Відмінності між версіями «Кочетков Василь Миколайович»

м
об'єднання шаблонів
м (→‎Життєпис: зв'язність)
м (об'єднання шаблонів)
Василь Миколайович Кочетков — уродженець Симбірської губернії, Курмишського повіту, Благовської волості, села Спаського. Народився 1785 року в родині солдата-[[кантоніст]]а, тобто людини, приписаної з народження до військового відомства. До нього, природно, належав і Василь. На службу вступив з кантоністів унтер-офіцерського звання лейб-гренадерського полку 7-го березня 1811 року.
 
[[Франко-російська війна 1812|Вітчизняна війна 1812 року]]. Кочеткову 27 років, і не бажаючи відсиджуватися в [[тил]]у, просить про переведення в стройові. Визначений в прославлений {{нп3не перекладено|Гренадерський лейб-гвардії полк | лейб-гренадерський полк |ru| Гренадерский лейб-гвардии полк}}, незабаром зарахований до [[Гвардія|гвардії]] і наречений лейб-гвардії гренадерським. У 1812 році, беручи участь у [[ар'єргард]]них боях, полк цей відходив до [[Можайськ]]а, і Кочетков бився в його рядах {{OldStyleDate|7|вересня||26|серпня}} при [[Бородинська битва|Бородіно]], бився під [[Битва під Лейпцигом 1813|Лейпцигом]], брав [[Взяття Парижа (1814)|Париж]] і закінчив кампанію в чині [[фельдфебель|фельдфебеля]].
 
У 1820-му його переводять в {{нп3не перекладено|Павловский лейб-гвардії полк|лейб-гвардії Павловський полк|ru|Павловский лейб-гвардии полк}}, з яким він пройшов [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|Російсько-турецьку війну]] 1828–1829 років. Зокрема, брав участь при взятті турецьких фортець [[Варна|Варни]], [[Ісакча|Ісакчі]] і [[Сілістра|Сілістри]].
 
Потім була [[Листопадове повстання 1830—1831|війна з польськими повстанцями]], і російська гвардія добряче потріпала супротивників на {{нп3не перекладено| Битва при Грохові |Грохівському полі |ru|Сражение при Грохове}} та в {{нп3не перекладено| Битва при Остроленці | битві при Остроленці |ru|Сражение под Остроленкой}}, а в 1831 році Кочетков брав участь у штурмі Варшави.
 
В 1833 році переведений до лейб-гвардії кінно-піонерний (інженерний) дивізіон.
При [[Олександр I (російський імператор)|Олександру I]] і його синові [[Микола I (російський імператор)|Миколі I]] солдатська служба тривала двадцять п'ять років, і Василь Кочетков давно міг з чистою совістю піти у [[відставка|відставку]], але це не по нутру старому служаці.
 
Після розформування лейб-гвардії кінно-піонерного дивізіону, в 1843 році, Кочетков був направлений в кавказьку армію, «для навчання на швидких річках правильного спуску, наведення, зміцнення і розбирання [[Понтонний міст|понтонних мостів]]». Тут він був зарахований до {{нп3не перекладено|Нижньогородський драгунський полк|Нижньогородського драгунського полку|ru|Нижегородский 17-й драгунский полк}} і, за своїм бажанням, залишився служити в кавказьких військах, одержавши дозвіл на те генерал-фельдцейхмейстера Великого Князя {{нп3не перекладено|Михайло Павлович |Михайла Павловича|ru|Михаил Павлович}}, із збереженням гвардійського окладу [[заробітна плата|платні]].
 
Брав участь у військових діях на Кавказі. Зокрема у справах при вирубці Гойтінського лісу в 1844 році; при аулі Дарго 1845 року, при укріпленнях Зиряни 1846 року. За рік Кочетков був двічі поранений: у шию навиліт і в обидві ноги з роздробленням лівої [[гомілка|гомілки]], але всякий раз повертався в стрій. Через рік знову тяжко поранений в ліву гомілку в битві при аулі Дарго, Кочетков попався в полон [[чеченці|чеченцям]]. Пробувши в полоні 9 місяців і 23 дні, він втік звідти, за що був нагороджений [[Орден святого Георгія|Знаком відзнаки Військового Ордена]].
 
У 1849 році Кочетков зі своїм полком був в Угорщині, в справі при [[Дебрецен]]і, беручи участь у [[Революція 1848—1849 років в Угорщині|бойових діях]] проти бунтівників ({{нп3не перекладено| Придушення угорського повстання|придушенні угорського повстання |ru|Подавление Венгерского восстания (1848—1849)}}).
Повернувшись з походу, він за вислугою років здав іспит і був проведений в [[підпоручик]]и, але від звання відмовився. Отримав на рукав мундира срібний [[Нарукавний шеврон|шеврон]], офіцерський [[темляк]] на шаблю і право на отримання 2/3 окладу підпоручика.
 
Цим закінчився перший період його військової служби.
 
Через два роки після його виходу у відставку в 1853 році почалася [[Кримська війна]], і Кочетков знову вступив на дійсну службу за призовом для захисту Севастополя в {{нп3не перекладено|Казанський єгерський полк||ru|Казанский 64-й пехотный полк}}, і тут провів два роки, беручи участь у вилазках добровольців, причому на корніловському бастіоні бомбою, що розірвалася «закиданий землею і дрібними осколками і камінням, що пошкодили йому спину» . У 1856 році, особисто покійним Государем Імператором [[Олександр ІІ (російський імператор)|Олександром II]], він був переведений до {{нп3не перекладено|Лейб-гвардії драгунський полк|лейб-гвардії драгунського полку|ru|Драгунский лейб-гвардии полк}}, а потім, в 1862 році, зарахований до почесної {{нп3не перекладено|Рота палацових гренадерів|роти палацових гренадерів|ru|Рота дворцовых гренадер}}, і тут підвищений до унтер-офіцера.
 
