|
[[Файл:Mori Ranmaru.jpg|250px|міні|Самурай [[Морі Нарітоші]] — символ самурайської вірності господарю. [[Інцидент в монастирі Хонно]] ([[1582]]).]]
[[Файл:Honda tadatomo1.png|thumb|300px|right|Самураї. Останній бій Хонди Тадамото (''фрагмент ширми «Літня Осацька кампанія», 17 століття, музей «Осацький Замок»'')]] ▼
'''Самурай''' ({{lang-ja|【侍】}} —, さむらい, ''самураісамурай'', «той, хто служитьслуга»; [[японська мова{{lang-ja|яп]]. 【武士 —】}}, ''бусі''ぶし, ''мононофубуші'', «воїн») — представник військового стану в [[Японія|Японії]] [[10X століття|10X]]—[[19XIX століття]]. Впродовж [[середньовіччя]] самураї витіснили японську [[куґе|аристократію]] з місця провідної політичної сили країни і створили власну систему керування суспільством — [[сьоґунатшьоґунат]]. Зміст поняття «самурай» змінювався згідно з обставинами конкретної історичної епохи, однак його складова, яка асоціювала самураїв із війною чи військовою службою, залишилася непорушною.
== Етимологія ==
▲[[Файл:Honda tadatomo1.png|thumb| 300px250px|right|Самураї. Останній бій Хонди Тадамото (''фрагмент ширми «Літня Осацька кампанія», 17 століття, музей «Осацький Замок»'')]]
=== Самурай ===
Слово «самурай» (侍,さむらい) походить від [[японська мова|японського]] слова «сабураісабурай» (侍, さぶらいひ, «слуга»), що є похідним від [[дієслово|дієслова]] «сабурау» (侍ふ, さぶらう, «служити»).
Один з перших записів про ''сабураїв'' міститься у «[[Кокін вака-сю|Збірнику пісень давнини і сьогодення]]» (古今和歌集, [[901]]—[[914]]). У ньому вони згадуються як прості слуги у господарстві вельмож. Однак у джерелах [[11XI століття]] ''сабураісабурай'' — це вже озброєна прислуга, завданням якої є охорона сюзерена — принца, чиновника, аристократа, настоятеля [[буддизм в Японії|буддистського]] храму чи священика [[синто]]їстського святилища <ref>日本国語大辞典、全14巻 (Великий словник японської мови. У 14 томах) 小学館、2001、— 第6巻、P．159</ref>.
На середину [[12XII століття]] ''сабураями'' почали називати не озброєних слуг, а знатних військовиків, які посідали високі 5 і 6 чиновницькі ранги у всеяпонській 32 ранговій системі. Наприкінці [[12XII століття]] словом «сабураісабурай» позначали вже винятково елітних воїнів — полководців знатного роду або прославлених солдатів-шибайголов.
У [[13XIII століття|13XIII столітті]] ''сабураісабурай'' складали окремий стан, характерними рисами якого було наявність земельного володіння та прислуги, а також виконання військової служби вершника. Вояки, які не відповідали зазначеним критеріям не мали права називатися ''сабураями''. Однак криза японської центральної влади у [[14 століття|14 столітті]] стала причиною розширення поняття «сабураісабурай», яке почали використовувати для означення обезземелених воїнів-вершників, а, згодом, і їхніх васалів.
На [[15XV століття|15XV]] — [[16XVI століття]], коли Японія поринула в епоху безперервних міжусобних війн, «сабураями» почали називати будь-якого вояка. Ним міг бути і родовитий полководець, і озброєний селянин, і, навіть, розбійник-головоріз. У цей же час мала місце фонетична зміна слова «сабураісабурай» (侍, さぶらい) — його почали вимовляти як «самураісамурай» (侍, さむらい). Ця зміна була остаточно закріплена на письмі на початку [[18XVIII століття]].
