Римська республіка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 50:
 
== Витоки республіки ==
(римський) спосібСпосіб правління встановився в Римі після вигнання царя Тарквінія Гордого (510/509). Прерогативи царської влади були розділені між двома посадовими особами, що обиралися щорічно, які спочатку називалися преторами, а потім [[консул]]ами. Внутрішня історія ранньої Римської республіки була історією боротьби перш за все між [[Патрицій|патріціями]] і [[Плебеї|плебеями]]. У Римі за часів царів існував фонд неподілених земель, так зване [[ager publicus]] — «суспільне поле». Він збільшувався за рахунок завойованих територій. [[Патрицій|Патриції]], будучи, як правило, військовими вождями, прагнули за рахунок суспільного поля примножити свої особисті володіння. Плебеї ж були позбавлені доступу до цих земель і політично безправні. Тому їх боротьба за землю перепліталася з вимогами політичних прав. В результаті тривалої боротьби плебеї досягли ряду успіхів: установи посади народного трибуна (494) для захисту інтересів плебеїв, допуску до консулата (367), відміни боргового рабства (326 - [[Гай Петелій Лібон Візол (консул 346 року до н. е.)|Закон Петелія]]) і ін.
 
Якнайдавніший обсяг римської території був дуже незначний: жерці «польового братерства» (fratres arvales), що існувало ще в епоху імператорів, щорічно здійснювали в святкування амбарвалій урочистий обхід римського поля, і цей обхід збігався, очевидно, з якнайдавнішою межею Р. території; вона мала в довжину 5 римських миль (1000 кроків) на правому березі [[Тібр]]а або на заході, 6 миль на лівому березі річки, 5 миль на півдні, у напрямку до [[Альба-Лонга|Альба-Лонги]], і лише 2 милі на півночі. Після поглинання Римом кількох приміських общин і завоювання — ще в царську епоху — міст Габій і Фідене, римська територія (ager Romanus) обіймала собою близько 870 км². На півдні римляни спиралися на одноплемінну ним і [[Латинський союз (Стародавній Рим)|союзну федерацію латинських міст]]; на півночі мали проти себе могутні [[Етруски|етруські]] міста під владою царів, що складали слабку федерацію; на сході ворогували із спорідненими гірськими племенами [[Піцени|сабінян]], [[Вольськи|вольськів]] і еквів, що робили набіги на родючу римську «Кампанью». У дрібних сутичках з сусідами пройшла для Риму перша половина епохи в 240 років, передуюча повному завоюванню Італії Римом. На межі двох її половин стоїть завоювання римлянами міста Вейїв (396 до Р. Хр.). На початку 4 ст. Рим піддався короткочасному, але спустошливому нашестю [[Галли|галлів]] (390) на чолі із [[Бренн (вождь сенонів)|Бренном]] і спаленням Рима, але місто скоро відродилося, і протягом трохи більш як століття змогло підпорядкувати собі всю Італію в тодішньому сенсі, тобто за винятком долини По і приальпійських областей, що вважалися Галією.