Ян Коллар: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 11:
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 29.7.1793
| місце_народження = [[Мошовце]]<br
| дата_смерті = 24.1.1852
| місце_смерті = [[Відень]]<br
| причина_смерті =
| громадянство = [[Австрійська імперія]]
Рядок 50:
== Біографія ==
Вчився в гімназії в [[Кремниця|Кремниці]], [[Банська Бистриця|Банській Бистриці]], а в [[1812]]
Останні роки життя, починаючи з 1849 p., Коллар провів у Відні, де очолював в університеті кафедру слов'янської археології. Помер Коллар [[24 січня]] [[1852]] р. у [[Відень|Відні]]. На його надмогильній плиті на [[Ольшанський цвинтар|Ольшанському цвинтарі]] вибиті такі слова:
''За життя він в серці носив''<br
''весь свій народ,''<br
''А по смерті живе він у серці''<br
''народу всього.''
== Творчість ==
=== Донька Слави ===
Найвизначнішим твором Коллар стала поема «Донька Слави» («Slavy dcera»). Вона вперше вийшла друком у [[1824]] р. Основу поеми в цій її редакції склали 86 сонетів, які входили у першу поетичну збірку Коллара. Поема складається із вступу, трьох пісень — «Зала», «Лаба», «Дунай» (за назвами річок, які протікають землями слов'ян), а також сонета-епілогу, в якому поет присвячував свій твір усім [[слов'яни|слов'янам]]. У поемі Коллар ідеалізує та звеличує історичне минуле слов'янських народів, одночасно протиставляючи його трагічній долі сучасних понімечених слов'ян, і висловлює переконання у майбутньому відродженні пригноблених слов'янських народів. Коло цих патріотичних ідей сконцентроване навколо центрального образу — доньки Слави. Життєвим прототипом Слави була кохана Коллара — Міна, оспівана у сонетах його першої поетичної збірки (Міна — це друге, скорочене ім'я Фредеріки Вільгельміни Шмідт). Але в самій поемі цей образ набуває алегоричного значення. Міна у поемі — це донька богині Слави та бога кохання Мілека, котра покликана, щоби «спокутувати страждання слов'ян». У цьому образі органічно поєдналися і образ коханої поета, і образ батьківщини, і навіть ширше — Славії загалом.
Рядок 88 ⟶ 89:
* Narodnie spievanky, dl 1‒2, Brat., 1953;
* Антология чешской поэзии, т. 1, М., 1959;
* Словацкая поэзия XIX‒XX
* Богданова И. А., Я. Коллар, в кн.: Очерки истории чешской литературы XIX‒XX
* Зайцева А. К., Ян Коллар, в кн.: История словацкой литературы, М., 1970;
* Nejedlý Z., J. Kollár, Praha, 1945;
|