Стешко Федір Миколайович: відмінності між версіями

Народився в [[Кам'янка (Ріпкинський район)|Кам'янці]]. [[Музична освіта|Музичну освіту]] розпочав у віці 7-ми років, навчаючись у зразковій [[Церковнопарафіяльна школа|церковно-парафіяльній школі]] при [[Київська духовна академія (1819—1918)|Київській духовній семінарії]], де за добрий голос та слух малого ФедіраФедора обрали до церковного хору. Восени 1888 р. вступив до Софіївської духовної школи, у котрій вже з першого року навчання почав співати в архієрейському хорі [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівського монастиря]]. Свої музичні знання Стешко поглиблював у Київській семінарії, до якої вступив 1892 р. Додатково навчався у приватній школі [[Блуменфельд Станіслав Михайлович|С.Блюменфельда]], де на той час викладав і [[Микола Лисенко]] — його підпис стоїть на першому місці на [[Посвідчення|посвідці]], котру Федір отримав після закінчення цих курсів. Одним з його товаришів під час навчання в музичному приваті був майбутній видатний [[хормейстер]] [[Олександр Кошиць]]. Головну увагу Стешко приділяв студіюванню [[Теорія музики|теорії музики]], займаючись у [[Любомирський Григорій Львович|Любомирського]]. Після закінчення в 1898 р. семінарії Федір Миколайович був призначений вчителем церковно-парафіяльної школи в [[Тараща|Таращі]], де працював також [[диригент]]ом соборного хору.

1899 р. різко змінює життєвий шлях, вступивши до [[Перше київське військове училище|Київського військового училища]], після закінчення котрого в 1901 р., у званні [[Старшина (військове звання)|старшини]], його було призначено на [[Далекий Схід]], де Стешко організував військовий полковий хор.

1908 року Ф.Стешко вступив до [[Олександрівська військово-юридична академія|Олександрівської військово-юридичної академії]]. Перебуваючи напротязіпротягом 3-х років у столиці, поглиблював свою музичну освіту, ретельно вивчаючи історію музики у професора консерваторії Л. Саккетті. Закінчивши в 1911 р. академію, підготувався та 1912 р. успішно склав державні іспити при юридичному факультеті [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університету]], після чого повернувся до свого полку на Далекий Схід. У середині 1914 р. Стешко був призначений на посаду помічника військового прокурорупрокурора [[Владивосток|Владивостоцького]] [[гарнізон]]у. Перебуваючи протягом шести років у місті, брав активну участь у музичному житті, обирався членом ради місцевого відділення [[Російське музичне товариство|Імператорського Музичного Товариства]].

Згодом [[підполковник]] Ф.Стешко став одним з організаторів Владивостоцької [[Зелений Клин|Української Громади]], що була створена [[26 березня]] [[1917]] р., був обраний головою музичної секції Громади та диригентом її хору, з котрим того ж року взяв участь у Шевченківському святі. У травні організував великий концерт [[Українські народні пісні|української народної пісні]], що мав великий успіх серед місцевої публіки. З цього часу й до свого від'їзду з ВладивостокуВладивостока Федір Миколайович залишався активним учасником місцевого українського культурного життя, виступаючи як хормейстер і диригент на численних національних концертах та святах.

Наприкінці 1917 р., в умовах революційного хаосу та анархії після [[Жовтневий переворот 1917|більшовицького перевороту]] в [[Петроград]]і, Стешко [[Демобілізація (військова справа)|демобілізувався]] з війська та присвятив себе музично-педагогічній діяльності в місті. З розгортанням [[Громадянська війна у Росії|громадянської війни]] та встановленням на Далекому Сході [[Колчак Олександр Васильович|колчаківської]] влади Стешка, як кадрового військового, було покликано на службу та підвищено — отримав звання [[полковник]]а ій посаду помічника військового прокурора [[Приамурський військовий округ|Приамурського військового округу]]. У лютому 1920 р., після поразки [[Біла армія|білогвардійців]], Ф.Стешко разом з частинами чехословацького корпусу морем виїхав до [[Европа|Европи]].

Прибувши до [[Прага|Праги]], Ф.Стешко виїхав в Україну, де перебувала його родина, котра виїхала з Далекого Сходу ще раніше. На початку липня 1920 р. він прибув до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]], котрий за кілька днів зайняли більшовики. Перебуваючи в місті, Стешко бере участь у заснуванні в Кам'янці ''«Народної консерваторії»'', у якій він викладає теорію музики та працює як диригент одного з місцевих хорів. У місті він пробув близько п'яти місяців і виїздить до Польщі, спочатку до [[Ченстохова|Ченстохови]], а згодом — у [[Тарнів]], де в котрому на протязі 1920–1922 рр. Федір Миколайович очолював культурно-освітній відділ [[Український генеральний військовий штаб|Генерального штабу]] [[Армія УНР|Армії УНР]].

1922-го року, довідавшись про створення у Празі [[Український вільний університет|Українського вільного університету]], Стешко переїхав туди для продовження своїх музичних студій. Протягом 1923–1926 рр. навчався на факультеті філософії [[Карлів університет|Карлового університету]]. 1923-го року почав викладати [[музикознавство]] в новозаснованому [[Український високий педагогічний інститут|Українському високому інституті ім. М. Драгоманова]]. 1924-го, разом з [[Нижанківський Нестор Остапович|Н.Нижанківським]], [[Щуровська-Росиневич Платоніда|П.Щуровською]] та [[Якименко Федір Степанович|Ф.Якименком]], став засновником музично-педагоґічного відділу УВПІ та був обраний його секретарем. Згодом Стешко став завідуючимзавідувачем кафедри історії музики, професором, членом Сенату інституту.

1931 року Федір Миколайович відбув ву подорож до [[Галичина|Галичини]] з метою збирання матеріалів до праці про чеських музик в українській церковній музиці. Після закриття УВПІ 1934 р. очолив музичний відділ [[Слов'янський інститут|Слов'янського інституту]] та виступив ініціатором створення при інституті Архіву слов'янської музики, у тому числізокрема його українського відділу. Матеріал до збірки збирав у відрядженні до [[Болгарія|Болгарії]] та [[Югославія|Югославії]] 1935 р.. ВУ 1934 — 1937-му, перебуваючи в [[Ужгород]]і, досліджував історію церковного співу на [[Підкарпатська Русь|Підкарпатській Русі]], літургічні твори старовинних греко-католицьких священиків — композиторів [[Закарпаття]]. З 1937-го р. почав співпрацювати ззі щойно заснованим у Львові часописом [[Українська музика (журнал)|«Українська музика»]], з 1938 р. член його редакційної колегії.