Вікіпедія

Білинський Микола Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 3:
== Біографічні відомості ==
 
1875 року закінчив історико-філологічний факультет [[Київський університет|УніверситетУніверситету святого Володимира]] в [[Київ|Києві]].
 
У 1875—1877 роках викладав [[російська мова|російську]] та [[латинська мова|латинську мову]] в [[Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія|Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії]]&nbsp;<ref>[http://zhurnal.lib.ru/k/kitlinskij_a_a/gimnaziy.shtml Гімназія 1833—1920 (викладачі)]{{ref-ru}}</ref>. Зазнав переслідувань «за симпатії до українства». У червні 1877 року Білинського перевели на службу до міста [[Уральськ]] ([[Росія]]). До Уральська не поїхав, звільнився. Став заробляти на життя приватними лекціями в [[Київ|Києві]].
 
Наприкінці 1870-х років приєднався до руху «культурників», брав участь у діяльності студентських гуртків, згодом у [[Стара громада|«Старій громаді»]], [[Просвіта (товариство)|«Просвіті»]].
 
Працював у редакціях газет (Співробітник київських газет «Труд», перебував«Зоря»). Перебував на чиновницькій службі в [[Київ|Києві]], [[Житомир]]і, [[Херсон]]і, [[Одеса|Одесі]].: від 1885 року&nbsp;— у Житомирі службовець Контролю поліських залізниць, від вересня 1887 року&nbsp;— співробітник Херсонської
казенної палати, від 1888 року&nbsp;— податковий інспектор у Олександрії Херсонської губернії, від 1893 року&nbsp;— податковий інспектор в Одесі.
 
Допомагав [[Грінченко Борис Дмитрович|Борисові Грінченкові]] в підготовці [[Словарь української мови|«Словаря української мови»]].
 
У 1895—1897 роках був співвласником ілюстрованого тижневика «По морю и суше», але оскільки видання не мало успіху, його друкування припинили.
 
1910 року через хворобу звільнився, повернувся до [[Вінниця|Вінниці]]. Ініціював і брав участь у встановленні пам'ятника українському композитору [[Ніщинський Петро Іванович|Петрові Ніщинському]] на його могилі в селі [[Ворошилівка]] Вінницького повіту.
 
Від 1911 року співробітник газет «Винницкий голос», «Слово Подолии», де публікував краєзнавчо-етнографічні нариси.
Рядок 34 ⟶ 39:
== Література ==
 
* ''Білінський М.'' Автобіографія // ''Білінський М.'' Вінницький Замок: Історичний нарис з доби 16—18 століть.&nbsp;— Вінниця, 1926.&nbsp;— С.&nbsp;III—V.
* ''Подолинний А. М.'' Білинський Микола Іванович // {{ЕСУ/2}}&nbsp;— С.&nbsp;794.
* ''Кароєва Л. Р.'' Вчені-етнографи Поділля // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля.&nbsp;— Кам'янець-Подільський, 1992.&nbsp;— С.&nbsp;11—12.
* {{Баженов-93}}&nbsp;— С.&nbsp;129—130.
* ''Подолинний А. М.'' Білінський Микола Іванович // З-над Божої ріки: Літературний біобібліографічний словник Вінниччини.&nbsp;— Вінниця, 2001.&nbsp;— С.&nbsp;24.
* ''Сидоренко Н.'' Білинський Микола Іванович // Українська журналістика в іменах.&nbsp;— Випуск 9.&nbsp;— Львів, 2002.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Білинський_Микола_Іванович