Ян Коллар: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 11:
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 29.7.1793
| місце_народження = [[Мошовце]]<br />[[Файл:Flag of Hungary (1867-1918).svg|22x20px|border]] [[Угорське королівство]]
| дата_смерті = 24.1.1852
| місце_смерті = [[Відень]]<br />{{AUT-HUN}}
| причина_смерті =
| громадянство = [[Австрійська імперія]]
Рядок 50:
== Біографія ==
 
Вчився в гімназії в [[Кремниця|Кремниці]], [[Банська Бистриця|Банській Бистриці]], а в [[1812]][[1815]] у лютеранському ліцеї в [[Братислава|Братиславі]], в [[1817]][[1819]] вивчає [[теологія|теологію]] в [[Єна (місто)|Йенському]] університеті. В [[1819]][[1849]] був священиком в [[Пешт (Будапешт)|Пешті]], під час [[Революція 1848—1849 років в Угорщині|революції 1848—18491848–1849 років в Угорщині]] служив секретарем при дворі австрійського імператора. В [[1849]], як подяка [[Словаки|словакам]], які брали участь у революції на стороні австрійців, призначений професором Віденського університету. Коллар був одним з ідеологів словацького народного відродження, але дотримувався точки зору використання словаками [[Чеська мова|чеської мови]], це привело його до конфлікту з [[Штур Людовит|Людовитом Штуром]], який пропагував [[Словацька мова|словацьку мову]].
 
Останні роки життя, починаючи з 1849 p., Коллар провів у Відні, де очолював в університеті кафедру слов'янської археології. Помер Коллар [[24 січня]] [[1852]]&nbsp;р. у [[Відень|Відні]]. На його надмогильній плиті на [[Ольшанський цвинтар|Ольшанському цвинтарі]] вибиті такі слова:
 
''За життя він в серці носив''<br />
''весь свій народ,''<br />
''А по смерті живе він у серці''<br />
''народу всього.''
 
== Творчість ==
 
=== Донька Слави ===
Найвизначнішим твором Коллар стала поема «Донька Слави» («Slavy dcera»). Вона вперше вийшла друком у [[1824]]&nbsp;р. Основу поеми в цій її редакції склали 86 сонетів, які входили у першу поетичну збірку Коллара. Поема складається із вступу, трьох пісень&nbsp;— «Зала», «Лаба», «Дунай» (за назвами річок, які протікають землями слов'ян), а також сонета-епілогу, в якому поет присвячував свій твір усім [[слов'яни|слов'янам]]. У поемі Коллар ідеалізує та звеличує історичне минуле слов'янських народів, одночасно протиставляючи його трагічній долі сучасних понімечених слов'ян, і висловлює переконання у майбутньому відродженні пригноблених слов'янських народів. Коло цих патріотичних ідей сконцентроване навколо центрального образу&nbsp;— доньки Слави. Життєвим прототипом Слави була кохана Коллара&nbsp;— Міна, оспівана у сонетах його першої поетичної збірки (Міна&nbsp;— це друге, скорочене ім'я Фредеріки Вільгельміни Шмідт). Але в самій поемі цей образ набуває алегоричного значення. Міна у поемі&nbsp;— це донька богині Слави та бога кохання Мілека, котра покликана, щоби «спокутувати страждання слов'ян». У цьому образі органічно поєдналися і образ коханої поета, і образ батьківщини, і навіть ширше&nbsp;— Славії загалом.
Рядок 88 ⟶ 89:
* Narodnie spievanky, dl 1‒2, Brat., 1953;
* Антология чешской поэзии, т. 1, М., 1959;
* Словацкая поэзия XIX‒XX &nbsp;вв., М., 1964.
* Богданова И. А., Я. Коллар, в кн.: Очерки истории чешской литературы XIX‒XX &nbsp;вв., М., 1963;
* Зайцева А. К., Ян Коллар, в кн.: История словацкой литературы, М., 1970;
* Nejedlý Z., J. Kollár, Praha, 1945;