Відкрити головне меню

Зміни

м
об'єднання шаблонів
{{Othernames|Коллінз (прізвище){{!}}Коллінз}}
{{Інші значення|Майкл Коллінз}}
'''Майкл Шон О'Ко́лен''' ({{lang-ga|Mícheál Seán Ó Coileáin}}, в {{нп3не перекладено|Англонізація|англонізованому||Anglicisation}} варіанті&nbsp;— '''Майкл «Майк» Джон Ко́ллінз''' {{lang-en|Michael John (Mick) Collins}}<ref name="obook.ru">{{cite web|url=http://obook.ru/%D0%B1%D0%B8%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D1%8F?n=90211_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B7-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BB-%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D0%BD|назва=Биография Коллинз, Майкл Джон|веб-сайт=obook.ru|мовою=ru}}</ref>; {{н}} [[16 жовтня]] [[1890]], біля {{нп3не перекладено|Клок на Кельт||ga|Cloich na Coillte}}, [[Корк (графство)|графство Корк]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії]]&nbsp;— {{†}} [[22 серпня]] [[1922]], {{нп3не перекладено|Бел на Блет||ga|Béal na Blá}}, [[Корк (графство)|графство Корк]], [[Ірландська Республіка (1919-1922)|Ірландська Республіка]])&nbsp;— [[Ірландія|ірландський]] військовий, державний і політичний діяч, лідер [[Ірландський національно-визвольний рух|ірландського національно-визвольного руху]], [[Прем'єр-міністр Ірландії|керівник тимчасового уряду Ірландської Вільної держави]] та [[Верховний головнокомандувач|командир-шеф]] {{нп3не перекладено|Армія Ірландської Вільної держави|Армії Ірландської Вільної держави||National Army (Ireland)}}, {{нп3не перекладено|Міністр фінансів Ірландії|міністр фінансів||Minister for Finance (Ireland)}} і {{нп3не перекладено|Міністр юстицій і рівності|міністр внутрішніх справ Ірландії||Minister for Justice and Equality}}, член {{нп3не перекладено|Ірландське Республіканське Братство|Ірландського Республіканського Братства|ga|Bráithreachas na Poblachta}}, [[генерал]] і керівник військової розвідки [[Ірландська Республіканська Армія|Ірландської Республіканської Армії]], член партії [[Шинн Фейн]].
 
За своє коротке життя Майкл О'Колен встиг стати учасником [[Великоднє повстання|Великоднього повстання]], як один із захисників поштампів, також узяв участь у [[Війна за незалежність Ірландії|Війні за незалежність Ірландії]], яка, зокрема, завершилася й завдяки Майклу. Він був один з учасників ірландської делегації під час перемовин щодо [[Англо-ірландський договір|Англо-ірландського договору]] зі створення [[Ірландська Вільна держава|Ірландської Вільної держави]]. Однак, через суперечки щодо цього договору між прихильниками О'Колена і противниками, зокрема, керівництвом Ірландської Республіканської Армії, [[Еймон де Валера|Еймоном де Валера]] та {{нп3не перекладено|Катал Бруха|Каталом Брухою|ga|Cathal Brugha}} розпочалася {{нп3не перекладено|Громадянська війна в Ірландії|Громадянська війна|ga|Cogadh Cathartha na hÉireann}}, під час якої у бою загинув О'Колен у віці 31-го року.
 
== Життєпис ==
=== Перші роки ===
[[Файл:The Birthplace of Michael Collins - geograph.org.uk - 499631.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Будинок сім'ї О'Коленів.]]
Майкл Шон О'Колен народився [[16 жовтня]] [[1890]] року<ref>У більшості джерел вказано саме дата [[16 жовтня]], але на надгробку написано [[12 жовтня]].</ref> у маленькому [[Ірландія|ірландському]] містечку Семс Кросс біля міста {{нп3не перекладено|Клок на Кельт||ga|Cloich na Coillte}} на заході [[Корк (графство)|графства Корк]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії]]. Він був третім сином й наймолодшою дитиною у сім'ї. Його батько, якого також звали Майкл, у молодості був одним із представників руху [[феніанці]]в, але через деякий час покинув рух і зайнявся [[фермерство]]м. О'Колену-старшому було 59 років, коли він одружився на 23-літній Меріен О'Брайан.
 
