Новоархангельський район: відмінності між версіями

Про давнє заселення краю свідчать [[археологія|археологічні]] знахідки, зроблені на території Новоархангельщини. У с. [[Володимирівка (Новоархангельський район)|Володимирівка]] було досліджено [[Стоянка (археологія)|стоянку]] людини доби пізнього [[палеоліт]]у (40-13 тис. років тому), яка представляла собою тимчасове літнє стійбище мисливців та збирачів<ref>Черныш А.&nbsp;П.&nbsp;Новые исследования Владимирской палеолитическай стоянки//КСИИМК. -&nbsp;— Вып.21.&nbsp;— М.: Издательство Академии Наук СССР, 1950, стр. 95. {{ref-ru}}</ref>. На околиці цього ж села в епоху [[трипільська культура|трипільської культури]] містилося [[Володимирівка (протомісто)|поселення-протомісто Володимирівка]], що датується [[IV тис. до н.&nbsp;е.]]

На північний-захід від с. [[Небелівка]] в IV тис. до н.&nbsp;е. існувало інше поселення-гігант трипільської культури (друге за величиною після [[Тальянки|Тальянок]]) -&nbsp;— [[Небелівка (протомісто)|протомісто Небелівка]].

Поблизу с. [[Орлове (Новоархангельський район)|Орлове]] виявлено скарби [[бронза|бронзових]] знарядь праці та зливки бронзи, що датовані кінцем [[VIII століття до н. е.|VIII]]&nbsp;— початком [[VII ст. до н.&nbsp;е.]] Біля с. [[Кам'янече|Кам'янече]] виявлено залишки [[східні слов'яни|ранньослов'янського]] поселення VI–VIII&nbsp;ст.

Середньовічне місто було ставкою монгольського намісника. Місце для її спорудження мало велике стратегічне значення, адже саме тут містилася основна переправа через річку [[Синюха (притока Південного Бугу)|Синюха]] та проходив великий торговий шлях, який з’єднувавз'єднував землі [[Західна Європа|Західної]] та [[Північна Європа|Північної Європи]] з стародавнім караванним шляхом, продовженням [[Великий шовковий шлях|Великого шовкового шляху]].

На околиці міста знаходилися ремісничі квартали, зокрема майстерні для виготовлення керамічного посуду. На північно-східній частині містився середньовічний могильник. Знайдені тут поховання дослідила науковець з [[Інститут археології НАН України|Інституту археології]] [[Національна академія наук України|НАН України]] [[Литвинова Людмила Володимирівна|Людмила Литвинова]]. Вона дійшла висновку, що на початку XIV &nbsp;ст. у цьому районі мешкало корінне [[східні слов’янислов'яни|слов’янськеслов'янське]] населення з [[монголоїдна раса|монголоїдними]] домішками та [[алани|аланськими]], [[булгари|болгарськими]] впливами.

Починаючи з [[1997]] року щороку на території середньовічної пам’яткипам'ятки працюють студенти [[Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка|Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка]] під керівництвом доцента кафедри історії України [[Бокій Нінель Михайлівна|Нінель Бокій]].

Першим населеним пунктом Новоархангельщини, згаданим у письмових джерелах є сучасне село Торговиця, яке в [[літопис]]і ХРОНІКА ЛИТОВСЬКА Й ЖМОЙТСЬКА позначене, як перше місто, визволене князем Ольгердом після Синьоводської битви. Це підтверджують і дані археології –&nbsp;— під час розкопок міста виявлено залишки спалених будівель, шар попелу та наконечники стріл. Золотоординське місто було спалене, а територія Новоархангельського району ввійшла до складу [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]].

ВУ подальшому містечко відновилося вже під сучасною назвою –&nbsp;— Торговиця, ставши важливим торгівельним центром на межі лісостепової та степової України. Через нього проходив знаменитий [[Чорний шлях]], який виходив з глибини [[Річ Посполита|Польщі]], пролягав через [[Львів]], [[Умань]], Торговицю, [[Бобринець]] і закінчувався в [[Крим]]у.

У часи [[козаки|Козаччини]] Торговиця перетворилася на козацьке містечко, яке було північно-західним форпостом [[Запорозька Січ|Запорізької Січі]]. За часів [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] в [[1654]] році у Торговиці було відкрито ило, тобто [[митниця|митницю]]. Першим митником гетьман призначив дозорця на прізвище Астаматій (Остафій Остапаненко). З відкриттям митниці Торговиця дуже швидко стала містечком з багатьма прикордонними і державними службами.

Протягом [[1648]]-–[[1649]] та [[1664]]-–[[1676]] років на території Новоархангельського району існував [[Торговицький полк|Торговицький козацький полк]].

З історією Новоархангельського району пов’язанапов'язана діяльність і [[кошовий отаман|кошового отамана]] [[Іван Сірко|Івана Сірка]], війська якого базувалися тут, захищаючи козацькі землі від польських і [[Кримські татари|татарських]] військ. У липні [[1661]] року його війська неподалік Торговиці розгромили значні сили татар, які вчинили грабіжницький похід на [[Брацлавщина|Брацлавщину]].

ВУ період [[Руїна|Руїни]] територія Новоархангельського району неодноразово переходила з рук в руки. Під час цих протистоянь населені пункти неодноразово розграбовувалися і руйнувалися.

Після підписання [[Карловицький конгрес|Карловицького миру]] в [[1699]] році, територія Правобережжя річки Синюха надовго ввійшла до складу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Кордон між нею та [[Запорожжя|Запоріжжям]] став проходити річками [[Синюха (річка)|Синюха]] та [[Велика Вись]].