У [[період Едо]] ([[1603]]—[[1867]]) з'являється перше законодавче визначення «самураїв». Під ними розуміли елітних слуг [[сьоґуншьоґун]]а, провінційних володарів і їхніх найзначніших васалів . Решта колишніх військовиків і солдатів країни, які входили до найпривілейованішого стану «мужів» (士)<ref>Станова система Японії пізнього середньовіччя — «''сіші-но-ко-сьошьо''» (士農工商, «мужі — селяни — ремісники — торгівці». Часто помилково перекладається як «самураї — селяни — ремісники — торгівці»).</ref>, називалися не «самураями», а «вояками» — ''бусібуші'' (武士).
Сьогодні самураями часто називають усіх військовиків Японії середньовічної і нової доби. Такий підхід можна зустріти у науково-популярній або художній літературі. Однак у професійних наукових працях використання терміну самурай є більш виваженим, оскільки враховується змістове навантаження слова «самурай» у конкретний історичний період.
Часто синонімом поняття «самурай» виступає слово «буші» (武士, «військовий муж», «вояк»). Однак ці терміни не є абсолютно тотожними.
Перше використання слова «буші» міститься у «Продовженні Анналів Японії» (続日本紀, [[721]]) і немає відношення до феномену самурайства. Термін «буші» вживається як антонім до слова «цивільний чиновник» <ref>日本国語大辞典、全14巻 (Великий словник японської мови. У 14 томах) 小学館、2001、— 第11巻、P．825</ref>. Лише з кінця [[11XI століття]] слуг-''сабураїв'' почали асоціювати із військовими — «буші».
У середині [[12XII століття]] смислові навантаження слів «самурай» і «буші» збігалися. Проте вже наприкінці того ж століття, у зв'язку із оформленням законодавства [[камакурський сьоґунат|першого сьоґунатушьоґунату]], сфера застосування даних понять була чітко розмежована. Терміном «самурай» позначали елітного воїна, а словом «буші» решту японського воїнства.
У [[15XV століття|15]] — [[16XVI століття]]хстоліттях ці два слова знову стали синонімами, однак після встановлення [[сьоґунат Токуґава|сьоґунатушьоґунату Токуґава]] і створення нового законодавства, поняття "самурай "знову було атрибутовано до найзаможніших верств японського суспільства. Тобто, у [[17 століття|17]] XVII — [[19 століття|19XIX столітті]] кожен вояк зі стану «мужів» (士) належав до ''буші'', але не кожен ''буші'' міг бути самураєм.
На сьогодні обидва поняття — «самурай» і «буші» — часто використовуються як взаємозамінюючі, але така практика є недостатньо виправданою з огляду на історію і смислове навантаження обох термінів.
=== Інші слова ===
Слово «самурай» має також ряд інших синонімів. Серед них:
* ''БуґейсяБуґейшя'' (武芸者, «людина [[Бойові мистецтва|бойових мистецтв]]») — поетична назва вояка;
* ''Буке'' (武家, «військовий дім») — поняття для позначення самурайського (військового) роду або члена цього роду;
* ''СіШі'' (士, «муж») — скорочення від «бусібуші»;
* ''Мононофу'' (物部, «військовий», «вояк») — стародавнє японське слово для позначення військового;
* ''МусяМушя'' (武者, «вояк») — скорочення від «буґейсябуґейшя» (武芸者);
* ''Цувамоно'' (兵, «воїн», «солдат») — стародавнє японське слово для позначення солдата.
=== Походження ===
[[Файл:Samurai1.png|thumb|300px|right|Класичне зображення самурая як лучника-вершника (''«Ілюстрований звід про війну останніх трьох років», [[1347]] рік, Токійський національний музей'')]]
Генеза самурайства остаточна не з'ясована, оскільки в науці немає загальноприйнятого визначення терміна «самурай». Питання, чи можна вважати всіх військовиків стародавньої Японії до-[[період Хейан|хейанського періоду]] самураями, залишається дискусійним. Японські радикальні історики виводять початки самурайства з [[4IV століття|4IV]] — [[5V століття]] від військових родів Мононобе і Отомо, однак згадок власне про «самураїв» у джерелах цього періоду немає.
