#REDIRECT [[ Категорія:Римо-Католицька Церква в Україні]] ▼
{{Шаблон:Українці}}
{{cleanup}}
'''[[Римо-католицька церква]] в Україні''' — церква латинського обряду в [[Україна|Україні]], що є складовою частиною [[Католицька церква|Католицької церкви]]<ref>Згідно католицької еклезіології-«Вселенської» ({{lang-el|καθολικός}}-загальний)</ref>.
На [[2007]] рік [[Римо-Католицька Церква]] в [[Україна|Україні]] налічує 7 [[дієцезія|дієцезій]] (Львівська архідієцезія, дієцезії Київсько-Житомирська, Кам'янець-Подільська, Луцька, Мукачівська, Харківсько-Запорізька і Одесько-Сімферопольська), 804 [[парафія|парафії]], має 12 [[єпископ|єпископів]] і 3 Вищі духовні [[семінарія|Семінарії]] (Львівська у Брюховичах, Київсько-Житомирська у [[Ворзель|Ворзелі]] і Кам'янець-Подільська у [[Городок|Городку]]).
==Історія==
Традиційно поширення християнства на [[Русь|Русі]] пов'язують з іменем св. Андрій [[(апостол)|Апостола Андрія]], який у І ст. проповідував у [[скіфи|скіфів]]. У давньоруському [[Повість Временних Літ|літописі]] є згадка про його подорож по [[Дніпро|Дніпру]]. Проголошуючи [[Євангеліє]] на узбережжі [[Чорне море|Чорного]] моря, Апостол Андрій заклав також церковні громади і серед південних [[слов'яни|слов'ян]]. Але ті церкви знищили кочові племена [[готи|готів]] у ІІІст. Збереглися християнські громади лише у [[Крим|Криму]]. Їх закріпив наприкінці Іст., перебуваючи там на засланні учень і наступник св. Апостола Петра [[Папа Римський]] [[Климент І]] (проголошений святим). Будучи [[каторга|каторжником]], він почав проповідувати спочатку серед [[раб|рабів]]-греків, згодом учення [[Христос|Христа]] стало доходити і до східних слов'ян. Папа Климент I загинув у [[100]] р. у Криму мученицькою смертю. У [[860]] р. його мощі знайшли св. [[Кирило і Мефодій|Кирило]] і св. [[Кирило і Мефодій|Мефодій]] і привезли до [[Рим|Риму]].
Праця грецьких та латинських місій дала свої плоди. Першим князем-християнином на українських землях вважають київського князя [[Аскольд|Аскольда]], який був охрещений у [[867]] р. На могилі вбитого Аскольда збудовано [[Аскольдова могила|церкву св. Миколая]], що може свідчити про те, що християнським ім'ям Аскольда було [[Миколай (ім'я)|Миколай]]. Є підстави вважати, що князь отримав своє ім'я на честь Папи Римського [[Миколай І|Миколая І]], який проводив активну політику у справі хрещення слов'ян і благословив переклади [[Біблія|Біблії]], здійснені Кирилом і Мефодієм на [[слов'янські мови|слов'янські мови]].
До середини X ст. за часів князя [[Ігор (князь)|Ігоря]] християнська община збільшилася, навіть будувалися церкви. У [[954]]—[[955]] рр. слов'янські [[місіонер|місіонери]] охрестили вдову Ігоря княгиню [[Ольга (княгиня)|Ольгу]]. Вона відправила послів до [[Священна Римська імперія|німецького]] імператора [[Отто І|Оттона І]] з проханням прислати на Русь єпископів та [[пресвітер|пресвітерів]]. У [[960]] р. був призначений єпископом Русі [[Лібутій (єпископ)|Лібутій ]] з [[ Могунтський монастир|Могунтського монастиря св. Албана]]. У [[961]] р. він помер, і того ж року до Києва прибула німецько-латинська місія на чолі з [[архієпископ|архієпископом]] [[Адальберт (єпископ)|Адальбертом]] (проголошений святим) з [[Тревірський монастир|Тревірського монастиря]]. Онук Ольги князь [[Ярополк Святославович|Ярополк]] у [[974]] р. вислав послів до [[Отто ІІ|Оттона ІІ]], а у [[977]] р. направив послів до Папи, а Папа [[Бенедикт VII]] — своїх послів до Ярополка. Це було перше посольство з Риму на Русь. У [[Київ|Києві]] була заснована латинська дієцезія на чолі з архієпископом [[Боніфацій (єпископ)|Боніфацієм]] (проголошений святим), яка проіснувала до [[979]] р.
