Вікіпедія

Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м об'єднання шаблонів
Рядок 30:
</center>
 
Першою спорудою, яка поєднувала у собі риси готичного і романського стилю, була датована кінцем XIV&nbsp;— початком XV століття {{нп3не перекладено|Верхня церква (Гродно)|Верхня церква|be|Верхняя царква, Гродна}} в Старому гродненському замку. Сам замок виник у другій половині чи наприкінці XI століття як прикордонна фортеця і став ядром майбутнього [[Гродно]]. На межі XIV–XV століть великий князь литовський [[Вітовт]] на місці фортеці збудував з каменю і цегли (цеглою вирівнювали ряди валунів і облицьовували вежі) готичний п'ятивежевий замок зі стінами завтовшки більше 3 метрів; близько 1500 року замок зазнав перебудови. В чисто романській архітектурі переважала оборонна функція, й аж до XV століття для замкової архітектури Великого князівства Литовського, тобто до розвитку артилерійської техніки, характерні риси романської архітектури: з розвитком арбалетної техніки, а пізніше гарматної, зростає висота стін і веж, ускладнюється композиція замкових комплексів. Верхня церква належала до типу базиліки, мала масивні і статичні форми, кам'яні склепіння, у зовнішньому оздобленні&nbsp;— барельєф, аркатури, перспективний портал. При її будівництві застосовувалась не готичне, а венедське мурування.
 
Під впливом фортифікаційної архітектури Італії Європою поширилось будівництво [[Бастіон|укріплень бастіонної системи]], прийшло воно і до Великого князівства Литовського. Оборонні замки, що були перешкодами для татарських набігів, постали від Східного Поділля до [[Дніпро|Дніпра]]. Серед них вирізнялись [[Лідський замок]] (1330-ті роки), замок королеви [[Бона Сфорца|Бони Сфорца]] у [[Рогачов]]і (XVI століття) з водяним ровом, земельним валом і мостом на ланцюгах. Найбільшим дерев'яним замком у південних землях князівська литовського був [[Київський замок]], побудований у 1542 році на [[Замкова гора (Київ)|Замковій горі]]: з чотирнадцятьма шестикутними баштами, з соснової деревини. В ньому знаходились резиденція старости, приміщення для гарнізону, численні службові кімнати, чотири церкви, костел. Стіни замку були обмазані глиною, потиньковані і пофарбовані. Дерев'яний замок з шістьма баштами у 1544 році був зведений у [[Житомир]]і. Найбільшим в оборонній лінії був [[Черкаський замок]] (1549). В готичному стилі побудована брама міських мурів з каплицею у Вільнюсі (Гостра брама, 1503–1522).
Рядок 106:
Комплекс будівель панських садиб був різним за розмірами. В найбільших були й житлові (великі будинки з сінами, алькежами, світлиці) й господарські будівлі (стайні, хліви, кліті, комори тощо). При деяких садибах працювали водяні млини, рудні у кузні. Будівлі в садибах середньої і дрібної шляхти в основному були дерев'яними і однотипними. Водночас магнати будували палацово-замкові ансамблі, використовуючи каміння і цеглу, будинки зводили зі складним багатокімнатним плануванням). У великих садибах з'явився парк.
 
На тлі традиційний сільських садиб неочікувано виглядав будинок-фортеця в селі {{нп3не перекладено|Гайтюнишки|Гайтюнишки|be|Вёска Гайцюнішкі}}, побудований у 1611–1612 роках інженером і начальником королівських споруд у Вільнюсі Петром Нонхартом: двоповерхова цегляна будівля з вузькими вікнами-бійницями по кутах. Товщина стін будинку близько 1,5 метрів, він був оточений спорудами бастіонного типу і ровом з водою. Очевидно, через заболоченість ґрунтів, складений з великого каміння фундамент на метр виступає за периметр стін.
{{-}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура_Великого_князівства_Литовського