Традиційною є теорія, яка датує появу самураїв кінцем [[10X століття|10]] — початком [[11XI століття]]. В цей час японський уряд відмовився від державної армії, а проблеми які необхідно було вирішувати збройним шляхом успішно розв'язував силами «приватних військ» членів того ж уряду. Ці «приватні війська», які становили гвардію того чи іншого аристократа, складалися з синів повітових урядників або дітей заможних сільських родин. Аристократ і його гвардійці перебували у системі лояльностей, яка нагадувала [[сюзерен]]сько-[[васал]]ьну систему середньовічної [[Європа|Європи]]. За вірну службу вояк такого «приватного війська» отримував наділ землі, а його господар-аристократ — відданого підлеглого-слугу. Воїни таких гвардій називалися «служаками» — тобто «''сабураями''» або «''самураями''» (від японського слова 侍ふ ''сабурау'', ''самурау'' — служити). Вони утворювали разом із сюзереном самурайський ''рід'' (家), який тримався переважно на кровно-споріднених зв'язках.
Голова роду переважно проживав у столиці, а більшість його самураїв — у підконтрольних йому землях. Інколи столичні аристократи добровільно або, переважно з політичних причин, примусово полишали столицю і оселялися у власних приватних володіннях, чим укріпляли свої позиції у провінції та ставали справжніми самурайськими ватажками «на місцях». Із занепадом центральної влади наприкінці [[11XI століття]] саме ці ватажки змогли зосередити важелі реальної влади у регіонах, і захопити лідерство у країні.
Оскільки обов'язками самураїв було виконання наказів сюзерена і охорона його володінь, їх життя було нерозривно пов'язане з політичними розбірками і війною. Розвал виконавчої вертикалі у пізню епоху [[період Хей'ан|Хей'ан]] став причиною частих міжусобиць столичної аристократії і, як наслідок, загострення конфліктів у провінції. Політичні інтриги у [[Кіото]] відгукувалися кровопролитними внутрішніми війнами і бунтами, серед яких найвідомішими були повстання самурайських лідерів Тайри но Масакадо у [[регіон Канто|регіоні Канто]] ([[931]]—[[940]]) та Фудзівари Фуджівари-но Сумітомо у регіоні [[Внутрішнє Японське море|Внутрішнього японського моря]] ([[931]]—[[941]]), [[смута Хоґен|смути років Хоґен]] ([[1156]]—[[1158]]) і [[смута Хейдзі|ХейдзіХейджі]] ([[1159]]).
Окрім міжусобиць самураї постійно брали участь у зовнішніх війнах проти аборигенних жителів Східної [[Японія|Японії]] — прото-[[айни|айнських]] племен [[еміші]]. Від останніх японці запозичили кінну тактику ведення бою, головну зброю — [[лук]] і [[стріла|стріли]], шаблевидний «кавалерійський» меч та ритуал самогубства [[сеппуку]]. Більшість з цих атрибутів стали невід'ємними символами самураїв майбутнього, а сполучення «лучник-вершник» (弓馬) перетворилося на синонім слова «самурай».
=== Перша самурайська диктатура ===
[[Файл:Genpei1.png|thumb|300px|left|Спуск військ легендарного [[Мінамото -но ЙосіцунеЙошіцуне]] зі скелі у битві при Ітінотані ([[1184]]).]]