Юнак виріс у дусі [[Ірландський націоналізм|ірландського націоналізму]].<ref name="obook.ru"/> У п'ятирічному віці, у [[1895]] році Майкл пішов у початкову школу «Lisavaird National School».<ref name="generalMC">{{cite web|url=http://www.generalmichaelcollins.com/life-times/birth-to-1915/chronology-michael-collins/|назва=Important dates in Michael Collins Life|веб-сайт=generalmichaelcollins.com|мовою=en}}</ref> Хлопець проводив багато часу у кузні «Santry», яка знаходилася біля початкової школи, де Майк вчився. Там власник кузні, Джеймс Сентрі, розповідав хлопцю історії про [[Ірландський національно-визвольний рух|боротьбу ірландського народу за незалежність]]. Також вчитель школи, Деніс Лайонс, який був членом {{нп3не перекладено|Ірландське Республіканське Братство|Ірландського Республіканського Братства|ga|Bráithreachas na Poblachta}} ({{lang-ga|Bráithreachas na Poblachta}}), також зіграв значну роль у патріотичному вихованні О'Колена.
 
З роками брати та сестри Майкла покинули батьківський будинок. У тому числі й його сестра, Ганна, яка поїхала у Лондон і влаштувалася працювати у поштовому відділені {{нп3не перекладено|Трастовий ощадний банк|Трастового ощадного банку||Trustee Savings Bank}} ({{lang-en|Trustee Savings Bank}}). Майк у той же час переїхав жити до своєї сестри Маргарет і її чоловіка й продовжував навчання, як хотіла його мати, Меріен.<ref name="discoveringireland.com">{{cite web|url=http://www.discoveringireland.com/michael-collins/|назва=Michael Collins|веб-сайт=discoveringireland.com|мовою=en}}</ref> По завершенню школи, у свої 15 років, Майкл, як і багато [[ірландці]]в того часу поїхав у [[Лондон]]<ref name="obook.ru"/>, де провів наступні дев'ять з половиною років свого життя.
 
Як стверджують деякі дослідники біографії Майка, хлопець поселився у своєї сестри Ганни на Нетервуд Роад, 5 у {{нп3не перекладено|Західний Кенсінґтон|Західному Кенсінґтоні||West Kensington}}<ref name="Forester">{{книга|автор=M. Forester|назва=The Lost Leader|рік=1972|видавництво={{нп3не перекладено|Sphere Books|||Sphere Books}}|сторінок=384|isbn=0722136188}} {{ref-en}}</ref> (за іншими даними&nbsp;— Джоан).<ref name="obook.ru"/> Хоч, інші біографи вважають, що Ганна та Майкл жили за різними адресами у Західному Лондоні, а на Нетервуд Роад майбутній ірландський лідер поселився [[1914]] року.<ref name="Forester"/> У столиці О'Колен вчився у [[Кінгс-коледж|Королівському коледжі Лондону]] ({{lang-en|King's College London}}). Через рік, О'Колен-старший помер, коли його сину було 16 років. У лютому [[1906]] року<ref name="obook.ru"/> О'Колен здав іспит на цивільну службу і був зарахований співробітником у поштову відділення Трастового ощадного банку у липні того ж року. У банку та інших приватних фінансових інститутах О'Колен працював до початку [[1910]] року.<ref name="generalMC"/> Згодом, один з найближчих знайомих Майка згодом згадував:
{{цитата|Діловодство, яким Майкл займався в ощадному банку було доволі нудним і, в основному, пов'язаним з перевіркою та видачею дивідендних ордерів і журналів аудиту ощадних книжок, які мали відправлятися у Західний Кенсінгтон кожного разу, коли знята сума перевищувала банківський ліміт. Робота була відносно проста, і Майкл освоїв її протягом декількох тижнів. Це неймовірно, що він займався цим протягом чотирьох років.
{{oq|en|The clerical work to which Michael was assigned at the Savings Bank was routine and dull, mainly concerned with the checking and issue of dividend warrants and the periodical auditing of passbooks which had to be sent to West Kensington every time withdrawals exceeded a certain limit. The work was relatively simple, and Michael had mastered it within weeks. It is incredible that he stuck it out for four years.}}|40||<ref name="Forester"/>}}<ref>{{cite web|url=http://www.generalmichaelcollins.com/life-times/return-to-ireland/|назва=Michael Collins returns to Dublin 1916|веб-сайт=generalmichaelcollins.com|мовою=en}}</ref>
 
