Арбузинський район: відмінності між версіями

| центр =смт [[Арбузинка]]

'''Арбузи́нський райо́н'''  — [[адміністративно-територіальна одиниця]] у складі [[Миколаївська область|Миколаївської області]] [[Україна|України]]. Районний центр  — [[селище міського типу]] [[Арбузинка]].

Площа Арбузинського району  — 1 тис. км², відстань від районного центру до [[Миколаїв|Миколаєва]] становить 150  км. За площею район посідає 17 місце серед районів області. Територією району впродовж 35  км протікають річки [[Південний Буг]], [[Корабельна]], [[Мала Корабельна]], [[Велика Корабельна]], [[Арбузинка (річка)|Арбузинка]]. Площа ставків становить 523 га. Площа лісових насаджень  — 4109 га.

Арбузинський район межує з [[Братський район|Братським]], [[Вознесенський район|Вознесенським]], [[Доманівський район|Доманівським]] та [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайськими]] районами Миколаївської області, на півночі  — з [[Кіровоградська область|Кіровоградською]] областю.

# За іншою версією, якої притримувався наш земляк П. Й. Присніцький, один із перших записувачів історії нашого краю, назва селища має рослинне походження. В глибоку давнину річка, яка протікає нашим селищем була глибоководною з розмитими берегами. Біля самої води ріс очерет, далі, за очеретом  — верби, осокори та багато бузини. Зарослі її були настільки густі, що влітку в спеку листя на гіллі засихало, вигоряло. На відстані здавалося, що бузина горіла. Тому річка отримала назву Гар-Бузина, тобто, горіла бузина. Від річки і поселення почали так називати. У затисахзаписах Прісницького є посилання на те, що в усіх церковних книгах про наше село записано так: військове поселення Гар-Бузина Бобринецького 2-го військово-поселенського округу, Херсонського військового поселення. Необхідно наголосити на тому, що в усіх церковних книгах точно таких записів бути не може, а лише в період з 1817  р. до 1857  р., адже військові поселення були запроваджені в ці роки (прим. автора). Як би там не було, але цієї версії дотримуються більшість арбузян. З часом тире між словами Гар і Бузина зникло і село стали називати Гарбузинкою.

# А. П. Коваль в кн. «Знайомі незнайомці», що вийшла друком у Київському видавництві «Либідь» 2001 року, пояснює походження назви нашого села дуже просто: від назви р. Гарбузинка, прив’язуючиприв'язуючи її лише до українського слова «гарбуз» і розглядаючи різні варіанти походження назви овоча. Але, як село, так і річка давно вже не Гарбузинка, а Арбузинка. Чому? Відповідь потрібно шукати в тому часі, коли відбулася така видозміна. Прагнення до перейменувань йшли не від місцевих жителів, а згори. Чи то немилозвучна назва для когось була, чи занадто національна, важко сказати.

Станом на 1883 рік в Арбузинці налічувалось 31 промислово-торговельне підприємтвопідприємство, винний склад. На межі століть появляються нові об’єктиоб'єкти підприємництва: розпочинає роботу цегельний завод Богачова, маслобійня Головка, де масло збивали за допомогою кінного приводу, млин Манжоса. За помел зерна селяни сплачували власнику 2 фунти від пуду. На цегельному заводі працювало 16 чоловік у дві зміни. Всі роботи на чотирьох печах виконувались вручну. Оплата праці була мізерною. Кочегар одержував за тиждень 1 карбованець, підлітки  — по 15 коп. На початку XX століття в селі набуло розвитку ткацтво. Ним займалося 500 чоловік. Місцеві ремісники виробляли рушники, рядна, що славилися далеко за межами Арбузинки.

Відомо, що в роки першої російської революції буря гніву підняла на повстання і арбузинців. Доказом тому є свідчення про присутність у 1905 році в економії Пишеніна ескадрону козаків, які за вказівкою заможного селянства карали побиттям безземельних селян, що самозахоплювали землі.

Велика кількість сільськогосподарських робітників  — батраків  — змушена була займатись сезонними роботами. Появились ринки робочої сили, де можна було найняти будь-яку кількість робочих рук. Такі великі ринки були у Вознесенську, Голті (тепер Первомайськ) і навіть у великих селах. Тому й не дивно, що доведені до відчаю селяни вдавалися до радикальних дій.

В Арбузинці теж організовувались національні сили  — волосна земельна управа. Таким чином на території сучасного району діяли різні політичні сили: радянської влади, національного спрямування, німецькі окупаційні сили. Частина бідняків приєдналася до партизанського загону, організованого у Вознесенську Юхимом та Михайлом Синяковими. Партизанський загін вступив у сутичку з національними силами. Національні сили змушені були відступити під ударами Червоної армії.