====Хрещення Київської Русі====
У [[988]] р. князь [[Володимир Святославович|Володимир]] охрестив Русь. Хоча за часів Володимира [[Київська митрополія]] була дочірньою церквою [[Константинопольський патріархат|Царгородського патріархату]], Церква на Русі усе ж стала частиною [[Вселенська Церква|Вселенської Церкви]]. Про це свідчать посольства з Риму, які привезли мощі святих Климента і [[Тит (святий)|Тита]] у [[Корсунь]] до князя Володимира у [[988]] р. Після хрещення, вже у [[991]] р. — нове посольство від Папи [[Іоанн XV|Іоана XV]], у [[1000]] р. — посли Папи [[Сильвестр ІІ|Сильвестра ІІ]] привезли мощі католицьких святих [[Віт (святий)|Віта]], [[Аполінарій (святий)|Аполінарія]], [[Бенедикт (святий)|Бенедикта]] та ін. для церков, які масово будувалися на Русі.
[[Християнство]] зміцнювало владу князя, перетворювало Русь на могутню європейську державу. Крім церковних і політичних зв'язків з Апостольською Столицею і [[Західна Європа|Заходом]] були також і династичні, започатковані Володимиром і перейняті його наступниками, зокрема,[[ Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]], чотири дочки якого одружилися з християнськими королями [[Королівство Норвегія|Норвегії]], [[Королівство Угорщина|Угорщини]], [[Королівство Франція|Франції]] та [[Священна Римська імперія|Німеччини]]. З Х до ХІІІ ст. Русь визнавала першість Римського Престолу, а руський єпископат навіть після так званої [[Велика Схизма|Великої схизми]] патріарха [[Керулярій (патріарх)|Керулярія]] і розділення церков у [[1054]] р., не прийняв жодної постанови про відділення від [[Римо-Католицька Церква|Вселенської Церкви]].
До кінця Х ст. стали також християнськими сусідні держави — [[Польське королівство|Польща]] ([[966]] р.), [[Богемія]] та Угорщина. У [[1009]] р. була заснована Трансільванська дієцезія, одна з семи дієцезій Католицької Церкви Угорщини, яка містила у собі територію сучасного українського Закарпаття аж до початку ХIV ст. З [[1346]] р., коли Закарпаття стало частиною Егерської дієцезії — складової частини Римсько-Католицької Церкви Угорщини, розпочалося будівництво багатьох костелів не лише у містах, але і у селах. У ХIV ст. вже було понад 50 храмів та декілька монастирів, зокрема, першими у м. [[Берегове]] заснували свій монастир [[тамплієри]]. Згодом — [[домініканці]] і [[францісканці]]. [[Пауліни]] осіли у м. [[Кішберег]] у [[1329]] р., а у [[1363]] р. — поблизу [[Тячев|Тячева]].
==== Перші дієцезії у Києві====
У Києві католиків обслуговували [[ірландія|ірландські]] [[бенедиктинці]], які мали свій монастир і церкву. Активну місіонерську роботу проводили також домініканці. До цього ордену належали єпископи Герард (? — [[1241]]), блаженний Віт (? — [[1269]]), Генрик ([[1321]] — [[1350]]), Яків (? — [[1377]]), Філіп (? — [[1387]]), Михайло І Тріска (? — [[1426]]), Андрій Краківський (? — [[1434]]), Михайло ІІ (? — [[1439]]), Іоанн (? — [[1451]]), Михайло ІІІ (? — [[1487]]), Мойсей ([[1507]] — [[1519]]).
І хоча латинські єпископи були у Києві вже з Х ст., перше єпископство у Києві виникло у [[1321]] р. за єпископа Генрика. Воно обіймало територію сучасних Східної та Південної України, включаючи узбережжя Чорного моря і частину сучасних [[Білорусь|Білорусі]] та [[Росія|Росії]] (територія Київського та Чернігівського князівств та приєднаних в половецьких війнах південних земель). Єпископів Київських Лібутія, св. Альберта, св. Боніфація, св. Бруно та їх наступників до 1321 р. називали єпископами Русі, з [[1638]] р. — єпископами Київськими та Чернігівськими, з [[1789]] р. — єпископами Житомирськими та Луцькими.
