Влад II Дракул: відмінності між версіями

== Біографія ==

Був відправлений батьком до [[Будапешт|Буди]] заручником. Біля [[1422]] перебрався до [[Королівство Польське (1385—1569)|королівства Польщі]], згодом до двору [[Мурад II|Мурада II]]. Вірогідно, брав участь [[1422]] в облозі [[Константинополь|Константинополя]]. Повернувся до двору [[Сигізмунд I Люксембург|Сигізмунда I Люксембурга]] і з приблизно [[1430]] у [[Сігішоара]] займався обороною південних кордонів [[Трансильванія|Трансильванії]]. Сигізмунд І [[1431]] коронував Влада у [[Нюрнберг]]у господарем Волощини і посвятив у лицарі ордену Дракона<ref>[http://mek.oszk.hu/01900/01967/html/ RITTERKÖNIGE {{ref-de}}]</ref>, через що від його назви ''Societas Draconis'' отримав прізвисько Дракон (Дракул). З [[1436]] у Сігішоарі за привілеєм Сигізмунда І відкрив монетний двір. Вірогідно, у [[Вересень|вересні]] [[1436]] після смерті [[Олександр I Алдя|Олександра I Алдя]] за підтримки Сигізмунда І перейшов [[Карпати]] і посів трон. 20 [[Січень|січня]] [[1437]] відмовився визнавати зверхність султана, але зі смертю у [[Грудень|грудні]] [[1437]] Сигізмунда І втратив підтримку і визнав зверхність султана. Допомагав [[1438]] [[Мурад II|Мураду II]] у поході до Трансильванії. [[Березень|22 березня]] [[1442]] через Волощину пройшло 20-тисячне військо Бей-Мезіда. У [[Липень|липні]] [[1442]] Влад ІІ повіз данину султану і був ув'язнений за звинуваченням у зраді. Престол посів його син [[Мірча ІІ]]. Тим часом у липні 1442 біля [[Залізні Ворота (Дунай)|Залізних Воріт]] [[Янош Гуняді]] втретє розбив турецьке військо Бей-Мезіда, що відступало до Волощини. За ним Гуняді перейшов кордон Валахії з претендентом на трон [[Басараб ІІ|Басарабом ІІ]], який до [[Грудень|грудня]] остаточно зайняв трон, прогнавши Мірчу ІІ. Через орієнтацію Басараба ІІ на [[Угорське королівство]] султан вирішив звільнити Влада ІІ. За це він залишив при дворі султана своїх синів - [[Влад III Дракула|Влада]] і [[Раду ІІІ Красивий|Раду]]. У [[Березень|березні]] [[1443]] за підтримки турків, сина Мірчу ІІ Влад ІІ Дракул посів трон. Він намагався зайняти нейтральну позицію вугорсько-турецьких війнах. Угорці вимагали його дотримати клятву по боротьбі з турками, як лицарю Ордену Дракона, угорського васала. [[Євгеній IV]] звільнив Влада ІІ від клятви за обіцянки надіслати Мірчу ІІ. Позицію господаря пояснювали перебуванням двох синів придворі султана. Влад ІІ не брав участі у першому хрестовому поході і за мирною угодою від 12 [[Червень|червня]] [[1444]] визнавався ленником султана. У наступному поході хрестоносців намагався відмовити [[Владислав III Варненчик|Владислава IIІ]] від продовження походу, хоча направив для підтримки сина Мірчу з 6-тисячним загоном. При відступі хрестоносців після [[Битва під Варною|поразки під Варною]] полонив Яноша Гуняді. Причиною цього вважали розбій війська Гуняді у Волощині, наклеп перед Владиславом ІІІ. Гуняді був звільнений після сплати викупу і допоміг [[1445]] Владу захопити [[Джурджу (місто)|Джурджу]], відбити [[1446]] похід турків. Однак Гуняді підтримав боярську опозицію, яка підняла повстання і посадила на престол Владислава ІІ Дана. Влада ІІ Дракула при втечі у [[Грудень|грудні]] [[1447]] полонили бояри і вбили, піддавши тортурам біля монастиря у [[Белтень (Димбовіца)|Белтені]]. Син Мірчу ІІ загинув неподалік при [[Тирговіште]]. Згодом за їхню смерть боярам помстився син [[Влад III Дракула]].

 

== Джерела ==