Дніпровсько-Бузький канал: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 1:
[[Зображення: UkraineNWpripjat.png | thumb | Дніпровсько-Бузький канал на карті (угорі ліворуч)]]
{{Не плутати|Бузько-Дніпровсько-лиманський канал}}
'''Дніпро́всько-Бу́зький кана́л''' — судноплавний [[канал (гідротехніка)|канал]] в [[Білорусь|Білорусі]], з'єднує річку [[Піна (річка)|Піна]] (притока [[Прип'ять|Прип'яті]]; басейн [[Дніпро|Дніпра]]) з річкою [[Мухавець]] (притока [[Західний Буг|Західного Бугу]]; басейн [[Вісла|Вісли]]). Довжина 196 км (в тому числі
Роботи зі спорудження каналу вперше почалися в [[1775]] в роки правління останнього короля Польщі [[Понятовський Станіслав Август|Станіслава Августа Понятовского]], але незабаром були припинені, будівництво знову розпочато в [[1837]], основні роботи здійснені в [[1846 ]]-[[1848]]. Після приєднання Західної Білорусі до [[Польща|Польщі]] в [[1919]] і в роки [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни 1941-1945]] гідроспоруди каналу руйнувались, після чого відновлювалися.
Канал є частиною магістрального [[Дніпровсько-Віслянський водний шлях|Дніпровсько-Віслянського водного шляху]] Е-40 ([[Гданськ]] - [[Варшава]] - [[Берестя]] - [[Мозир]] - [[Київ]] - [[Херсон]]). За допомогою каналу теоретично можливий водний зв'язок басейнів [[Балтійське море|Балтійського]] і [[Чорне море|Чорного]] морів. Тим не менш, наскрізне судноплавство цим водним шляхом поки неможливе: в Бресті річка
В [[1997]] урядом Білорусі прийнята програма реконструкції гідротехнічних споруд Дніпровсько-Бузького каналу, в ході якої здійснюється
У роки існування [[СРСР]] основний обсяг перевезень каналом припадав на [[залізна руда|залізну руду]] з [[Кривий Ріг|криворізьких]] родовищ, що поставляється на металургійні комбінати [[НДР]] (в порту Бреста здійснювалася перевантаження на залізничний транспорт). Після [[об'єднання Німеччини]] німецькі металурги переорієнтувалися на руду, що видобувається в Німеччині, і вантажообіг каналом катастрофічно знизився (з 7 млн т в [[1991]] до 420 тис. т в [[2004]]) <ref> «Київський ТелеграфЪ», № 40, 2005 </ref>.
|