Якщо на початку своєї появи у [[10 століття|10X столітті]] самураї були знаряддям аристократів [[куґе]] для вирішення власних проблем, то з середини [[12XII століття]] вони стали самостійною силою і почали втручатися у придворну політику. Наймогутніших самурайських родів було два — [[Тайра]] і [[Мінамото]]. Їх лідери були далекими нащадками японських монархів, що вивищувало їхні роди серед інших військовиків. Придворні чиновники неодноразово використовували загони [[Тайра]] і [[Мінамото]] для боротьби з опонентами та придушення самурайських повстань один одного. За вірну службу вони отримували чималі земельні наділи від центральної влади і урядовців. Накопичення земель дало змогу самураям цих родів підготувати економічну базу у регіонах і вступити у боротьбу за владу у країні.
почали втручатися у придворну політику. Наймогутніших самурайських родів було два — [[Тайра]] і [[Мінамото]]. Їх лідери були далекими нащадками японських монархів, що вивищувало їхні роди серед інших військовиків. Придворні чиновники неодноразово використовували загони [[Тайра]] і [[Мінамото]] для боротьби з опонентами та придушення самурайських повстань один одного. За вірну службу вони отримували чималі земельні наділи від центральної влади і урядовців. Накопичення земель дало змогу самураям цих родів підготувати економічну базу у регіонах і вступити у боротьбу за владу у країні.
Столичні міжусобиці аристократів років Хоґен ([[1156]]) і ХейдзіХейжі ([[1160]]) переросли у війну між самураями [[Тайра]] і [[Мінамото]]. Вона закінчилася перемогою перших на чолі з [[Тайра но Кійоморі]], який, фактично, захопив владу у [[Кіото (місто)|Кіото]]. Він був призначений радником, а потім і головним міністром імператора. Завдяки протекції [[Тайра но Кійоморі|Кійоморі]], чимало самураїв його роду отримали чиновницькі посади. У [[Японія|Японії]] було встановлено першу самурайську диктатуру.
Проте, [[Тайра]] не вигадували власної системи управління країною, а лише витіснили аристократів з вже існуючої — імператорського уряду з центром у [[Кіото (місто)|Кіото]]. Саме це стало причиною їхнього занепаду. Країна потребувала всеяпонських радикальних реформ, які не можливо було здійснювати у рамках існуючої системи влади. Самураї [[Тайра]] переймалася лише справами столиці і нехтували проблемами регіонів.
=== Камакурський сьоґунатшьоґунат ===
Бездіяльність столичних самураїв спонукала регіональні сили до дії. Їх очолив інший самурайський рід [[Мінамото]], який за підтримки імператорського двору розпочав у [[1180]] році [[війна Мінамото і Тайра|війну]] проти диктаторів [[Тайра]]. Вона тривала до [[1185]] року і закінчилася повним розгромом останніх. Голова роду Мінамото, [[Мінамото но Йорітомо]], заснував у східнояпонському місті [[Камакура]], де знаходилась його резиденція, перший самурайський уряд — [[Камакурський сьоґунат|сьоґунатшьоґунат]].
Цей уряд був першою спробою військових створити власну систему управління країною, відмінну від існуючої аристократичної. Тривалий час обидві системи співіснували, однак самурайська модель виявилася більш пристосованою до вимог часу і згодом витіснила цивільну модель. Хоча формально [[сьоґуншьоґун]] був підлеглим [[імператор Японії|імператора]] і членом його уряду, сьоґунатшьоґунат поступово відбирав реальні важелі влади у імператорського двору. Повстання невдоволених [[імператор Японії|імператора]] і аристократів проти самурайського уряду у [[1221]] році закінчилося їхньою поразкою і лише укріпило позиції [[сьоґунат]]ушьоґунату в країні.
[[Файл:Mōko Shūrai Ekotoba.jpg|thumb|450px|right|Битва самураїв з монголами ''(«Ілюстрований звід про нашестя монголів», 1293'').]]