В 1869 році «по поданій ним доповідній записці Государю Імператору» був посланий на театр військових дій в [[Середня Азія|Середню Азію]], де і зарахований в Туркестанську кінно-артилерійську бригаду гірських гармат фейерверкером 1 класу, причому, при від'їзді, Государ Імператор особисто подарував йому п'ятдесят рублів. Тут Кочетков брав участь у взятті [[Туркестан]]у і [[Самарканд]]у в 1870 році, а в 1874 перейшов піщаний степ, і в складі військ під начальством генерал-ад'ютанта {{нп3не перекладено|Кауфмана|Кауфман|ru|Кауфман, Константин Петрович}} брав участь у Хівинскому поході і взятті [[Хіва|Хіви]]. Цим він закінчив свою службу в Азії і в тому ж 1874 році, за височайшим повелінням, призначений знову на службу в жандармський корпус, до складу конвойних Імператорського потягу на [[Курсько-Київська залізниця|курсько-київській залізниці]].
 
Але в 1876 році на [[Балканський півострів|Балканах]] проти турецького ярма повстали [[Сербія]] і [[Чорногорія]]. Кочетков за пропозицією Великого Князя Миколи Миколайовича Старшого поступає в сербську армію волонтером. І в складі п'ятитисячного загону російських добровольців відправився на допомогу слов'янським братам.
Нескінченно довгий ряд подвигів являє собою служба цього доблесного воїна, який служив при трьох імператорах, в 12 військових частинах, чотирьох родах зброї ([[Піхота|піхоти]], [[кавалерія|кавалерії]], [[артилерія|артилерії]] та [[інженерні війська|інженерних підрозділах]]), що брав участь в десяти кампаніях і був шість разів поранений. Мундир його представляв рідкісне явище, будучи прикрашений на погонах з'єднаними вензелями трьох в Бозі спочиваючих імператорів: [[Олександр I (російський імператор)|Олександра I]], [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]] та [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]], а на лівому рукаві вісьмома рядами нашивок із золотого і срібного [[галун]]у і [[Тасьма|тасьми]]; на шиї ж і на грудях Кочеткова висіло 23 хрести і медалі.
 
Петербурзький художник {{нп3не перекладено|Борель Петро Федорович|П.Ф. Борель|ru|Борель, Пётр Фёдорович}} зробив [[гравюра|гравюру]] з фотографічного [[портрет]]у Кочеткова. Знятий Василь Миколайович за 11 днів до кончини. Сидить столітній [[воїн]] в [[гвардія|гвардійському]] [[мундир]]і, упершись правою рукою в коліно, зі спокійним достоїнством. Між пальців лівої руки стирчить [[самокрутка]].
 
== Пам'ять ==
Після голосування було запропоновано 3 проекти пам'ятника з бронзи заввишки від 1,5 до 2 метрів. Найбільшу кількість голосів жителів регіону&nbsp;— 61,27% (106)&nbsp;— було віддано за другий варіант<ref> {{lang-ru|}} http://build.ulgov.ru/news/1882/ Итоги Интернет-голосования на лучший проект памятника Василию Николаевичу Кочеткову, русскому солдату </ref>. Його автор &nbsp;— московський скульптор Степан Мокроусов. Кількість голосів за перший і третій відповідно&nbsp;— 16,18% (28) та 22,54% (39).
 
Найбільш підхожим місцем встановлення пам'ятника членами президії була названа кругла клумба, розташована навпроти {{нп3не перекладено|Ульяновська Державна Сільськогосподарська Академія|Ульяновської Державної Сільськогосподарської Академії|ru|Ульяновская государственная сельскохозяйственная академия}}, на бульварі Новий вінець.
 
У День Вітчизняної історії Росії 12 грудня на бульварі Новий вінець регіонального центру пройшла урочиста церемонія закладки каменя на місці майбутнього пам'ятника<ref> {{lang-ru|}} http://build.ulgov.ru/fotogallery/1897/ Закладка камня на месте будущего памятника русскому солдату Василию Николаевичу Кочеткову, 12 декабря 2012 года </ref> .
Архіваріус пише: «Стаття про Кочеткова з'явилася в той час, коли в результаті військової реформи [[Олександр III (російський імператор)|Олександра III]] престиж військової служби був дуже низький, введена мішкувата, позбавлена ​​парадного лиску, форма не користувалася популярністю в суспільстві.
 
Звертає на себе увагу і дата публікації&nbsp;— 2 вересня 1892, тобто через тиждень після 26 серпня&nbsp;— 80-річчя [[Бородінська битва|Бородінської битви]]. З чого напрошується висновок, що матеріал був замовлений, була потрібна якась героїчна особистість для військово-патріотичного виховання. Не випадково стаття вийшла в урядовому виданні. До речі, тоді його редагував поет {{нп3не перекладено|Случевський Констянтин Констянтинович|Костянтин Случевский|ru|Случевский, Константин Константинович}}, людина з багатою фантазією»<ref> {{lang-ru|}} http://pilna.ru/pilnaru/istorikrayon.html А был ли такой солдат? </ref><ref> {{lang-ru|}} http://ulpressa.ru/2012/12/13/a-byil-li-soldat/ А был ли такой солдат? </ref>."
 
Відомостей про Кочеткова немає в списках симбірських краєзнавців в місцевому архіві, тому дослідники сумніваються в реальності Кочеткова.
42 527

редагувань