У столиці імперії ірландець приєднався до місцевого відділення [[Гельська атлетична асоціація|Гельської атлетичної асоціації]] ({{lang-ga|Cumann Lúthchleas Gael}}) задля того, щоб згодом вступити у націоналістичну таємну спілку&nbsp;— Ірландське Республіканське Братство. Вже через деякий час один з членів ІРБ, {{нп3не перекладено|Семюель Магуайр||ga|Sam Maguire}}, представив 19-річного Майка Братству.<ref name="obook.ru"/> А у листопаді [[1909]] року Майк склав присягу члена Братства.
 
=== Великоднє повстання ===
Через кілька років О'Колен продовжував підніматися кар'єрною драбиною й у [[1915]] році влаштувався працювати у лондонському офісі банку {{нп3не перекладено|J.P. Morgan & Co.|«Morgan Guaranty»||J.P. Morgan & Co.}}. У січні наступного, [[1916]] року, хлопець покинув банківську справу та повернувся на батьківщину. Після чого О'Колен приєднався до ще однієї організації місцевих націоналістів&nbsp;— {{нп3не перекладено|Ірландські добровольці|«Ірландські добровольці»|ga|Óglaigh na hÉireann (1913-1919)}} ({{lang-ga|Óglaigh na hÉireann}}), якою на той час керував {{нп3не перекладено|Йон МакНейлл||ga|Eoin Mac Néill}}.<ref name="generalMC"/>
 
У [[1916]] році на [[Великдень]] з [[24 квітня|24]] по [[30 квітня]] в Ірландії, що тоді була провінцією Великої Британії відбулося, так зване, «[[Великоднє повстання]]» ({{lang-ga|Éirí Amach na Cásca}}). Майк, як гарний організатор служби розвідки, користувався повагою серед республіканців і згодом був призначений фінансовим радником {{нп3не перекладено|Джордж Ноубол, граф Планкетт|Джорджа Планкетта|ga|Seosamh Pluincéad}}, який був батьком одного з керівників повстання&nbsp;— {{нп3не перекладено|Джозеф Мері Планкетт|Джозефа Планкетта|ga|An Cunta Pluincéad}}, чиїм ад'ютантом згодом було призначено О'Колена. Під час повстання Майкл разом з {{нп3не перекладено|Патрік Генрі МакПірс|Патріком МакПірсом|ga|Pádraig Mac Piarais}} й іншими повстанцями знаходився у будівлі дублінського {{нп3не перекладено|Генеральне поштове управління (Дублін)|Генерального поштового управління|ga|Ard-Oifig an Phoist}}. Однак, повстання зазнало програшу й усі його керівники підпали під смертну кару британської влади<ref name="obook.ru"/>
 
Майка заарештували та помістили у [[Вельс|валлійський]] {{нп3не перекладено|Фронгоцький табір для інтернованих|||Frongoch internment camp}} ({{lang-en|Frongoch internment campl}}), який знаходився у {{нп3не перекладено|Меріонетшир|графстві Меріонетшир||Merionethshire}}. Але вже у грудні того ж року ірландський революціонер підпал під загальну амністію. Повернувшись в Ірландію, Майк став членом Верховної Ради Ірландського Республіканського Братства. У лютому [[1917]] року, О'Колен став секретарем ірландської «Національної асоціації допомоги», яка була заснована спеціально для допомоги затриманим й убитим революціонерам Великоднього повстання.
 
