентієм Гречаним]] у жовтні 1941 року створив молодіжну партизанську організацію спротиву «[[Партизанська іскра]]» з учнів школи села [[Кримка (Первомайський район)|Кримка]], яка складала спочатку 17 партизан і розрослася до 33 учасників.

Під керівництвом МоргуненкоМоргуненка В. С. підпільники придбали 2 радіоприймача і друкарську машинку, завдяки чому мали змогу розповсюджувати новини Радінформбюро та листівки у селах Первомайського району: Кримці, Катеринці, Кумарах, Кам’янійКам'яній Балці, Новоандріївці. Бойові підпільні групи були створені в усіх названих селах, очолювали їх колишні учні Володимира Степановича: Володя Вайсман, Поліна Лойченко, Дарина Дяченко, Надія Буревич. Партизани збирали зброю, боєприпаси, організовували саботаж, диверсії: перша військова операція була проведена іскрівцями на залізниці станції Кам'яний Міст – — підірвавши 2 ешалони: три десятка вагонів, чотири цистерни з паливом, півтора десятка платформ з автомашинами та тягачами, два паротяги. У червні 1942 року «Партизанська іскра» пустила під укіс неподалік від села [[Кримка (Первомайський район)|Кримка]] німецький військовий ешелон з 48 вагонів, платформ, завантажених воєнною технікою і боєприпасами, бензоцистерн з паливом.

Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня – — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943  р. іскрівці на чолі з Парфентієм Гречаним здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри», у тому числі в В. С. Моргуненко, були арештовані. Після нелюдських тортур вранці 28 лютого 1943 року Моргуненка та інших підпільників було розстріляно.

У липні 1944 року тіла вбитих підпільників були перепоховані у парку, який вони власноруч посадили перед війною, на честь іскровців у Кримці було споруджено обеліск із написом: «Їх безсмертний подвиг запалюватиме багато поколінь радянської молоді на великі справи в ім’яім'я щастя своєї Вітчизни». Школі, якою завідував Володимир Степанович, було присвоєно ім'я «Партизанської іскри», [[1967]] року у селі відкрито музей підпільної організації. 1966 року було спущено на воду сухогруз «Партизанська іскра», збудоване на [[Миколаїв|миколаївському]] [[Чорноморський суднобудівний завод|Чорноморському суднобудівному заводі]].

[[1 липня]] [[1958]] року Володимиру Степановичу Моргуненку, [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентію Карповичу Гречаному]], [[Дяченко Дарія Григорівна|Дарії Григорівні Дяченко]] було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] (посмертно).

* ''Бундюков А. Т., Кравченко М. В.'' '''Сыновняя верность Отчизне: Очерки''', - — Одесса: Маяк, 1982.

* [http://www.az-libr.ru/index.shtml?Persons&CEG/d808d3c6/index Моргуненко В. С.]