Перший Кримський крайовий уряд: відмінності між версіями

'''Перший Кримський крайовий уряд''' - — уряд в [[Крим|Криму]]у, що існував під час громадянської війни з '''25 червня''' до '''15 листопада 1918 року'''. Головою уряду був [[Сулькевич Сулейман (Матвій) Олександрович|Сулейман Сулькевич]].

== Передумови ==

== Перший Кримський крайовий уряд ==

До 15 червня склад уряду був сформований. 25 червня уряд затвердив декларацію "«До населення Криму"», яку визнав німецький генерал Кош.

* Прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, міністр військових та морських справ - — [[Сулькевич Сулейман (Матвій) Олександрович|Сулейман Сулькевич]]

* Товариш прем'єр-міністра, виконуючий обов'язки міністра внутрішніх справ - — князь Горчаков С. В.

* Міністр закордонних справ - — [[Джафер Сейдамет Киример|Джафер Сейдамет]]

* Міністр фінансів, промисловості, труда та торгівлі та тимчасово керуючий міністерством юстиції - — граф Татищев В. С.

* Міністр землеробства, крайовго майна та постачання - — Рапп Т. Г.

* Міністр шляхів сполучення, суспільних робіт, пошт та телеграфа - — Фріман Л. Л.

* Крайовий контролер та секретар, тимчасово виконуючий обов'язки міністра сповідань та народного просвітництва - — Налбанданов В. С.

* Міністр юстиції - — Ахматович А. М.

* Міністр постачання - — Є.Молдавський

* в.о. міністра землеробства та крайового майна - — Богданович І. А.

* в.о. міністра фінінсів, торгівлі та промисловості - — Нікіфоров Д. І.

* Міністр сповідань та народного просвітництва - — П. Н. Соковнін (призначений ще в серпні).

Уряд взяв курс на побудову незалежної держави в Криму. Були введені власні державні символи. Гербом став герб колишньої Таврійської губернії (двоголовий орел з восьмикінцевим хрестом), прапором  — голубий стяг з означеним гербом у верхньому куту. Столицею став Сімферополь, державними мовами  — російська, кримськотатарська та німецька. Була введена власна військова форма (хоча на перехідний період дозволялося носити стару форму). Законом від 11 вересня вводилося громадянство Криму. Остаточно долю Криму повинен був вирішити парламент, вибори до якого не встигли призначити за час роботи уряду.

Уряд розпустив старі земства та думи та проголосив нові вибори до них за недемократичним цензовим принципом (встигли обрати тільки севастопольську та карасубазарську думи). Використовувалися закони Російської імперії, хоча було прийнято декілька нових законів. Обмежувалася свобода друку. В економіці націоналізована більшовиками власність (в тому числі земля) поверталась господарям (таким чином в політиці робилася ставка на поміщиків та буржуазію). Вводилась свобода торгівлі з існуванням державних фіксованих цін на хліб. Слід відмітити, що за всі роки громадянської війни при уряді Сулькевича ситуація в економіці була найбільш стабільною. Хоча збереження труднощів провокувало невдоволення серед населення, проте відносно хаосу в економіці у всіх попередників в цей період життя в Криму було краще та стабільніше.

За спогадами Оболенського, який не мав симпатій до Сулькевича: "«''Вспоминаючи тепер, як жилося в той час обивателям в Криму, я повинен признатися, що жилося стерпно, краще, ніж в минулі на наступні періоди революції та громадянської війни в Криму''"».

У червні між Кримом та Україною розгорнулася митна війна. В 1917 члени татарського руху були присутніми у Української раді в Києві, але питання приєднання Криму до України не ставилося. Згідно з Третім Універсалом до території УНР входила Таврія без Криму (тобто частина сьогоднішніх Херсонської та Запорізької областей, яка в царський час входила до [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]. Ще в квітні 1918 позиція УНР змінилася стосовно чорноморського флоту, на якому був сильний український національний рух. [[Кримська операція 1918|Кримський похід під керівництвом Болбочана]] мав не меті дійти до Севастополя та прийняти до лав української армії флот (однак німці не дозволили дійти до Севастополя).

Після утворення [[Українська Держава|Української Держави]] Скоропадський взяв курс на приєднання Криму до України. Ще в червні до Сімферополя стали відправляти документи з Києва, які уряд Сулькевича ігнорував, оскільки бажав створити Крим незалежним. Тоді уряд Скоропадського почав економічний тиск та з 20-х чисел червня заборонив рух товарів, поштово-телеграфний зв’язокзв'язок та залізничне сполучення між Кримом та Україною. Митна війна вдарила по економіки і Криму, і України, але більше від неї страждав Крим. В червні в Криму вводилися карточки на хліб. Крім того не був врегульований кордон Криму та України (під час імперії Таврійська губернія простиралася за межі Криму). Сулькевич вважав, що до Криму повинні входити повністю півострови [[Чонгар (півострів)|Чонгар]] та [[Арабатська стрілка|Арабатська коса]], проте північну частину коси та Чонгар зайняли війська гетьмана.

Митна війна зупинилася в вересні, коли сторони погодилися до перемовин. Уряд Лізогуба пропонував Криму широку автономію, де Україна визначала міжнародні відносини, законодавство, підпорядковувала собі армію та флот &nbsp;— у всіх інших галузях (економіка, культура, мови, місцеве самоврядування) Крим визначав своє життя самостійно. Кримська делегація у відповідь пропонувала створення федерації, у яку Крим входив як суверенний суб’єктсуб'єкт. Перемовини не закінчилися через відхід німців та зупинення існування обох урядів (Лізогуба та Сулькевича)<ref>Андрій Іванець. [http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/08/2/91164/ Українсько-кримськотатарський союз революційного часу]</ref><ref>Володимир Сергійчук. [http://ukrlife.org/main/prosvita/uakrim7.htm Переговори про возз'єднання Криму з Україною]</ref>.

== Література ==

* Зарубин А. Г., Зарубин В.&nbsp;Г. &nbsp;Без победителей: Из истории Гражданской войны в Крыму. 2-е изд., испр. и доп. Симферополь: АнтиквА, 2008

== Посилання ==