Вікіпедія

Гендрік Крамерс: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 33:
Наукові праці Крамерса присвячені [[атомна фізика|атомній фізиці]], [[квантова механіка|квантовій механіці]], [[фізика твердого тіла|фізиці твердого тіла]], [[фізика низьких температур|фізики низьких температур]], [[фізична оптика|фізичної оптики]], [[Кінетична теорія газів|кінетичної теорії газів.]] В [[1920]] розробив теорію [[спектр]]у атома [[водень|водню]] у зовнішньому [[електричне поле|електричному полі]] ([[ефект Штарка]]), грунтуючись на [[Принцип відповідності|Борівському принципі відповідності]]. Важливе значення для становлення [[квантова механіка|квантової механіки]] мали його роботи з теорії атома [[гелій|гелію]] ([[1916]]-[[1922]]), в яких було показано, що [[Квантування (квантова механіка)|квантування]] класичних орбіт призводить до заниженими значеннями [[Енергія зв'язку|енергії зв'язку]]. Задача по гелію була вирішена лише в [[1926]], після побудови [[квантова механіка|квантової механіки]].
 
В [[1923]] вперше застосував квантову теорію до [[Спектр оператора|безперервним спектрами]]. У [[1921]] розглянув задачу про розсіяння [[фотон]]а на [[електрон]]і (яка згодом стала відомою як [[комптонівське розсіювання]]), однак в результаті дискусій з Бором ця ідея була відкинута. Замість цього в [[1924]] спільно з [[Нільс Бор|Н.Нільсом Бором]] та [[Слетер, Джон Кларк Слетер|Дж.Джоном СлетерСлетером]] запропонував гіпотезу, що в елементарних процесах [[енергія]] та [[імпульс]] зберігаються не точно, а лише статистично, проте незабаром була доведена помилковість цієї думки. У тому ж році Крамерс передбачив існування негативної дисперсії, що дозволило отримати повну формулу дисперсії світла з урахуванням [[раманівське розсіяння|комбінаційного розсіювання]] ([[формула Крамерса — Гейзенберга]]). Ця робота стала найважливішим методологічним кроком на шляху до [[Матрична механіка|матричної механіки]], побудованої [[Вернер Гейзенберг|В. Гейзенбергом]] в липні [[1925]].
 
Зробив внесок у створення математичного формалізму [[квантова механіка|квантової механіки]]. У [[1926]] незалежно від [[Леон Брілюена|Л. Бріллюена]] та [[грегор Вентцель|Г. Вентцеля]] розвинув метод розв'язку одновимірного [[рівняння Шредінгера]] в рамках так званого [[Квазікласичне наближення|квазікласичних наближення]], що дозволив встановити відповідність з правилами квантування Бора — Зоммерфельда в старій квантової теорії ([[Квазікласичне наближення|наближення Вентцеля-Крамерса-Брілюена]], або [[квазікласичне наближення]]).
 
В [[1927]] незалежно від [[Ральф [Кроніг|Р.Ральфа Кроніга]] отримав дисперсійні співвідношення [[Класична електродинаміка|класичної електродинаміки]], що зв'язують дійсну та уявну частини поляризації або [[Показник заломлення|показника заломлення]] ([[співвідношення Крамерса — Кроніґа]]). У [[1929]] сформулював так звану [[теорема Крамерса|теорему Крамерса]] в теорії [[магнетизм]]у. У [[1930]] розробив математичний формалізм для опису [[Мультиплетність|мультіплетноймультиплетної]] структури атомних спектрів.
 
Надалі Крамерс брав участь у створенні теорії [[обмінна взаємодія|обмінної взаємодії]] і ввів механізм [[надобмін]]у ([[1934]]), розвинув теорію дірок [[Поль Дірак|Дірака]] ([[1937]]), запропонував ідею [[Зарядове спряження|зарядового спряження]] як загальної властивості [[ферміон|ферміонів]], вказав на проблему [[перенормування|віднімання нескінченностей]] в [[Квантова електродинаміка|квантовій електродинаміці]] ([[1938]]).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гендрік_Крамерс