|
=== Перекидання військ ===
У зв'язку з втратою позицій на східному березі Матанікау японці вирішили, що атакувати американські оборонні позиції вздовж берега буде досить важко. Тому, після вивчення американської оборони навколо мису Лунга офіцерами штабу, Хякутаке вирішив, що головний напрям запланованого наступу беду південніше від ХендерсонГендерсон-філд. Його 2-а дивізія (підсилена одним полком 38-ї дивізії) під командуванням генерал-лейтенанта Масао Маруями, що нараховувала 7 000 солдатів в трьох піхотних полках, отримала наказ перейти через джунглі і атакувати американські позиції недалеко від східного берега річки Лунга. 2-а дивізія була розділена на три частини: ліве крило під командуванням генерал-майора Юміо Насу, складалося з 29-го піхотного полку, праве крило під командуванням генерал-майора Кіетаке Кавагуті складалося з 230-го піхотного полку (з 38-ї піхотної дивізії), і резерв під командуванням Маруями, що складався з 16-го піхотного полку.<ref>Shaw, ''First Offensive'', с. 34 і Rottman, ''Japanese Army'', с. 63.</ref> Дата наступу була призначена на 22 жовтня. Щоб відволікти увагу американців від запланованої атаки з півдня, важка артилерія Хякутаке і п'ять батальйонів піхоти (близько 2 900 бійців) під командуванням генерал-майора Тадасі Сумійосі повинні були атакувати американські позиції із західної сторони вздовж прибережного коридору. Японці вважали, що чисельність американських солдатів складає лише 10 тис., в той час як фактично їх було близько 23 тис.<ref>Rottman, ''Japanese Army'', с. 61, Frank, ''Guadalcanal'', сс. 328-40, Hough, ''Pearl Harbor to Guadalcanal'', сс. 329-30, Griffith, ''Battle for Guadalcanal'', сс. 186-87. Сили Кавагуті також включали залишки 3-го батальйону 124-го піхотного полку, який спочатку входив в 35-ту піхотну бригаду, яка під командуванням Кавагуті билася в [[Битва за хребет Едсона|битві за хребет Едсона]].</ref>
В той час периметр Лунга захищали чотири американські полки, що складалися з 13 піхотних батальйонів. 164-й піхотний полк захищав східний сектор. За 164-м полком на південь і на захід через хребет Едсона до річки Лунга займав позиції 7-й полк морської піхоти. Прикриття сектора західніше від Лунга до берегу було доручено 1-му і 5-му полкам морської піхоти. Захист гмрлагирла Матанікау забезпечували два батальйони під командуванням підполковника Вільяма Дж. МакКелві; 3-й батальйон 1-го полку морської піхоти і 3-й батальйон 7-го полку морської піхоти. Сили МакКелві були відділені від периметру Лунга прогалиною, яку прикривали патрулі.<ref>Griffith, ''Battle for Guadalcanal'', сс. 186-90, Frank, ''Guadalcanal'', сс. 343-44, Hough, ''Pearl Harbor to Guadalcanal'', сс. 328-29, Miller, ''Guadalcanal: The First Offensive'', сс. 144-46.</ref>
== Хід битви ==
|