{{Депутат
 
=== Дойл Ерен ===
[[Файл:First dail restoration3.jpg|міні|праворуч|275пкс|Члени першого скликання [[Дойл Ерен]] зверху вниз, зліва на право: {{нп3не перекладено|Лоуренс Ґіннелл|||Laurence Ginnell}}, Майкл О'Колен, {{нп3не перекладено|Катал Бруха||ga|Cathal Brugha}}, [[Артур Ґріффіт]], [[Еймон де Валера]], {{нп3не перекладено|Джордж Ноубол, граф Планкетт|Джордж, граф Планкетт|ga|An Cunta Pluincéad}}, {{нп3не перекладено|Йон МакНейлл||ga|Eoin Mac Néill}}, {{нп3не перекладено|Ліам Томас МакКосгрейр|Ліам МакКосгрейр|ga|Liam Tomás Mac Cosgair}}, {{нп3не перекладено|Кевін Крістофер О'Гіґґінз|Кевін О'Гіґґінз|ga|Caoimhín Ó hUiginn}}, {{нп3не перекладено|Ернан де Блад||ga|Earnán de Blaghd (Ernest Blythe)}}]]
У травні [[1918]] року відбулася акція {{нп3не перекладено|German Plot (Ірландія)|«German Plot»||German Plot (Ireland)}}, яка мала за мету захоплення британської адміністрації [[Дублінський замок|Дублінського замку]]. Через цю акцію з боку англійців підвищилася кількість арештів, але Майку вдалося вислизнути. У [[1918]]–[[1919]] роках ірландські республіканці під керівництвом О'Колена налагодили створення підпільної газети, а також розбудову розвідувальної мережі та систему контрабанди зброї. Але тиск з боку офіційної влади Великої Британії продовжувався. Так, у жовтні [[1918]] року британський уряд оголосив про намір введення [[Військовий обов'язок|військового обов'язку]] в Ірландії.
 
У грудні [[1918]] року відбулися {{нп3не перекладено|Загальні вибори в Ірландії 1918|довибори||Irish general election, 1918}} у [[Нижня палата|нижню палату]] [[Парламент Великої Британії|британського парламенту]]&nbsp;— [[Палата громад Великої Британії|Палату громад]] ({{lang-en|House of Commons}}) у деяких районах Ірландії. Одним з представників партії [[Шинн Фейн]] ({{lang-ga|Sinn Féin}}), що виграла вибори у більшості округів став й Майкл О'Колен.<ref name="generalMC"/> Однак, ірландці відмовилися ставати членами Британського парламенту, заснувавши у той же час, у грудні [[1918]] року свій законодавчий орган у [[Дублін]]і «[[Дойл Ерен]]» ({{lang-ga|Dáil Éireann}}) і [[21 січня]] [[1919]] року {{нп3не перекладено|Декларація про незалежність Ірландії|проголосили незалежність Ірландії|ga|Forógra Neamhspleáchais na hÉireann}} ({{lang-ga|Forógra Neamhspleáchais na hÉireann}}).
 
О'Колен став першим {{нп3не перекладено|Міністр юстицій і рівності|міністром внутрішніх справ Ірландії||Minister for Justice and Equality}}, а після організації побігу з тюрми вибраного президента [[Еймон де Валера|Еймона де Валера]] О'Колен був призначений {{нп3не перекладено|Міністр фінансів Ірландії|міністром фінансів||Minister for Finance (Ireland)}}.<ref name="hrono.ru">{{cite web|url=http://www.hrono.ru/biograf/bio_k/kollinz.html|назва=Коллинз Майкл|веб-сайт=hrono.ru|мовою=ru|автор=Пискунов С.}}</ref>
 