У першій половині [[13XIII століття]] лінія [[сьоґун]]івшьоґунів [[Мінамото]] обірвалася. Цією ситуацією скористався рід [[ХодзьоХоджьо]], члени якого виконували обов'язки [[сіккеншіккен]]ів — сьоґунівськихшьоґунівських регентів. Посадивши на чолі самурайського уряду маріонеток з імператорського дому, [[Ходзьо]]Ходжьо захопили реальну владу. Під їхнім керівництвом було укладена перша збірка самурайських законів «[[Ґосейбай сікімокушікімоку|Звід покарань]]» ([[1232]]), яка заклала основи для подальшого розвитку політичних та економічних інституцій військовиків. У [[1274]] та [[1281]] роках, за регентства [[Ходзьо]]Ходжьо, були відбиті [[монгольські вторгнення до Японії|монгольські навали до Японії]]. Однак, незважаючи на цю перемогу, популярність [[Камакурський сьоґунат|Камакурського сьоґунату]]шьоґунату серед самураїв почала падати через невдалу політику у сфері землеволодіння. Цим загальним невдоволенням скористався [[імператор Ґо-Дайґо]], який, виношуючи план по відновленню влади і впливу свого двору у країні, підняв у [[1333]] році війська проти [[Камакурський сьоґунат|сьоґунату]]шьоґунату. До нього приєдналися сили самураїв на сході країни, які того ж року захопили [[Камакура|Камакуру]] і знищили тамтешній уряд.
=== Муромачівський шьоґунат ===
=== Муроматівський сьоґунат ===
Після повалення [[Камакурський сьоґунат|Камакурського сьоґунату]]шьоґунату імператорський двір, який перехопив реальну владу в країні, став на шлях реформ, метою яких була реставрація прав і земельних володінь аристократії. Інтереси безземельного самурайства були знехтувані, що налаштувало їх проти нової влади. Виразником інтересів військовиків виступив [[АсікаґаАшікаґа ТакаудзіТакауджі]], який повстав проти [[імператор Японії|імператора]], розбив його війська, посадив на трон нового монарха і встановив у [[1338]] році новий [[сьоґунат]]шьоґунат у столиці [[Кіото (місто)|Кіото]].
Кіотський сьоґунатшьоґунат, більше відомий як [[сьоґунатшьоґунат МуроматіМуромачі]], спробував урахувати помилки своїх політичних попередників і почав проводити реформи в інтересах обох панівних груп японського суспільства — [[куґе|аристократії]] та самураїв. Саме з цієї причини ставка нового військового уряду знаходилась у столиці, традиційному центрі японської аристократії. Своєї могутності сьоґунат досяг за правління [[АсікаґаАшікаґа ЙосіміцуЙошіміцу]], однак його наступники не змогли утримати владного керма.
Ударом який розвалив систему сьоґунатушьоґунату МуроматіМуромачі стала [[війна років Онін]] ([[1467]]—[[1477]]) між головними радниками сьоґунівшьоґунів — родами Хосокава і Ямана. Військові[[Воєвода губернатори(Японія)|Воєводи]], що їх призначав центральний уряд, були зміщені своїми заступниками, які вербувалися з місцевої самурайської знаті. Останні перестали виконувати накази сьоґунатушьоґунату, переймаючись лише внутрішніми проблемами. Країна фактично розпалася на ряд незалежних «держав», формальним і безправним лідером якої залишалися столичні сьоґунишьоґуни. Наступила так звана [[період Сенґоку|епоха «воюючих країн»]], час безперервних міжусобних війн між самурайськими володарямимагнатами ([[даймьо]])<ref>Коваленко О. ''Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа''... — C. 19-22.</ref>.