====Перші дієцезії на Західній Україні====
Смерть князя Ярослава Мудрого і поступове дроблення Київської держави вплинули на становище західноукраїнських земель. У 1199р. волинський князь Роман Мстиславич об'єднав Галичину і Волинь в одну державу. Він успішно воював з половцями та іншими ворогами і приєднав Київ до Галицько-Волинської держави. Не відповідають дійсності твердження деяких істориків про те, що Роман був противником Риму. Багато джерел твердять про католицьку орієнтацію князя Романа (його мати, дочка польського короля, та дружина були католичками).
Папа Інокентій ІІІ через кардинала Григорія у 1207р. пропонує Галицько-Волинській державі тісні контакти, намагаючись об'єднати східноєвропейські народи з Римом. У своїх листах Папа Гонорій ІІІ у 1227р. та Папа Григорій ІХ у 1231р. закликають українських князів переходити на латинський обряд. У 1228р. у Галичі поселилися домініканці, а у 1235р. до Перемишля прибувають францісканці і закладають свій монастир.
Після татарської навали, яка почалася 1239р., Захід гуртує протитатарську коаліцію, де особливу роль відводить Україні, і, зокрема, князю Данилові Галицькому. У 1253р. Папський легат Опізо з Мезано привіз корону від Інокентія IV і Данило був коронований на короля у Дорогичині. Князь з єпископами зложили присягу, а Папа гарантував непорушність візантійського обряду. Татари, дізнавшись про це, знову кинули орди на українські землі, але Данило відбив їх напад. Та через три роки, у 1256р. Данило на вимогу татар пориває зв'язки з Римом, а Папа передає католиків, які жили на Червоній Русі, під юрисдикцію Люблінського єпископа, який мав генерального вікарія у Володимирі-Волинському.
Українські землі у ХIV-XVст. внаслідок занепаду власної державності потрапляють у залежність від сусідніх держав. Велике Литовське князівство поглинуло Волинь і центральні українські території по обох берегах Дніпра. Втративши свою династію, у 1340р. Галичина перейшла під владу Польського королівства. Протягом останніх десятиліть ХIVст. і впродовж XVст. північно-східні землі підпадають під дедалі більший контроль Московського князівства.
У 1359р. заснована перша латинська дієцезія у Львові. Але перший Львівський латинський єпископ Тома до Львова так і не доїхав. У 1367р. вже існувала Галицька дієцезія, яку очолював єпископ Кристин (помер у 1370р.) і який відвідав Львів першим з латинських єпископів. У 1375р. Папа Григорій XI буллою 'Debitum pastoralis offici' від 13.02.1375р. остаточно заснував латинську митрополію і архідієцезію в Галичі, а у 1412р. її осідок перенесено з Галича у Львів (булла 'In eminenti specula' від 28.08.1412р.). Першим митрополитом у Галичі був архієпископ Матвій (1375 - +1380рр.), німець, який знав українську мову. Після нього Галицькими митрополитами були ще три архієпископи: Бернард (1384-1390рр.), бл. Якуб СТРЕПА (1391-1409рр.), який проголошений святим у 1790р., та Миколай ТРОМБА (1410-1412рр.).
Створюються єпископства у Луцьку (1412р.), Холмі (1417р.), Володимирі-Волинському (1428р.) та у Кам'янці-Подільському (1440р.). На початок XVст. латинська митрополія в Україні була сформована.
Після хрещення Русі протягом ХІ-ХІІст. Київська митрополія поступово обійняла усі східнослов'янські землі, виводячи їх на церковну орбіту Візантії. Але Київська Русь залишалася відкритою і для інших впливів. Географічне положення зумовлювало контакти через торгівлю, військові дії та дипломатичні стосунки з Євразійським степом, балтійською Північчю, католицьким Заходом. У середньовіччі Київські митрополити і князі Русі контактували з Римською Церквою. Митрополити були присутні на cоборах у Ліоні (1245р.) та Констанці (1418р.). Архієпископ Петро АКЕРОВИЧ разом з Папою Іннокентієм IV відправляв у Ліоні Службу Божу. Митрополит Григорій ЦАМБЛАК, не визнаний Царгородським патріархом, з делегацією у 300 осіб брав учась у cоборі в Констанці. Церкви, які проповідували Євангеліє, розуміли, що їх розкол суперечить волі Творця. Ось чому відразу після розколу 1054р. були спроби порозумітися та розв'язати спірні питання між східним і західним християнством. Флорентійська унія 1439р. знаменувала тимчасове примирення, яке було схвалене Папою і Царгородським патріархом.