=== Війна за незалежність ===
У день створення Дойл Ерену, [[21 січня]], двоє поліцейських загинули у засідці у [[Тіпперері (графство)|графстві Тіпперері]] від рук місцевих ірландських добровольців. Цей факт став одією причин початку [[Війна за незалежність Ірландії|Війни за незалежність Ірландії]]. У лютому того ж року О'Колен допоміг де Валері звільнитися з {{нп3не перекладено|Лінкольдська в'язниця|Лінкольдської в'язниці||HM Prison Lincoln}} ({{lang-en|Her Majesty Prison Lincoln}}).<ref name="generalMC"/> Під часів війни разом з іншим членом [[Ірландська Республіканська Армія|Ірландської Республіканської Армії]], {{нп3не перекладено|Катал Бруха|Каталом Брухою|ga|Cathal Brugha}}, Майкл організовував повстанські акції, які були справжніми бойовими операціями. Напади відбувалися на {{нп3не перекладено|Список спецслужб Великої Британії|поліцейські казарми||List of law enforcement agencies in the United Kingdom}} по всій країні. З [[1919]] року Майкла було оголошено у розшук британською владою. За нього, живого чи мертвого, британським урядом було призначено винагороду 10 тисяч [[Фунт стерлінгів|фунтів стерлінгів]], що дорівнює близько 2,5 мільйонів сучасних [[Долар США|доларів США]]. Член республіканської армії був присутній на похованні своїх друзів, {{нп3не перекладено|Пітер Кленсі|Пітера Кленсі||Peadar Clancy}}, {{нп3не перекладено|Конор Клун|Конора Клуна||Conor Clune}} і {{нп3не перекладено|Дік МакКі|Діка МакКі||Dick McKee}}, у кафедральному соборі й, навіть, був серед тих, хто ніс домовину. Потім він відкрито з'явився на цвинтарі і поклав вінки на могили.<ref name="durdom.in.ua">{{cite web|url=http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/12227.phtml|назва=Три листи буття|дата=18-11-2011|веб-сайт=durdom.in.ua}}</ref>
 
До листопада наступного, [[1920]] року, партизанська війна все більш загострилася. Так, у в'язниці через голодування помер {{нп3не перекладено|Список лордів-мерів Корка|Лорд-мер Корка||Lord Mayor of Cork}} {{нп3не перекладено|Трейс МакСвейні||ga|Traolach Mac Suibhne}}, а ще одного з республіканців {{нп3не перекладено|Кевін Джерард Баррі|Кевіна Баррі|ga|Kevin Barry}}. У квітні того ж року на малій батьківщині О'Колена під командуванням лейтенанта Персиваля британцями було спалено будинок ірландського лідера.<ref name="generalMC"/>
 
У Дубліні ірландці зосередили увагу на знищенні ключової ланки {{нп3не перекладено|Список поліцейських підрозділів Великої Британії|британської розвідувальної служби||List of intelligence agencies of the United Kingdom}}. Майкл підібрав групу людей, відому під назвою «Бригада», для ліквідації членів підрозділу «G» {{нп3не перекладено|Дублінська міська поліція|Дублінської міської поліції||Dublin Metropolitan Police}} ({{lang-en|Dublin Metropolitan Police}}), завданням якого був збір інформації для Британського керівництва. [[21 листопада]] [[1920]] року члени «Бригади» О'Колена, зайшовши в один із готелів Дубліна, вбили чотирнадцять людей, включаючи одинадцятьох офіцерів британської розвідки, а також поранили ще декількох.<ref name="durdom.in.ua"/> У відповідь британські сили відкрили вогонь по мирних глядачах на стадіоні [[Кроук Парк]]. Цей день отримав назву [[Кривава неділя (1920)|Кривава неділя]] ({{lang-ga|Domhnach na Fola}}).
 