=== [[Ода Нобунаґа|Ода]],[[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] іта [[Токуґава Іеясу|Токуґава]] ===
[[Файл:Oda-toyo-toku.png|thumb|400px|left| Зліва направо —[[Ода Нобунаґа]],[[Тойотомі ХідейосіХідейоші]] і [[Токуґава Іеясу]]. <ref>[[Ода Нобунаґа]],[[Тойотомі ХідейосіХідейоші]] і [[Токуґава Іеясу]] є одними з найвідоміших персоналій в історії самурайства. У сучасній Японії часто називають «трьома героями». Про них щорічно пишеться велика кількість наукової і художньої літератури, знімаються телевізійні і художні фільми, створюються чимало [[аніме]] та комп'ютерних ігор.</ref>]]
На [[16 століття]] [[Японія]] залишалась роздробленою. У багатьох районах з'явилися могутні самурайські володарі, які успішно розширили кордони своїх земель і стали «гегемонами» великих регіонів. Серед найвпливовіших родів того часу виділяють [[Сімадзу]], [[рід Морі|Морі]], [[рід Мійосі|Мійосі]], [[рід Такеда|Такеда]], [[рід Імаґава|Імаґава]] та [[Ґо-Ходзьо]]. Більшість з них були задоволені існуючим станом речей і не збиралися відновлювати політичну єдність країни. ▼
▲На [[16XVI століття ]] [[Японія]] залишалась роздробленою. У багатьох районах з'явилися могутні самурайські володарі, які успішно розширили кордони своїх земель і стали «гегемонами» великих регіонів. Серед найвпливовіших родів того часу виділяють [[ СімадзуШімадзу]], [[рід Морі|Морі]], [[рід МійосіМійоші| МійосіМійоші]], [[рід Такеда|Такеда]], [[рід Імаґава|Імаґава]] та [[Ґо- ХодзьоХоджьо]]. Більшість з них були задоволені існуючим станом речей і не збиралися відновлювати політичну єдність країни <ref>Коваленко О. ''Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа''... — C. 23-24.</ref>.
Однак у другій половині [[16 століття]] з'явився полководець, який поставив собі за мету не створення родової «удільної держави», а об'єднання усієї Японії. Цим полководцем був видатний самурай [[Ода Нобунаґа]]. За короткий час йому вдалося вирости з дрібного провінційного лідера до повелителя столиці [[Кіото (місто)|Кіото]]. Незважаючи на потужну опозицію з боку [[сьоґунат Муроматі|сьоґуна]], сусідніх родів та [[буддизм в Японії|буддистських громад]] [[Ода Нобунаґа|Ода]] зміг утримати столичний регіон. Завдяки протекції християнської місії [[Португалія|португальських]] [[єзуїти|єзуїтів]], йому вдалося отримати бонуси від міжнародної торгівлі і вогнепальну зброю. Реформи [[Ода Нобунаґа|Ода]] у економіці, спрямовані на підтримку «вільної торгівлі», перетворили його землі на найприбутковіші у Японії, а проведені ним соціальні та військові реформи дали йому професійну і добре озброєну армію. У [[1573]] році він вигнав зі столиці [[Асікаґа Йосіакі|останнього сьоґуна]], організатора анти-нобунаґівської коаліції, і поклав край існуванню [[сьоґунат Муроматі|сьоґунату Муроматі]]. У [[1580]] році [[Ода Нобунаґа]] знищив оплот [[Ісіяма Хонґандзі (монастир)|буддистських повстанців]], а через два остаточно добив наймогутніший самурайський рід середньовіччя — [[рід Такеда]]. У [[1582]] році, на половині шляху до об'єднання країни, він був убитий у результаті заколоту. ▼
▲Однак у другій половині [[16XVI століття ]] з'явився полководець, який поставив собі за мету не створення родової «удільної держави», а об'єднання усієї Японії. Цим полководцем був видатний самурай [[Ода Нобунаґа]]. За короткий час йому вдалося вирости з дрібного провінційного лідера до повелителя столиці [[Кіото (місто)|Кіото]]. Незважаючи на потужну опозицію з боку [[сьоґунат Муроматі|сьоґуна]]шьоґуна, сусідніх родів та [[буддизм в Японії|буддистських громад]] [[Ода Нобунаґа|Ода]] зміг утримати столичний регіон. Завдяки протекції християнської місії [[Португалія|португальських]] [[єзуїти|єзуїтів]], йому вдалося отримати бонуси від міжнародної торгівлі і вогнепальну зброю. Реформи [[Ода Нобунаґа|Ода]] у економіці, спрямовані на підтримку «вільної торгівлі», перетворили його землі на найприбутковіші у Японії, а проведені ним соціальні та військові реформи дали йому професійну і добре озброєну армію. У [[1573]] році він вигнав зі столиці [[ АсікаґаАшікаґа ЙосіакіЙошіакі|останнього сьоґунашьоґуна]], організатора анти-нобунаґівської коаліції, і поклав край існуванню [[сьоґунатшьоґунату Муроматі|сьоґунату Муроматі]]Муромачі. У [[1580]] році [[Ода Нобунаґа]] знищив оплот [[ ІсіямаІшіяма ХонґандзіХонґанджі (монастир)|буддистських повстанців]], а через два остаточно добив наймогутніший самурайський рід середньовіччя — [[рід Такеда]]. У [[1582]] році, на половині шляху до об'єднання країни, він був убитий у результаті заколоту <ref>Коваленко О. ''Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа''... — C. 26-59.</ref>.