В лютому 1919 року відновлено радянську владу в Арбузинці і навколишніх селах. У Вознесенську, на цей час, створювались два полки регулярної армії. До них долучилось багато арбузинських партизан, в тому числі і загін Козинця. Обидва полки брали участь у боях з австро-німецькими загарбниками на Миколаївщині, з англо-французькими інтервентами  — під Березівкою, звільняли Одесу.

Влітку 1919 року під Одесою спалахнуло антирадянське повстання. Докотилось воно і до Арбузинки. Першими піднялись на повстання костянтинівці.

На Арбузинщині, як і на всій Україні, крім Червоної Армії, Білої Армії, національних сил, діяли махновці, повстанські селянські загони, очолювані отаманами. 20 січня 1920 у Вознесенську зібрався повітовий з’їздз'їзд. На з’їздіз'їзді були делегати Арбузинської волості. Під час з’їздуз'їзду на місто напала банда Григорія Тютюнника. Всі делегати пішли на боротьбу з бандитами.

Із зміцненням радянської влади все активніше проходили земельні перетворення. Комітет бідноти поділив земельні наділи порівнопорівну між селянами по 2 га на одного члена сім’їсім'ї. На хуторі Міжнародна Праця організована перша комуна, яка проіснувала лише два роки і розпалася, оскільки не було досвідченого керівника.

В 1926 році утворені перші тракторні товариства: «Зміна», компанія Зліченка, компанія Хильового та Оплачко, на хуторі Міжнародна Праця  — однойменне тракторне товариство. Товариства існували завдяки державній позиці. Отримав два трактори і Арбузинський комітет взаємодопомоги. На кінець 20-х років розпочинається колективізація на селі. В 1929 році для допомоги артілям створюється Кавунівська МТС. 30-ті роки закарбувалися в пам’ятіпам'яті кожного як час неймовірного голоду.

Радянська влада намагалась приховати наслідки голодомору. У газетах писали лише про досягнення селян. Артілі «День колективізації», імені Паризької Комуни, «Заклик Леніна» та інші в 1932-19331932–1933 роках перевиконали план заготівель хліба та план здачі м’ясам'яса державі. Вже в 1932 року хлібороби Арбузинки ознаменували жовтневі дні безперервними валками хліба понад план, писала газета «Соціалістична перемога» в жовтні 1932 року.

З 1929 року працює електростанція потужністю 55 квт., понад 1  млн штук цеглин щорічно випускає Арбузинський цегельний завод, працює найбільший в районі птахоінкубатор. Молодь посадила чудовий парк. Поліпшується медичне обслуговування. При лікарні, яка працювала з 1921 року, створено санітарно-гігієнічну та хіміко-бактеріологічну лабораторію. 1933 року село прикрасив новий будинок культури.

Пам’ятокПам'яток історії та культури  — 33. Серед них помітне місце займає історичний ландшафт центру [[Бугогардівська паланка|Бугогардівської паланки]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], який визначається природно-геологічними утвореннями магматичного та осадового походження різних геологічних періодів.

Серед архітектурних пам’ятниківпам'ятників Арбузинського району слід згадати церкву Святого Миколая Чудотворця в селищі міського типу [[Костянтинівка (Костянтинівська селищна рада)|Костянтинівка]], що була збудована з дерева у [[1799]] році, а у [[1844]] році перебудована в кам'яну однопрестольну. З [[1906]] року при ній починає діяти церковно-приходська школа.

Також заслуговує на увагу церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована у [[1805]] році. Ще однією пам’яткоюпам'яткою церковної архітектури Арбузинського району є церква УспіняУспіння Пресвятої Божої Матері побудована у [[1812]] році з каменю.

Традиційно район відноситься до чисто сільськогосподарських районів. У ньому працюють 677 суб’єктівсуб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, 65% з них зайнято в сфері торгівлі. В районі налічується 560,27 км доріг із твердим покриттям, у тому числі дороги державного значення. По території району проходить залізниця, яка забезпечує рух у напрямках [[Одеса|Одеси]] та [[Кіровоград]]а. Функціонує 19 мостів, 1 надземний перехід, 1 шляхопровід.

Структура закладів культури: клубів у районі  — 21, бібліотек  — 22, дитяча музична школа, дитячий будинок творчості. В Арбузинці функціонує районний стадіон «Колос».

* [http://www.bible-for-you.org/kraeved/gsptar.htm Гранітно-степове Побужжя  — ландшафтний парк]

* [http://arbuzinka.at.ua Арбузинка  — Інформаційний сайт селища і районарайону]

* [http://www.tic.mk.ua/mikolayivshhina-vidoma/164-arbuzinskijj-rajjon.html Туристический информационный центр Николаевской области  — Арбузинський район]