Органічні речовини: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Gutsul (обговорення | внесок) Redirecting to Органічні сполуки |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Органічні речовини''' ({{lang-ru|вещества органические}}, {{lang-en|organic matter}}; {{lang-de|organische Stoffe m pl}}) – комплекс cполук [[вуглець|вуглецю]] з іншими елементами, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах. Створені також синтетичні Р.о.
#Redirect[[Органічні сполуки]]▼
Протиставляються [[неорганічні речовини|неорганічним речовинам]].
==Класифікація за хімічною будовою ==
За хімічною будовою поділяють на ациклічні і циклічні.
'''А ц и к л і ч н і''' – це вуглеводні з відкритим ланцюгом атомів (аліфатичні, або сполуки жирного ряду). В свою чергу вони поділяються на насичені і ненасичені. Насичені – це вуглеводні із загальною формулою СnН2n+2 (парафіни, або алкани). Атоми вуглецю в цих сполуках пов’язані між собою і з атомами водню простими (одинарними) зв’язками: С-С і С-Н. Ненасичені – це вуглеводні із загальною формулою СnН2n (олефіни); СnН2n-2 (ацетиленові або дієнові), СnН<sub>2n-4</sub>, СnН<sub>2n-6</sub> і т.д. Олефінові вуглеводні містять подвійний (олефіновий) зв’язок С=С, ацетиленові – потрійний зв’язок С ≡ С, дієнові – два подвійних зв’язки.
'''Ц и к л і ч н і''' – це сполуки із замкненим (кільцевим, або циклічним) ланцюгом атомів. Вони поділяються на ізоциклічні і гетероциклічні. Ізоциклічні – це вуглеводні із замкненим ланцюгом атомів вуглецю. До них належать:
* а) аліциклічні, або поліметиленові ([[циклопарафіни]] і їх похідні);
* б) ароматичні сполуки ([[бензол]], [[нафталін]] і їх похідні). В циклічну систему гетероциклічних сполук, крім атомів вуглецю, входять атоми інших елементів (напр., кисню, азоту, сірки).
'''Вуглеводні''' СnН<sub>2n+2</sub>, СnН<sub>2n</sub>, СnН<sub>2n-2</sub> і т.д. утворюють гомологічні ряди, в яких кожний подальший член ряду відрізняється від попереднього на групу СН<sub>2</sub> (гомологічна різниця). При заміщенні в гомологічних рядах вуглеводнів одного або декількох атомів водню функціональними групами: Х (будь-який галоген), ОН, NH<sub>2</sub>, NO<sub>2</sub>, СООН і т.д. відповідно утворюються гомологічні ряди галогенопохідних RX, спиртів RОН, амінів RNH<sub>2</sub>, нітросполук RNO<sub>2</sub>, кислот RСООН і т. д., де R –радикал (СnН<sub>2n+2</sub>, СnН<sub>2n</sub>, СnН<sub>2n-2</sub> і т.д.).
До найважливіших класів похідних вуглеводнів належать: галогенопохідні, спирти, ефіри, альдегіди та кетони, органічні кислоти, сірчисті сполуки (тіоспирти, тіоефіри, сульфокислоти), аміни та їх аналоги – фосфини, арсини, стибіни, бісмутини, металорганічні сполуки.
==Номенклатурні системи назв органічних речовин==
Для найменування окремих органічних сполук користуються різними номенклатурними системами. Широко застосовуються льєжські правила і номенклатура JUPAC. Поширені тривіальна, раціональна і женевська системи номенклатури.
'''За найбільш старою, т р и в і а л ь н о ю номенклатурою''' назви органічних сполук носять випадковий характер, напр.: болотяний газ, мурашиний спирт, янтарна кислота і т.д. Такі назви не дають уявлення про будову сполук, і тому тривіальна система не задовольняє вимог теорії і практики органічної хімії. Раціональна і женевська номенклатури основані на принципах наукової систематики органічних сполук: назва речовини дається відповідно до її хімічної будови.
'''За р а ц і о н а л ь н о ю номенклатурою''' в основу найменувань Р.о. покладені назви найпростіших (перших) сполук того або іншого гомологічного ряду. Більш складні сполуки розглядаються як похідні найпростіших, в яких атоми водню заміщені радикалами.
'''Згідно з ж е н е в с ь к о ю номенклатурою''' основою найменування є назва нормального вуглеводню, що містить те ж число атомів вуглецю, що і найдовший (або найскладніший) безперервний ланцюг вуглецевих атомів в даній сполуці. Початок нумерації головного ланцюга визначається передусім вуглеводневими радикалами, назви яких ставлять перед коренем слова. У разі однакового положення двох радикалів перевага віддається радикалу з меншим числом атомів вуглеводню. Кратні зв’язки, що позначаються закінченням -ен або суфіксом -ен- (подвійний зв’язок) або -ин(ін) (потрійний зв’язок) замість -ан у насиченого вуглеводню, займають друге місце при визначенні порядку нумерації, причому перевага надається потрійному зв’язку. Наступні місця належать функціональним кисневим або сірчаним групам і азотним групам, позначення яких відповідно ставляться в кінці слова і перед назвою вуглеводневих радикалів. Останнє за значенням місце при визначенні початку нумерації належить нефункціональним замісникам (галогенам, нітрозо-, нітро-, азидогрупам), позначення яких ставлять на самому початку назви органічної сполуки. Порядок розташування назв нефункціональних замісників зворотний до їх старшинства при визначенні нумерації. Цифрами позначають положення бічних ланцюгів, груп або кратних зв’язків в головному вуглеводневому ланцюгу; грецькими (іноді латинськими) числівниками – число однакових замінних груп або кратних зв’язків. Приклади:
При найменуванні сполук із замкненим ланцюгом атомів загальні принципи женевської номенклатури залишаються незмінними, але є ряд особливостей.
==Природні органічні речовини==
Природні Р.о. знаходяться в твердому ([[вугілля]], [[сланці]], тверді [[бітум]]и), рідкому ([[нафта]], рідкі бітуми) і газоподібному (пароподібному) стані ([[газ]] і [[газоконденсат]]). Концентрація розсіяної Р.о. в гірських породах звичайно не перевищує 1-5 мас. %, концентрованої Р.о. в [[каустобіоліти|каустобіолітах]] – у вугіллі 50-99 мас.%, вуглистих і горючих сланцях 20-50 мас.%; нафт. і газоконденсатних скупченнях 5-8 мас.% (відносно маси породи-колектора). У гірських породах вміст Р.о. складає (субкларки): в глинистих 0,9%, алевритистих 0,45%, карбонатних і піщаних породах 0,2%; в атмосфері і гідросфері до 0,1%. Р.о.
==Див. також==
* [[Неорганічні речовини]]
==Література==
*{{МГЕ}}
| |||