Третій Константинопольський собор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м наголос |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Тре́тій Константино́польський собо́р''' або '''Шостий Вселенський собор''' — [[Вселенські собори|вселенський собор]] [[Християнська церква|християнської церкви]], скликаний імператором [[Костянтин IV|Костянтином IV]] у 680–681 роки у [[Константинополь|Константинополі]]. На соборі були присутні 100, а пізніше 174 єпископи.
Головним предметом собору стали суперечки навколо вчення [[Монофеліти|монофелітів]], які вважали, що [[Ісус Христос]], маючи божественну і людську природу, мав, однак, лише божестенну волю і дію. Вчення монофелітів було офіційно закріпленим імператором [[Іраклій|Іраклієм]] і тривалий час підтримувався його наступниками попри засудження цього вчення [[Мартин I|Папою Мартином І]] на Латеранському соборі 649 року. Іншим найвідомішим супротивником цього вчення був візантійський богослов [[Максим Сповідник]].▼
▲Головним предметом собору стали суперечки навколо вчення [[Монофеліти|монофелітів]], які вважали, що [[Ісус Христос]], маючи божественну і людську природу, мав, однак, лише
і дві дії.
Вчення Максима сповідника було прийнято [[Мартин I|Папою Мартином І]] і Римською Церквою на Латеранському соборі, що увійшло в протиріччя з офіційним віросповіданням імперії, за що Максим і Мартин були піддані репресіям, але згодом це вчення було прийнято і грецьким Сходом на Третьому Константинопольському соборі.
Третій Константинопольський собор засудив і відкинув вчення монофелітів як [[єресь]], і ухвалив визнавати в Ісусові Христі два єства: Божественне й людське — і за цими двома єствами — дві волі; проте так, що людська воля в Христі не противна, а покірна Його божественній волі.
| |||