Джованна Раллі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 27:
У [[1955]] році виконала роль Мафальди в екранізації [[роман]]у [[Васко Пратоліні]] «Дівчина з Сан-Фредіано» (реж. Валеріо Дзурліні), у [[1959]] році Ольгу у фільмі [[Роберто Росселіні]] «Генерал делла Ровере».
 
Популярність до актриси прийшла в 60-ті роки, Джованна Раллі стає однією з найпопулярніших кінодів на ціле десятиліття. Серед найкращих ролей Раллі — Есперо Білі у кінодрамі [[Роберто Росселіні]] «У Римі була ніч» ([[1960]]), фільм получивотримав нагороду «Премія „Золоті ворота“» кінофестивалі у [[Сан-Франциско]]. Також знялася у фільмі Паоло Спінола «La fuga» ([[1964]]), фільм отримав нагороду "Премія «Срібна стрічка» у [[1966]] році. Найбільш помітними в ці роки стали ролі: Анна у трилері Енцо Кастеллані «Холодні очі страху» ([[1971]]), Еліди Катеначчо в антифашистській стрічці Етторе Скола «Ми так любили один одного» ([[1974]] року, «Премія „Срібна стрічка“», ([[1975]])). Після [[1977]] у Джованни Раллі була п'ятнадцятирічна перерва у кінокар'єрі. Лише на початку 80-х актриса на деякий час повернулася на великий екран у картині Луїджі Маньї «Arrivano i bersaglieri» ([[1980]]) і комедії [[Серджо Корбуччі]] «Під вечір» ([[1981]]).
 
З [[1991]] року Джованна Ралі відновила активну роботу у кіно і на телебаченні. З пізніх робіт виділяються роль Франки Малорні у фільмі Карло Ванзіна «Обід у неділю» ([[2003]]), що номінувався на «Премію „Срібна стрічка“».