Біполярні нейрони (сітківка): відмінності між версіями

Біполяри мають невелику довжину: до кількох сотень мікрометрів.<ref>Школьник-Яррос Е. Г. , Калинина А.&nbsp;В.&nbsp;Нейроны сетчатки.&nbsp;— М.: Наука, 1986.&nbsp;— 208 с.</ref><ref>Костюк П. Г., Гродзинський Д. М., Зима В. Л. и др. Биофизика.&nbsp;— Киев: Вища школа, 1988&nbsp;— 248 с.</ref> Вони займають в сітківці стратегічну позицію, оскільки всі сигнали, що виникають у фоторецепторах і надходять до [[гангліозні клітини|гангліозних клітин]], мають пройти через ці клітини. У [[примати|приматів]] [[палички]] сполучені з паличковими біполярами, а колбочки сполучаються з [[карликові біполярні нейрони|карликовими]] і [[дифузні біполяри|дифузними біполярами]]. Кожен карликовий біполяр контактує лише з однією [[колбочки|колбочкою]]. Найбільша щільність карликових біполярів, як і колбочок, в [[центральна ямка сітківки|центральній ямці]]. Ближче до периферії одна колбочка контактує з кількома розпластаними біполярами. Розпластаний біполяр об'єднує приблизно шість колбочок, а паличковий біполяр з'єднаний з однією-чотирма паличками. Таким чином, за виключеннямвинятком центральної ямки, зв'язки рецептор-біполяр характеризуються конвергенцією та дивергенцією. [[Карликові гангліозні клітини]] отримують входи від карликових біполярів, [[дифузні гангліозні клітини]] збирають інформацію від усіх видів біполярів. У сітківці людини кілька паличок приєднується до однієї біполярної клітини, а колбочки контактують з біполярами у співвідношенні 1:1<ref>Елисеев В. Г., Афанасьев Ю. И., Юрьина Н.&nbsp;А.&nbsp;Гистология.&nbsp;— М.: Медицина, 1983.&nbsp;— 592 с.</ref>. В області центральної ямки кожна колбочка через біполяр сполучена з однією гангліозною клітиною<ref>Костюк П. Г., Гродзинський Д. М., Зима В. Л. и др. Биофизика.&nbsp;— Киев: Вища школа, 1988&nbsp;— 248 с.</ref>. Таке сполучення забезпечує більш високу гостроту кольорового зору порівняно з чорно-білим.