Прогнозування педагогічне: відмінності між версіями

Одночасно з поняттям «педагогічна система» використовують близькі до нього словосполучення: «виховна [[система]]», «дидактична система», «навчально-виховна система», «освітня система», що виступають основними категоріями в понятійному апараті педагогіки.

'''Прийом педагогічного [[прогнозування]]''' – це теоретична форма чи практична операція або дія у вигляді підходу до розробки прогнозу педагогічної реальності, що спрямована на одержання конкретного результату. '''Прогнозна процедура''' (від латинського «procedo» – просуваюся) – це встановлений порядок у вигляді набору прийомів прогнозування, що забезпечують виконання визначеної сукупності операцій. '''Метод прогнозування''' – це впорядкована сукупність прогнозних прийомів і операцій теоретичного та практичного освоєння, спрямованих на розробку прогнозу в цілому; він являє собою шлях дослідження і спосіб відшукування педагогічного майбутнього. '''Спосіб прогнозування''' – це одержання й обробка інформації про майбутнє педагогічної системи або процесу на основі однорідних методів розробки прогнозу. '''Прогнозна методика''' – це впорядкована сукупність методів і способів прогнозування в різних формах їхньої взаємодії, правил та конкретних закономірностей їх використання. Система педагогічного прогнозування – упорядкована сукупність методик прогнозування, [[комп’ютер]]них засобів, інформаційних технологій, призначена для пророкування[[пророк]]ування майбутнього складних процесів навчання, виховання і розвитку.

'''Методологія прогнозування''' – це вчення про принципи, загальні методи, способи і системи розробки прогнозу, тобто вчення про побудову діяльності, що спрямована на одержання прогнозу; методологія заснована на логічній організації перелічених складових, теоретичних засадах і практичних узагальнюючих засобах їх втілення. Ми виокремлюємо кілька якісних рівнів методології педагогічного прогнозування. Змістом першого рівня є так звана [[філософія]] педагогічного прогнозування, тобто вчення про загальнонаукову методологію прогнозування через її цілепокладання, системний, природодоцільний, сенергетичний та інші загальні підходи. Другий рівень становлять методології конкретних наук, що дають позитивні результати у педагогіці, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, які застосовуються на окремо взятій спеціальній науковій дисципліні, наприклад, психології, математиці, економетрії, теорії ймовірностей, теорії ігор, теорії корисності, теорії фракталів[[фрактал]]ів та інших сферах наукового [[знання]].

Методологічною підставою стосовно використання різних типів класифікацій та для розробки політики і стратегії педагогічного прогнозування, мають бути головні компоненти самого поняття «[[педагогіка]]», а значить [[навчання]], [[виховання]] і розвитку. Якщо до цих компонентів додати їх похідні складові – система, цінність, процес і результат, то тоді силуетно можна виділити відповідні стратегічні спрямованості у вигляді об’єктів прогнозування, що вже представляють очевидний теоретичний та практичний інтерес для дослідника.