Телеграфний зв'язок: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Usik64 (обговорення | внесок) |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 101:
Інша додаткова вимога була наслідком значної протяжності російських телеграфних ліній. Апарат Бодо міг працювати на лінії довжиною не більше 600 км. Цей недолік був усунутий А. П. Яковлєвим, який розробив телеграфну трансляцію для апаратів Бодо, яка збільшила можливу дальність телеграфування в чотири рази. Трансляція А. П. Яковлєва була успішно випробувана в 1915 р. на лінії [[Петроград]]-[[Ростов]].
У наступні роки російські вчені внесли чимало значних удосконалень в апарат Бодо, серед яких особливо важливою була розробка системи Бодо-радіо.
==Розвиток ідеї [[Частота дискретизації|частотного]] телеграфування==
З усіх технічних ідей, спрямованих на підвищення ступеня використання дорогої телеграфної лінії, найважливішою була ідея телеграфування струмами різної [[Частота|частот]]и. Шляхи її здійснення виявилися досить складними, але її розвиток принесло результати, значення яких вийшло далеко за межі [[:Категорія:Телеграф|телеграф]]ії або навіть взагалі [[:Категорія:Техніка зв'язку|техніки зв'язку]].
Перші передумови для виникнення ідеї частотного телеграфування з'явилися дуже давно. Ще в [[1837]] р. американський інженер Ч. Пейдж зауважив, що вмикання та вимикання [[струм]]у, що протікає через [[соленоїд]], підвішений між [[полюс магніта|полюс]]ами підковоподібного [[магніт]]а, викликають звук. В подальшому це явище вивчали багато фізиків, в тому числі О. Де ла Рів і Р. Вертгейм, що показали в [[1849]] р., що замикання і розмикання [[ланцюг]]а обмотки [[електромагніт]]а викликають поздовжні коливання його [[осердя]]. Застосовуючи в якості сердечника електромагніта м'яке залізо, вони встановили, що тон одержуваних при цьому звуків строго залежить від частоти замикань і розмикань [[Електричне коло|електричного кола]].
У найближчі роки було створено безліч конструкцій так званих [[Вібратор (техніка)|вібратор]]ів ([[зумер]]ів), що представляли собою електромагніт, [[Якір (значення)|якір]] якого, приходячи в [[коливання]], автоматично замикав і розмикав [[електричний ланцюг]] його обмотки. У 1852 р. чеський фізик Ф. Петржина використовував вдосконалений ним вібратор як телеграфного приймача. У розробленій ним системі звукового телеграфування передаються букви позначалися комбінаціями коротких і довгих звукових сигналів.
Всі ці відкриття і винаходи підготували ґрунт для розвитку ідеї одночасної передачі декількох телеграм з одного і того ж дроту струмами різної частоти. Перша спроба здійснити цю ідею належить французькому вчителю фізики Е. Лаборду, сказав про свій винахід в 1860 р. Паризької Академії наук [5].
Передавач у пристрої Лаборда складався з металевої пластинки, один кінець якої був затиснутий, а до іншого кінця припаяний мідний стерженек. При коливаннях пластинки цей стерженек опускався в чашку з ртуттю, замикаючи телеграфну ланцюг. Електромагніт приймача мав якір, який представляв повне подобу металевої пластинки передавача, а отже, мав однаковою з нею власною частотою коливань. Грунтуючись на явищі резонансу, Лаборд включав в загальний телеграфний дріт кілька пар описаних пристроїв, прагнучи домогтися незалежної дії кожної пари, тобто вибірковості роботи кожного приймача відносно чинного в парі з ним передавача.
Значний крок вперед у розвитку частотного телеграфування був зроблений професором Харківського університету Ю. В. Морозовим, який вперше відмовився від сигналізації переривчастим струмом. У 1869 р. він розробив передавач, який представляв собою скляну посудину, наповнений струмопровідною рідиною з двома опущеними в неї електродами. Один з електродів був нерухомим, інший виготовлений у вигляді металевої пластинки з жорстко закріпленим кінцем. При коливаннях металевої пластинки електричне опір між нею і нерухомим електродом змінювалося за синусоїдальним законом і відповідно змінювався струм в ланцюзі. Частота цього струму відповідала частоті власних коливань металевої пластинки. Передавач Морозова: являв собою прообраз мікрофона 1.
Винахід рідинного мікрофона поклало початок цілої серії дослідів над «гармонійним» телеграфом і в кінцевому рахунку призвело до відкриття дійсної можливості передачі людської мови.
Повне ж практичне здійснення ідея частотного телеграфування отримала лише з розвитком радіоелектроніки.
==На землях України==
| |||