Флорентійська унія У 1458р. давня Руська митрополія поділилася на Київську та Московську. Папа Пій ІІ проголосив грека Григорія архієпископом Києва, Львова і всієї Малої Русі. Межі Григорієвої юрисдикції включали 6 єпархій у Великому князівстві Литовському (Чернігівська, Смоленська, Полоцька, Турівська, Луцька, Володимирська) та 3 єпархії у Польському Королівстві (Перемиська, Холмська, Галицька). Папська булла також засвідчила, що Рим не має жодних ілюзій щодо перспектив Флорентійської унії у Великій Русі під 'схизматичним правлінням Йони Московського'. З 1458р. до 1596р., до Берестейського cобору землі Київської митрополії збігалися з кордонами династично об'єднаних держав - Польщі і Литви. І хоча Флорентійська унія для Візантійського та інших східних патріархів була великим досягненням (бо знаменувала поєднання з Римською Церквою), для Української Церкви вона була менш успішною. Головні причини невдачі - політичний тиск та несприятлива церковна ситуація, зокрема, здобуття турками Царгорода у 1453р. та автокефалія Московської церкви і поширення її юрисдикції на українські території.
==== Берестейська унія ====
Метою Берестейської унії 1596 р. було об'єднання Київської Православної Церкви з Римським Престолом. Від латинської сторони ідею унії підтримали єзуїти Петро СКАРГА, Антоніо ПОССЕВІНО, Апостольський Нунцій. Булла Климента VIIІ 'Великий Господь' підтвердила адміністративне і церковне рішення Київського митрополита Михайла РОГОЗИ про унію Римсько-Католицької Церкви та Київської православної митрополії у межах Польсько-Литовської держави. Собор у Бересті викликав спротив деяких Православних Церков. У 1620 р. патріарх Єрусалимський Феофан ІІІ таємно висвятив 7 православних єпископів з митрополитом на чолі для всіх єпархій, котрі вже займали уніатські єпископи. Переяславським договором гетьмана Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО з Москвою 1654 р. Україну віддано під протекторат Москви. Розділ Польщі у XVIIIст. для територій, які відійшли до Росії, означав загибель унії. Для уніатських єпископів на австрійській території у XVIIІст. Папа Римський заснував спеціальну церковну провінцію Галич.
Ідея об'єднання церков двох обрядів дала приклад подвижництва — життя та мученицьку смерть полоцького архієпископа Йосафата КУНЦЕВИЧА, убитого 1623 р. фанатиками у Вітебську. У 1643 р. Урбан VIIІ проголосив мученика Йосафата блаженним, а Пій ІХ у 1867 р. — святим. Йосафат КУНЦЕВИЧ — єдиний загальнокатолицький український святий. Його мощі у 1916 р. були знайдені на Холмщині і привезені до Відня, де перебували до 1944 р. у церкві св. Варвари, а потім перевезені до Риму до собору св. Петра.
== Адміністративно-територіальна структура ==
[[Зображення:Ukraine-Catcholic.svg.png|300px|right|thumb|Адміністративно-територіальна структура Римо-католицької церкви в Україні]]
* [[Львівська архидієцезія|Архідієцезія Львівська]]
[[Дієцезія|Дієцезії]]:
* [[Києво-Житомирська дієцезія|Києво-Житомирська]]
* [[Кам'янець-Подільська дієцезія|Кам'янець-Подільська]]
* [[Луцька дієцезія|Луцька]]
* [[Мукачівська дієцезія|Мукачівська]]
* [[Харківсько-Запорізька дієцезія|Харківсько-Запорізька]]
* [[Одесько-Сімферопольська дієцезія|Одесько-Сімферопольська]]
== Примітки ==
<references/>
== Дивіться також ==
*[[Конференція Єпископів#Конференція Римо-Католицьких Єпископів України|Конференція Римо-Католицьких Єпископів України]]
*[[Яворський Мар'ян|Мар'ян Яворський]]
*[[Луцькі римо-католицькі єпископи]]
*[[Широкорадюк Станіслав|Станіслав Широкорадюк]]
==Джерело==
* http://www.rkc.lviv.ua
▲[[Категорія:Римо-Католицька Церква]]
[[Категорія:Римо-католицька Церква в Україні]]
[[Категорія:Українські Церкви]]
[[cs:Římskokatolická církev na Ukrajině]]
[[en:Roman Catholicism in Ukraine]]
[[fr:Église catholique romaine en Ukraine]]
[[it:Chiesa cattolica in Ucraina]]
[[pl:Kościół rzymskokatolicki na Ukrainie]]
| 