Наступником [[Ода Нобунаґа|Оди Нобунаґи]] став його генерал [[Тойотомі Хідейосі]]. Після помсти заколотникам і перемоги у внутрішній боротьбі у роді [[рід Ода|Ода]], він продовжив справу свого сюзерена по об'єднанню японської «[[Піднебесна|Піднебесної]]». У [[1585]] році [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] завоював острів [[Шікоку]], у [[1587]] році — підкорив острів Кюсю, а у [[1590]] році, разом із падінням цитаделі роду [[Ґо-Ходзьо]], поставив під свій контроль увесь острів Хонсю. Таким чином, [[Хідейосі]] об'єднав [[Японія|Японію]] і став її повелителем. За його правління була проведено опис усіх земель країни і закріплено за ними селян. Самураї були виокремлені у окремий клас, обов'язком яких була війна і адміністративна робота. Владарювання [[Тойотомі Хідейосі]] було затьмарене забороною [[християнство|християнства]] ([[1587]]) та [[імджинська війна|походами у Корею]] ([[1591]]—[[1598]]), які, у майбутньому, позбавили його рід соціальної та військової опори. ▼
▲Наступником [[Ода Нобунаґа|Оди Нобунаґи]] став його генерал [[Тойотомі ХідейосіХідейоші]]. Після помсти заколотникам і перемоги у внутрішній боротьбі у роді [[рід Ода|Ода]], він продовжив справу свого сюзерена по об'єднанню японської «[[Піднебесна|Піднебесної]]». У [[1585]] році [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] завоював острів [[Шікоку]], у [[1587]] році — підкорив острів Кюсю, а у [[1590]] році, разом із падінням цитаделі роду [[Ґо- ХодзьоХоджьо]], поставив під свій контроль увесь острів Хонсю. Таким чином, [[Хідейосі]]Хідейоші об'єднав [[Японія|Японію]] і став її повелителем. За його правління була проведено опис усіх земель країни і закріплено за ними селян. Самураї були виокремлені у окремий клас, обов'язком яких була війна і адміністративна робота. Владарювання [[Тойотомі Хідейосі]]Хідейоші було затьмарене забороною [[християнство|християнства]] ([[1587]]) та [[імджинська війна|походами у Корею]] ([[1591]]—[[1598]]), які, у майбутньому, позбавили його рід соціальної та військової опори.
