Карл Поппер: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Ser GoDo (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Ser GoDo (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 21:
}}
 
Сер '''Карл Ра́ймунд Поппер''' ({{lang-en|Sir Karl Raimund Popper}}; *{{н}}[[28 липня]] [[1902]], [[Відень]] — {{с}}[[17 вересня]] [[1994]], [[Лондон]]) — британсько-австрійський філософ, логік і соціолог. Народився в [[Австрія|Австрії]]. До [[1937]] працював у [[Відень|Відні]], з [[1946]] до середини 70-х — професор [[Лондонська школа економіки і політичних наук|Лондонської школи економіки і політичних наук]]. Автор і представник школи «[[критичний раціоналізм|критичного раціоналізму]]» — спроби конструктивного теоретичного подолання [[Логічний позитивізм|логічного позитивізму]].
 
'''Основні твори:''' «Логіка наукового дослідження» ([[1935]]), «Відкрите суспільство та його вороги» ([[1945]]), «Злиденність історицизму» ([[1945]]), «Припущення і спростування» ([[1963]]), «Об'єктивне знання. Еволюційний підхід» ([[1972]]), "«Автобіографія (Пошуку немає кінця) "»([[1974]]), «Відповідь моїм критикам» (1974), «Особистість та її мозок» (у співавторстві з [[Джон Екклс|Дж. Екклсом]], [[1977]]), «Реалізм і ціль науки» ([[1983]]) та ін.
 
== Погляди ==
Рядок 29:
=== Фальсифікація ===
 
Головною метою [[філософія|філософії]] бачив вивчення зростання наукового знання, особливо — наукової космології. Остання виявляє собою проблему пізнання світу, включаючи нас самих (і наше знання) як частин цього світу. На думку Поппера, не існує особливого методу філософії — є метод будь-якої раціональної дискусії з чіткою постановкою питань і критичним аналізом пропонованих рішень. Запропонував [[принцип спростовуваності|принцип фальсифікації]] (принципової спростованості будь-якого твердження) на противагу [[принципВерифікації верифікаціїпринцип|принципу верифікації]]. Стверджував органічну єдність теоретичного й емпіричного рівнів організації знання, а також гіпотетичний характер і схильність до помилок (принцип «[[фалібілізм]]у») будь-якої науки. Відокремлення наукового знання від ненаукового, науки від «метафізики» (або проблему «демаркації») позначав як істотно значущу на противагу орієнтаціям на розробку критеріїв значення. Зростання наукового знання (у рамках якого особлива увага повинна була приділятися, за Поппером, проблемам і їхньому вирішенню) Поппер трактував як окремий випадок загальних процесів суспільних змін. Історія наукового пізнання — це історія сміливих припущень і їхніх перманентних спростувань.
 
=== Три світи ===
Рядок 39:
Суспільним ідеалом Поппера виступало «[[відкрите суспільство]]», влада розуму, справедливість, воля, рівність і запобігання міжнародних злочинів. На думку Поппера, «закриті суспільства» (тоталітарні держави) характеризуються вірою в існування магічних [[табу]] на відміну від «відкритого суспільства», у рамках якого «люди (значною мірою) навчилися критично ставитися до табу і засновувати свої рішення на спільному обговоренні і можливостях власного інтелекту». Поппер підкреслював, що самого лише урахування суспільної думки недостатньо для конституювання суспільства в «відкрите»: суспільна думка, за Поппером нерідко помилкова, ненавчальна і піддається маніпулюванню.
 
За Поппером будь-які доктрини «суспільної обраності» виникають як специфічна реакція на той чи той вид гноблення: доктрина обраності єврейського народу виникає в епоху «вавілонського полону», доктрина пануючої арійської раси [[Гобіно Жозеф Артюр де Гобіно|Ж. Гобіно]] виступила відповіддю аристократа-емігранта на ідею про вигнання [[Велика французька революція|французькою революцією]] «агресивних тевтонців», пророцтва [[Маркс Карл|Маркса]] про перемогу пролетаріату з’явилися в період найжорстокішої експлуатації робітничого класу у середині XIX ст. З погляду Поппера теза Маркса про те, що [[класова свідомість]] робітників (яке ґрунтується на єдності і солідарності) може бути акумульована і збережена після закінчення [[класова боротьба|класової боротьби]] і з необхідністю повинна і спроможна пережити умови, що її породили, і сили, не узгоджується як з діалектикою самого Маркса, так і з його теорією про те, що класова свідомість робітників є відображенням важких суспільних умов їхнього існування. Те, що людина була робітником, не є гарантія того, що вона завжди буде пам’ятати про солідарність пригноблених і не буде прагнути до експлуатації своїх колег. Пророцтва і пророкування Маркса про необхідність і неминучість пришестя [[соціалізм]]у були, за Поппером, результатом «мислення, основаного на суб'єктивних бажаннях, віри в містичний [[колективізм]] і ірраціональної реакції на хід розвитку цивілізації». Глобальні теорії суспільного розвитку укупі із соціальними пророцтвами можуть завершуватися тільки катастрофою. Неприпустимо формулювати утопічну соціальну мету і потім підшукувати раціональні засоби для її досягнення. (Поппер у такий спосіб формулював заборону на процедури соціальної інженерії комуністичної користі, не трактуючи при цьому навіть «відкрите суспільство» як якийсь проект, а лише як своєрідне суспільне належне).
 
=== Історія ===