Відкрити головне меню

Зміни

43 байти вилучено, 4 роки тому
 
== Біографія ==
Клод Соте народився 23 лютого 1924 році у [[Монруж]]і (департамент [[О-де-Сен]], Франція) в сім'ї бізнесмена. Навчався у Вищій школі декоративних мистецтв ({{lang-fr|Ecole des Arts decoratifs}}), працював музичним критиком і педагогом. У 1946 закінчив [[IDHEC]]. Стажувався у [[Клод Отан-Лара|Клода Отан-Лара]] на стрічці «Займися Амелією» та у низки інших режисерів. Працював продюсером і сценаристом для французького телебачення. Як режисер дебютував у 1955 році комедією «[[День добрий, посмішка (фільм)|День добрий, посмішка]]». На початку [[1960-і|1960]]-х Соте звертається до детективних сюжетів у фільмах «Зваж увесь ризик» (''Classe Tous Risques'', 1960) за участю [[Ліно Вентура|Ліно Вентури]] та [[Жан-Поль Бельмондо|Жан-Поля Бельмондо]] тай «Зіграти в ящик» (''L'arme A Gauche'', 1965), які були високо сприйняті критикою і глядачем. Починаючи з фільму «Дрібниці життя» (1970), фільму, що отримав [[Приз Луї Деллюка|премію Деллюка]], Клод Соте став відомий як тонкий, спостережливий і глибокий дослідник характерів французької буржуазії, особливо людей середніх років.
 
Фільм «[[Дрібниці життя (фільм, 1970)|Дрібниці життя]]» (1970), з ентузіазмом прийнятий на [[Каннський кінофестиваль|Каннському фестивалі]], приніс Соте міжнародну популярність, а також позначив новий виток ву кар'єрі [[Ромі Шнайдер]]. Співпраця Соте і Шнайдер продовжилася у фільмах «[[Макс і бляхарі]]», «[[Сезар і Розалі]]»; за роль у фільмі «[[Проста історія (фільм, 1978)|Проста історія]]», номінованому на «[[Премія «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою|Оскар]]» як кращий іноземний фільм<ref name="Oscars1980">{{Cite web|url=http://www.oscars.org/oscars/ceremonies/1980 |title=The 52nd Academy Awards (1980) Nominees and Winners |accessdate=21 травня 2015|work=oscars.org}}</ref>, Шнайдер отримала премію «[[Сезар (кінопремія)|Сезар]]» як [[Премія «Сезар» за найкращу жіночу роль|найкраща акторка]].
 
У 1993 за фільм «[[Крижане серце (фільм, 1992)|Крижане серце]]» Соте отримав ''[[Срібний лев|Срібного лева]]'' на [[Венеційський кінофестиваль|Венеційському кінофестивалі]] і премію «Сезар» як [[Премія «Сезар» за найкращу режисуру|найкращий режисер]]. Цю ж премію він отримав через три роки за свій останній фільм «[[Неллі і пан Арно (фільм)|Неллі іта пан Арно]]».
 
Помер Клод Соте від раку [[22 липня]] [[2000]] року у [[Париж]]і на 77-му році життя. Похований на [[Цвинтар Монпарнас|цвинтарі Монпарнас]].