=== Англо-ірландський договір ===
[[6 грудня]] [[1921]] року ірландська делегація, включаючи Майкла О'Колена, підписала [[Англо-ірландський договір]]. Як зазначають деякі історики, О'Колен розумів, що частина угоди щодо відділення [[Північна Ірландія|Північної Ірландії]] не буде сприйнята на його батьківщині добре, тому підписуючи документ сказав: ''«Я щойно підписав свій смертний вирок»''. Відповідно до підписаної угоди шість графств [[Ольстер]]а, зокрема [[Антрім (графство)|Антрім]], [[Арма]], [[Даун]], [[Лондондеррі]], [[Тайрон (графство)|Тайрон]] і [[Фермана (графство)|Фермана]], залишалися під владою Великої Британії. Однак, на Півдні Ірландії було створено автономію, так звану, [[Ірландська Вільна держава|Ірландську Вільну державу]] ({{lang-ga|Saorstát Éireann}}, {{lang-en|Irish Free State}}), що формально залишалася у складі [[Співдружність націй|Британській Співдружності]] зі статусом [[домініон]]у.<ref name="durdom.in.ua"/> Таке вирішення ситуації було сприйнято, як необхідний, але тимчасовий компроміс, який не прийняли більш радикальні політики.<ref name="hrono.ru"/>
 
У середині січня [[1922]] року {{нп3не перекладено|Едмонд ФізАлан-Говард, віконт ФізАлан Дервента|віконтом ФізАланом Дервента||Edmund FitzAlan-Howard, 1st Viscount FitzAlan of Derwent}} було передано у володіння ірландського воєначальника Дублінський замок, після чого було створено тимчасовий уряд в Ірландії. Ця угода розділила Шинн Фейн, та ірландський парламент, «[[Ерахтас]]» ({{lang-ga|Oireachtas}}). О'Колену, все ж вдалося вмовити членів парламенту у необхідності документа і вони ратифікували угоду у січні того ж року. Після численних дебатів [[1922]] року, парламент ратифікував цю угоду перевагою лише у 7 голосів. Пізніше договір було підтримано на всенародному референдумі.<ref name="durdom.in.ua"/> [[14 січня]] вони ж призначили Тимчасовий уряд, а було призначено його [[Прем'єр-міністр Ірландії|головою]] О'Колена.<ref name="generalMC"/>
 
=== Громадянська війна та загибель ===
|<div style='text-align: center;'><small>Поховання Майкла О'Колена. На нижньому<br/>фото Шон О'Колен біля труни свого брата.</div>
|}
Однак, більшість керівників Ірландської Республіканської Армії негативно сприйняли цю угоду про перемир'я. До супротивників угоди приєдналися [[Еймон де Валера]], Катал Бруха та кілька інших членів вищого керівництва визвольного руху.<ref name="durdom.in.ua"/> Діяльність нового уряду, очолюваного О'Коленом, підривалася противниками прем'єр-міністра.<ref name="hrono.ru"/> А у [[1922]] році {{нп3не перекладено|Громадянська війна в Ірландії|розпочалася громадянська війна|ga|Cogadh Cathartha na hÉireann}} між противниками та прихильниками угоди.<ref name="durdom.in.ua"/> Зокрема, противники договору під час {{нп3не перекладено|Битва за Дублін|Битви за Дублін||Battle of Dublin}} захопили {{нп3не перекладено|Будівля чотирьох судів|Будівлю чотирьох судів|ga|Na Ceithre Cúirteanna}}. Після цього О'Колену довелося прийняти на себе командування {{нп3не перекладено|Армія Ірландської Вільної держави|Армією Ірландської Вільної держави||National Army (Ireland)}}.<ref name="discoveringireland.com"/> Однак, лідери ірландської революції намагалися залагодити конфлікт. Так, [[29 квітня]], відбулася конференція, де узяли участь, окрім О'Колена, також Ґріффіт, де Валера та Бруха, але ця ініціатива не завершилася успішно.
 
