Йосафат Жан: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 4:
Рукопокладений на священика у 1910 р. Після зустрічі у м. [[Монреаль]] з [[митрополит]]ом [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]] приїхав до [[Крехівський монастир|Крехівського монастиря]] вивчати українську мову, релігію, історію України. У 1911 р. перейшов на греко-католицький обряд. У 1912 р. відкривав у Канаді. У 1914 р. в Крехові, також обслуговував 7 парафій біля [[Самбір|Самбора]]. Неодноразово бував на Тернопіллі, ініціятор відкриття школи для сиріт у [[Бучач]]і.
В період [[ЗУНР]] перекладач державного секретаря закордонних справ Степана Витвицького. Наприкінці березня 1919 року брав участь у переговорах між делегаціями ЗУНР та Польщі за участю члена комісії Камбона американського генерала Ф.
Після закінчення етапу Визвольних змагань повернувся до Канади. Автор ідеї виділення значних територій для укр. еміґрантів. Вдруге вступив до ЧСВВ у Мондері; ігумен у Монреалі (1940-42 р.), парох у Оттаві (1942-45 р.). У 1945 р. виїхав до Европи, делегат 2-го та 3-го засідань ООН у Лондоні, Парижі 1946 р. Від уряду провінції Квебек отримав 250 кв. миль в Абітібі, заснував на цій території українське поселення «Шептицьке». Від 1947 року [[декан]] УГКЦ у Великій Британії. У 1949 р. повернувся до Канади, душпастир у Монреалі, [[Едмонтон]]і, Мондері, Ґрімзбі. У 1964 р. заснував «Фундацію ім. о. Жана» для надання [[стипендія|стипендій]] стеденській молоді українського походження.
| |||