Політичні прорахунки [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] коштували життя його нащадкам. Підлеглий його роду і володар величезного регіону [[регіон Канто|Канто]], [[Токуґава Іеясу]], який свого часу був союзником [[Ода Нобунаґа|Оди]], спровокував серед васалів [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] військовий конфлікт. Переманивши на свій бік талановитих командирів, він розбив опозиційні сили у [[битва при Секіґахара|битві при Секіґахара]] ([[1600]]) і став фактичним володарем усієї Японії. У [[1603]] році владу [[Токуґава Іеясу|Токуґави]], визнав імператорський двір, дарувавши йому титул [[сьоґун]]а. Новий [[сьоґунат Токуґава|сьоґунат]] було засновано у місті Едо (сучасне [[Токіо]]). У [[1614]]—[[1615]] роках війська [[Токуґава Іеясу|Токуґави]] остаточно ліквідували [[рід Тойтомі]] і закріпили верховенство третього самурайського уряду. ▼
▲Політичні прорахунки [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] коштували життя його нащадкам. Підлеглий його роду і володар величезного регіону [[регіон Канто|Канто]], [[Токуґава Іеясу]], який свого часу був союзником [[Ода Нобунаґа|Оди]], спровокував серед васалів [[Тойотомі Хідейосі|Тойотомі]] військовий конфлікт. Переманивши на свій бік талановитих командирів, він розбив опозиційні сили у [[битва при Секіґахара|битві при Секіґахара]] ([[1600]]) і став фактичним володарем усієї Японії. У [[1603]] році владу [[Токуґава Іеясу|Токуґави]], визнав імператорський двір, дарувавши йому титул [[сьоґун]]ашьоґуна. Новий [[сьоґунатшьоґунат Токуґава |сьоґунат]] було засновано у місті Едо (сучасне [[Токіо]]). У [[1614]]—[[1615]] роках війська [[Токуґава Іеясу|Токуґави]] остаточно ліквідували [[рід Тойтомі]] і закріпили верховенство третього самурайського уряду.
== Див. також ==
* [[Сьоґунат Едо]]
* [[Кадзоку]]
* [[Сідзоку]]
* [[Кендо]]
== Джерела і література ==
== Бібліографія ==
* Коваленко О. ''[http://duh-i-litera.com/samurajski-hroniky-oda-nobunaga/ Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа]''. — К.: [[Дух і літера (видавництво)|Дух і Літера]], 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5.
{{Рубель Японська цивілізація}}
{{Рубель Історія сходу}}
{{Рубель Нова історія}}
* Тёрнбулл С. СамураиС''амураи. Военная история''. — СПб.: Евразия, 1999 ([http://militera.lib.ru/h/turnbull/index.html Тут])
* 下向井龍彦『武士の成長と院政』講談社、2001年 ISBN 4-06-268907-3
* 高橋昌明『武士の成立 武士像の創出』東京大学出版会 ISBN 4-13-020122-0
* 石母田正『中世的世界の形成』岩波書店ISBN 4003343611
* 竹内理三『武士の登場』日本の歴史（６）中央公論新社 ISBN 4-12-204438-3
== Посилання ==
{{commonscat-inline|Samurai}}
{{Wiktionary|самурай}}
* [http://72.14.235.104/search?q=cache:dS4fyy-2XT4J:ssvit.iatp.org.ua/96/962/961rub.htm+KOP%D0%86H%D0%9D%D0%AF+%D0%99+%D0%93%D0%95%D0%9D%D0%95%D0%97%D0%98%D0%A1+%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%9D%D0%A3+BUSHI&hl=ja&gl=jp&ct=clnk&cd=1 Вадим Рубель. КОРІННЯКоріння Йй ГЕНЕЗИСгенезис СТАНУстану BUSHIBushi (САМУРАЇсамураї) В.в СЕРЕДНЬОВІЧНІЙсередньовічній ЯПОНІЇЯпонії]
* [http://www.geocities.jp/ktmchi/rekisi/cys_34.html Про походження самураїв. Теорія СімомукаїШімомукаї Тацухіко] {{ref-ja}}
* [http://aboutweapons.com.ua/category/japan-sword/samurai-sword Самурайський меч. Особливості, історія та сьогодення]
{{Hist-stub}}
{{Japan-stub}}
[[Категорія:Самураї|*]]
| 