ВУ Торговиці, яка входила до володінь [[магнат]]ів [[Потоцькі|Потоцьких]], в [[1792]] році відбулася подія, що кардинальним чином вплинула на історію всієї [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]]. Тут вперше 14 травня був опублікований Акт, розроблений у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] під наглядом [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини II]]. Цей документ увійшов у історію під назвою [[Тарговицька конфедерація|Торговицька конфедерація]]. Акт&nbsp;— це змова польських магнатів, спрямована проти реформ державного люду у [[Річ Посполита|Польщі]]. В її результаті відбувся [[поділи Речі Посполитої|другий поділ Речі Посполитої]]. Землі Правобережжя річки Синюха ввійшли до складу [[Російська імперія|Російської імперії]], а з [[1797]] року вони стали частиною [[Уманський повіт|Уманського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]].

Встановлення царської влади над Запоріжжям після підписання [[Белградська мирна угода (1739) |Белградського мирного договору]] в [[1739]] роціроку стало початком відновлення козацького самоврядування. Межиріччя Синюхи, Бугу та Інгульця ввійшло до складу новоствореної [[Бугогардівська паланка|Бугогардівської]] [[паланка|паланки]].

В [[1742]] роціроку навпроти польського містечка Торговиці за наказом Київського губернатора Бібікова почалося спорудження військового [[шанець|шанця]] та поселення. Роботами керував полковник [[Миргородський полк|Миргородського козачого полку]] [[Капніст Василь Петрович|Василь Капніст]]. За його домовленістю з графом [[Потоцький Станіслав|Станіславом Потоцьким]] осадчий козак Давид Звенигородський привіз з [[Поділля]] 20 українських сімей для заснування поселення. Військове містечко отримало назву Архангельський городок (Новоархангельськ) та стало центром однойменної козацької сотні Миргородського полку.

В [[1752]] роціроку Архангелогородська сотня була розформована, а її землі увійшли до складу [[Нова Сербія|Нової Сербії]].

Після скасування Нової Сербії в березні [[1764]] року, Архангород отримав нову назву –&nbsp;— Новоархангельськ, а східні частини Новоархангельського району ввійшли до складу [[Єлисаветградська провінція|Єлисаветградської провінції]] [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]]. Ці землі продовжували відігравати важливу військову роль, тут було розміщено роти [[Чорний гусарський полк|Чорного гусарського полку]], сформованого з колишніх сербських полків.

З [[1817]] по [[1856]] роки на території Новоархангельської волості містилися частини 2-го Українського [[улани|уланського]] полку (з [[1830]] року –&nbsp;— Новоархангельський уланський полк), а дана територія була частиною Новоросійського військового поселення.

В [[1917]] роціроку територія сучасного Новоархангельського району входить до складу [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. В подальшому Новоархангельщина, як і вся Україна стала ареною кровопролитної боротьби за власну державність.

В [[1920]] роціроку через територію Новоархангельського району проходили військові підрозділи [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]], що здійснювали [[Перший Зимовий похід]].

ВУ [[1932]]-–[[1933]] роках ву районі організовано [[Голодомор в Україні 1932-1933|сталінський геноцид]] [[українці]]в.

[[30 липня|30 липня]] [[1941|1941]] [[Третій Рейх|німецькі]] війська зайняли частину населених пунктів району. До того часу більшовики встигли вивезти на схід частину населення, основне майно [[Машинно-тракторна станція|МТС]], [[колгосп]]ів, інших організацій. Населення працювало на будівництві оборонних об'єктів на берегах річки Синюха.

Основні події розгорнулися з 2 по 7 серпня 1941 року, коли на території між [[Умань|Уманню]] та Новоархангельськом були оточені основні частини [[6-а армія (СРСР)|6-ї]] та [[12-а армія (СРСР)|12-ї]] радянських армій. Утворився так званий [[Битва під Уманню|Уманський котел]], в який потрапило за різними даними від 80 до 135 &nbsp;тис. військових [[Червона армія|Червоної Армії]]. Поет [[Долматовський Євген Аронович|Євгеній Долматовський]] в книзі «Зелена брама» характеризує становище, що склалося, так: «За німецькими даними наші 6-а і 12-а армії скували 22 повнокровні дивізії противника з переданими їм всілякими засобами посилення. Щит, що утворився з військ у Зеленій брамі, на якийсь час полегшив становище нашого Південного фронту, дав можливості іншим арміям закріпитися на його рубежах».

Жителі найближчих сіл і особливо [[Борщова (Новоархангельський район)|Борщової]], [[Небелівка|Небелівки]], [[Копенкувате|Копенкуватого]], [[Підвисоке (Новоархангельський район)|Підвисокого]] постійно надавали допомогу партизанам. Німцями було повністю спалено село Борщова. У [[1943]] році через район пройшов рейд партизанського з'єднання [[Наумов Михайло Іванович|М.&nbsp;І. &nbsp;Наумова]].

[[13 березня]] [[1944]] 110-та гвардійська стрілецька дивізія (командир гвардії полковник Д.&nbsp;П.&nbsp;Соболєв) військ [[2-й Український фронт|2-го Українського фронту]] захопила смт. Новоархангельськ.

ВУ результаті [[Акт проголошення незалежності України|Акту проголошення незалежності України]] [[24 серпня]] [[1991]] року та [[Всеукраїнський референдум 1991|Всеукраїнського референдуму 1 грудня]] [[1991]] року в Новоархангельському районі було відновлено українську владу.

В 1972 роціроку розпочав роботу Новоархангельський міжгосподарський комбікормовий завод, на сьогодні&nbsp;— товариство з обмеженою відповідальністю «Новий світ», потужністю 5 тисяч тонн продукції в рік. Підприємство займається переробкою зернових культур, соняшнику, виготовленням комбікормів.