Відмінності між версіями «Шумбар»

94 байти додано ,  4 роки тому
нема опису редагування
(Скасування редагування № 15667088 користувача 194.44.158.160 (обговорення))
}}
 
'''Шу́мбар''' — [[село]] [[Шумський район|Шумського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Колишнє [[містечко]]. Розташоване на [[річка|річці]] [[Вілія (річка)|Вілія]], в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковане с. [[Новостав]].
 
Населення — 819 осіб ([[2007]]).
 
== Археологічні відомості ==
== Історія ==
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту[[палеоліт]]у, мезолітичної[[мезоліт]]ичної стоянок (17—10 тис. років тому), поселення [[Трипільська культура|Трипільської культури]] (III тисячоліття до н.&nbsp;е.) та знайдено римські монети II&nbsp;ст. Поселення трипільської культури було виявлено під час розвідки О.[[Цинкаловський Олександр Миколайович|Олександра Цинкаловського]] у [[1930-ті|1930-х роках]]. Підйомний матеріал складається з уламків кераміки зі слідами орнаменту та сокири з опоки. Матеріал зберігається у [[Кременецький краєзнавчий музей|Кременецькому краєзнавчому музеї]]<ref>Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne.&nbsp;— Warszawa, 1969.&nbsp;— T. XXXIV, 2.&nbsp;— стор. 223</ref>.
 
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезолітичної стоянок (17—10 тис. років тому), поселення Трипільської культури (III тисячоліття до н.&nbsp;е.) та знайдено римські монети II&nbsp;ст. Поселення трипільської культури було виявлено під час розвідки О. Цинкаловського у [[1930-ті|1930-х роках]]. Підйомний матеріал складається з уламків кераміки зі слідами орнаменту та сокири з опоки. Матеріал зберігається у [[Кременецький краєзнавчий музей|Кременецькому краєзнавчому музеї]]<ref>Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne.&nbsp;— Warszawa, 1969.&nbsp;— T. XXXIV, 2.&nbsp;— стор. 223</ref>.
 
На території сільради розкопано слов'янське підкурганне поховання VIII–IX століть.
 
== Історія ==
Перша писемна згадка&nbsp;— [[1513]] року, коли король Сігізмунд І Старий надав містечко у власність підскарбію литовському [[Богуш Михайло Боговитинович|Богушу Михайлу Боговитиновичу]]<ref>{{SgKP|IX|351|Rachmanów}}.— S. 351. {{ref-pl}}</ref>. Його нащадки, що були дідичами містечка, стали носити прізвище ''Шумбарський'', з яких Вацлав Боговитин був чоловіком доньки [[житомир]]ського старости Софії Михайлівни Чорторийської.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/czartoryscy01.html#E1 Książęta Czartoryscy (01)] {{ref-pl}}</ref>
 
Від 18 ст. до [[1832]] з перервами діяв [[Шумбарський тринітарний монастир]].
 
17-18 ст. Шумбар&nbsp;— [[містечко]]. Раніше поблизу Шумбара знаходилось село та маєток [[кутно (село)|Кутно]].<ref>{{SgKP|IV|963| Kutno}}.— S. 963. {{ref-pl}}</ref>
 
Діяли [[Просвіта (товариство)|«Просвіта»]] та інші товариства.
 
Є церква Апостола Луки ([[1989]], мурована).
У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев'яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана і перенесена в одне із сіл [[Вишнівецький район|Вишнівецького району]], де знаходиться і досі. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть тепер камінний хрест.
 
У XIX столітті був збудований в селі католицький костел (на цьому місці нині стоїть хата Марфи Колінчук), що став окрасою вулиці Красна гора. Хто зруйнував цей оплот католицизму і з яких причин виникла пожежа&nbsp;— невідомо. Сталося це в 1942 році. Як зазначає краєзнавець Володимир Михальчук, коли горів костел&nbsp;— з Ікони Божої Матері капали сльози. Свідченням того, що костел дійсно існував є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі і знаходиться тепер на дзвіниці шумбарської церкви.
Історія початку XX століття для села знаменується неабиякою подією. У 1903–1906 роках на високій горі у центрі села на підвалинах старовинного замку Боговитинових&nbsp;— Шумбарських було збудовано православну Свято&nbsp;— Лукінську церкву.
 