Щоправда Майкл О'Колен і Еймон де Валера, все ж, намагалися закінчити Громадянську війну. Саме тому у ніч з [[18 травня|18]] на [[19 травня]] вони провели таємні переговори, а вже наступного дня було оголошено про пакт О'Колена—де Валери. [[27 травня]] голова уряду Вільної держави відправляється у столицю Британської імперії для того, що б пояснити місцевим чиновникам підписаний між воюючими в ірландії сторонами пакт і представити проект нової [[Конституція Ірландії|ірландської конституції]], але вже через два дні британці забракували проект. А [[1 червня]] Ллойд Джордж виставив уряду Ірландської Вільної держави ультиматум, щодо поновлення військових дій проти противників англо-ірландського договору. Не зважаючи на це вже [[16 червня]] ірландським урядом було опубліковано конституцію та прийнято пакт О'Колена—де Валери. А через десять днів {{нп3не перекладено|Секретар у справах колоній|||Secretary of State for the Colonies}}, [[Вінстон Черчилль]] виставив ультиматум керівництву Ірландії з вимогою покарати противників договору за захоплення будівлі чотирьох судів. [[12 липня]] [[1922]] року Майк пішов з посади голови уряду й отримав звання [[Верховний головнокомандувач|командир-шеф]] ({{lang-en|Commander-in-chief}}) Армії Ірландської Вільної держави. Через місяць, [[12 серпня]], помер один з друзів воєначальника&nbsp;— Артур Ґріффіт. Вже [[18 серпня]] О'Колен оголосив про припинення вогню.
 
[[20 серпня]] [[1922]] року керівник ірландської армії поїхав у столицю держави, Дублін для проведення інспекційного рейду у південно-західному [[Манстер]]і. Планувалося, що О'Колен відвідає спочатку {{нп3не перекладено|Рос Крей||ga|Ros Cré}}, потім [[Лімерик (місто)|Ливняху]], {{нп3не перекладено|Мала (місто)|Малі|ga|Maigh Eala}} і Корк. Однак, [[22 серпня]] [[1922]] року під час рейду у {{нп3не перекладено|Західний Корк|Західному Корку|ga|Iarthar Chorcaí}} по дорозі конвой заїхав у місто {{нп3не перекладено|Ан Скібейрін||ga|An Sciobairín}}<ref name="generalMC"/>, де вони зупинилися у готелі «Eldon» на обід<ref name="discoveringireland.com"/>. Однак, по дорозі у село {{нп3не перекладено|Бел на Блет||ga|Béal na Blá}} конвой потрапив у засідку.<ref name="generalMC"/> Замість того, щоб швидко минути небезпечну ділянку шляху, О'Колен наказав своїм підлеглим зупинитися та битися із супротивником. Впродовж перестрілки, що тривала 40 хвилин, Майкла О'Колена було застрелено<ref name="durdom.in.ua"/> приблизно о 7:45 вечора за місцевим часом.<ref name="generalMC"/>
 
== Спогади сучасників ==
{{цитата|..Він був людиною вкрай безжалісною, безстрашною, і хоч влада розшукувала його з 1919 року, він рідко маскувався, відкрито роз'їжджав по вулицях Дубліна, покладаючись на захист «Бригади» та розвідувальної мережі...|40|Джон МакКормак|<ref name="durdom.in.ua"/>}}
 
[[Файл:Michael Collins by John Lavery.jpg|міні|праворуч|275пкс|Картина {{нп3не перекладено|Джон Ловері|Джона Ловері||John Lavery}} «Любов Ірландії» ({{lang-en|Love of Ireland}})]]
 
== Вшанування пам'яті ==
На честь Майкла О'Колена у місті {{нп3не перекладено|Клок на Кельт||ga|Cloich na Coillte}} [[2001]] року було встановлено [[Пам'ятник Майклу О'Колену|пам'ятник]]. Основними ініціаторами встановлення були Тім і Долорес Кровлі з «Центру Майкла Коллінза» й Тролах О'Доннабан з Клонакілтійського історичного товариства. Скульптором пам'ятника став Кевін Голланд, який збудував 7-ми метрову статую, яку було встановлено на [[Площа Еммета (Клок на Кельт)|площі Еммета]].<ref>{{cite web|url=http://www.michaelcollinscentre.com/collins_statue_clonakilty.html|назва=He Michael Collins statue Clonakilty|веб-сайт=michaelcollinscentre.com|мовою=en}}</ref>
 
=== У культурі ===
 
== Література та джерела ==
* {{книга|автор=M. Forester|назва=The Lost Leader|рік=1972|видавництво={{нп3не перекладено|Sphere Books|||Sphere Books}}|сторінок=384|isbn=0722136188}} {{ref-en}}
 
{{start box}}
42 527

редагувань