її позолочені сонцем куполи, які було видно із сусідніх сіл, не одне десятиліття вселяли в душі православних християн віру і надію на краще майбутнє. Вона, як священний оберіг піднімала в небо свої золоті хрести, захищаючи мешканців села і від стихійного лиха і від злості людської. Не раз, гнучи спину на панщині, піднімав бідний селянин, сповнений благання і болю, погляд на рідну святиню. Але виблискували, ніби золотом, хрести і тліла надія в душі бідняка, що прийде час і він буде господарем на своїй землі. Не одна мати крадькома виглядала із укриття, коли снаряди свистіли над головою, зносила до святині руки і, обливаючись слізьми шептала молитву&nbsp;— просила захисту для сина, чоловіка, брата&nbsp;— стояла церква і разом з нею вистояли люди, витерпіли, витримали всі біди і всі удари долі. І знову линула звідусіль молитва&nbsp;— стоячи у храмі на колінах, християни із вдячністю схиляли до землі голови перед святими іконами. Церква проіснувала сімдесят шість років, уціліла, «переживши» дві війни, була з мешканцями села і в радості, і в горі.
На фото&nbsp;— згарище церкви.
 
Цього року у січні надійшов лист у Шумбар, адресований громаді села. Надіслав його мешканець міста Києва Білецький Ростислав Миколайович, син Білецького Миколи Устимозича, який буз настоятелем парафії в нашому селі з 1937 по 1955 рік. На сьогодні цій людині більше сімдесяти років. Мешканці села дуже вдячні йому за цей лист, оскільки в ньому міститься багато інформації про Свято&nbsp;— Лукінську церкву, а особливо за фотографії, які являють для нас велику цінність.
У нас, в селі Шумбар на кладовищі, що знаходиться на вулиці Горбівці похоронено дружину батюшки протоієрея Думіцкого.
Все що врятували під час пожежі «старої» церкви (як її тоді стали називати) було перенесено в нову, а через декілька років відновилася в Шумбарській церкві ікона Пречистої Матері Божої почорніле чи то від часу чи то від диму полотно стало світлим і чистим, з чітким зображенням.
 
Сьогодні наша Шумбарська церква&nbsp;— одна з найкращих в районі., Тутде є все необхідне для відправлення служби Божої і навіть набагато більше. Внутрішнє оздоблення церкви, виконане на належному рівні, просто зачаровує своєю пишністю будь&nbsp;— кого, хто переступить поріг цього храму. Виблискує позолотою іконостас, в центрі якого над «царськими вратами» у розкішному вінку із білих троянд красується ікона Пресвятої Богородиці, відреставрована, позолочена і оформлена саме так, як і така ж ікона, що знаходилась на цьому ж місці в Свято&nbsp;— Лукінській церкві з 1906 по 1982 рік. Вона прикріплена на спеціально створеному пристрої, який дозволяє у певні свята або в особливих випадках опускати її додолу. Священик здійснює таїнство причастя із позолоченої чаші і благословляє парафіян хрестом із накладним зображенням розп'яття Ісуса Хреста, який також виблискує позолотою.
Заходиш у храм&nbsp;— і час ніби зупиняється. Ти зачарована багатством внутрішнього оформлення: різнобарвними вишитими рушниками, пишними квітковими гірляндами, білосніжними кружевами, оригінальним оздобленням кожної ікони . Ось священник закриває «царські врата», які теж сяють золотом, і ікона Пресвятої Богородиці повільно опускається додолу. Всі присутні стають навколішки і схиляють голову. Хор співає хвалебну пісню, а ікона опускається все нижче і нижче. Ця молитва заповнює весь храм, от вона, здається, вирвалась на волю і полетіла з високої гори, полинула понад селом, над полями і лісами, над усією землею. Яка це краса! А Божа Мати благословляє кожного хто перед нею приклоняється, все прощає і всім прощає, а, піднімаючись, дивиться на світ своїми святими очима. Вдивляєшся в них&nbsp;— і відчуваєш, як спокій поволі огортає душу, і повсякденні турботи здаються не такими болючими і важкими. Пригадуєш, як люди плакали на згарищі і як плакали, коли звели нову святиню. Змогли&nbsp;— бо вірили. І ми зможемо, потрібно лише вірити у Господа і в свої власні сили.
Тепер у селі збудовано капличку, де щороку на Водохреще освячується вода. Роботи по оформленню виконував Мартинюк Микола Юхимович.
 
* У XIX столітті був збудований в селі католицький костел (на цьому місці нині стоїть хата Марфи Колінчук), що став окрасою вулиці Красна гора. Хто зруйнував 1942 року цей оплот католицизму і з яких причин виникла пожежа&nbsp;— невідомо. Сталося це в 1942 році. Як зазначає краєзнавець Володимир Михальчук, коли горів костел&nbsp;— з Ікони Божої Матері капали сльози. Свідченням того, що костел дійсно існував, є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі і знаходиться тепер на дзвіниці шумбарської церкви.
* Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1975]]).
 
== Соціальна сфера ==
== Література ==
{{Портал|Тернопільщина}}
* ''М. Бігус, Б. Хаварівський.'' Шумбар // {{ТЕС3}}— С. 654-655.
* {{SgKP|XII|71|Szumbar}}.— S. 71. {{ref-pl}}
 
{{Ukraine-geo-stub}}
{{Шумський район}}
 
145 012

редагувань