Шаргород: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 63:
Після Яна Замойського місто перейшло до його сина&nbsp;— [[подільські воєводи|подільського]] та [[Київський воєвода|київського]] воєводи [[Замойський Томаш|Томаша Замойського]] (1594–1638). Далі Шаргород перейшов до його доньки&nbsp;— Йоанни Барбари, яка була одружена з [[сандомир]]ським [[воєвода|воєводою]]&nbsp;— [[Конецпольський Олександр|Александром Конєцпольським]]. Від нього Шаргородський ключ переходить до [[краків]]ського [[каштелян]]а&nbsp;— [[Станіслав-Ян Конецпольський|Станіслава Яна Конєцпольського]] (1643–1682). До ключа, крім міста, належало 23 села. В загальному йому належало 10 міст, 186 сіл в [[Подільське воєводство|Подільському]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавському]] і [[Київське воєводство|Київському]] [[воєводство|воєводствах]]. Не маючи власних дітей, переписав Шаргород своєму [[стрийко|стрийкові]]&nbsp;— [[Брацлавські воєводи|брацлавському воєводі]]&nbsp;— [[Ян Олександр Конецпольський|Яну Александру Конєцпольському]] (1635–1719), від якого Шаргород перейшов до його родича&nbsp;— брацлавського [[каштелян]]а&nbsp;— Леонарта Конєцпольського. Від нього в [[1713]]&nbsp;р. до сондецького старости (з 1729&nbsp;р. сандомирського воєводи)&nbsp;— [[Єжи Олександр Любомирський|Єжи Александра Любомирського]], від нього&nbsp;— до його молодшого сина&nbsp;— [[брацлавські воєводи|воєводи брацлавського]] і [[київські воєводи|київського]], одного з найбагатших людей того часу&nbsp;— [[Станіслав Любомирський (воєвода київський)|Станіслава Любомирського]] (1704–1793). Він запросив до міста [[Василіяни|василіанів]] і побудував в [[1719]] церкву. При ній була школа. Від нього Шаргород переходить до [[польний гетьман литовський|польного гетьмана литовського]]&nbsp;— [[Юзеф Сильвестр Сосновський|Юзефа Сильвестра Сосновського]] (?—1783). Його донька Людвіка одружилася з київським каштеляном Юзефом Любомирським (1751–1817)&nbsp;— Шаргород знову перейшов до Любомирських. Пізніше Шаргород перейшов до найстаршого сина&nbsp;— Генрика Людвіка Любомирського (1777–1817)<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/lubomirscy05.html Lubomirscy (05)] {{ref-pl}}</ref>. Він був галицьким політичним діячем, меценатом і куратором Оссолінеуму (тепер [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівська національна наукова бібліотека України]] імені [[Стефаник Василь Семенович|Василя Стефаника]]) у [[Львів|Львові]]. Від нього Шаргород перейшов до його сина&nbsp;— князя [[Єжи Генрик Любомирський|Єжи (Юрія) Генрика Любомирського]] (1817–1872). Він відновив старий замок, який продав Шарівку своєму родичу&nbsp;— [[Роман Станіслав Сангушко|Романові Сангушку]] з [[Славута|Славути]]. Останньою власницею була внучка князя Романа Сангушка&nbsp;— Юлія Потоцька (1854, Славута&nbsp;— 1921), донька графа Альфреда Юзефа Потоцького (1817–1889) і княжни Марії Сангушко (1830–1903, Львів).<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy04.html Potoccy (04)] {{ref-pl}}</ref>
 
Кінець [[1580]]-х років&nbsp;— активне заселення євреями. 1589&nbsp;— була збудована [[Синагога (Шаргород)|синагога]]&nbsp;— накрита дахом в мавританському стилі.
 
У [[:1640]]-х роках місто було міцною фортецею і відігравало важливу роль в охороні південних кордонів від нападів кримських татар.
Рядок 100:
=== [[Костел Святого Флоріана (Шаргород)|Костьол святого Флоріана]] ===
Католицький [[костел]], відкритий 3 листопада [[1595]] року, зберігся донині з невеликими переробками.
Рішенням Вінницької обласної Ради від [[18 грудня]] [[2007]] р. Шаргородський історико-культурний центр духовності та злагоди (Костел Святого Флоріана XVI ст., Свято-Миколаївський чоловічий монастир XVIII–XIX ст., [[Синагога (Шаргород)|синагога XVIII ст.]],), в числі кількох інших історико-культурних об'єктів, було визнано переможцем обласного конкурсу '''«Сім чудес Вінниччини»'''.
 
=== Миколаївський монастир, собор і школа ===
Рядок 118:
Лише в [[1986]] році було відновлено роботу монастиря. Зараз це діючий Свято-Миколаївський Шаргородський чоловічий монастир. Кілька років тому при монастирі було створено '''школу дзвонарів'''. Учні школи своєю майстерністю прославились далеко за межі не лише міста, області, але й на просторах України.
 
=== [[Синагога (Шаргород)|Шаргородська синагога]] ===
{{main|Синагога (Шаргород)}}
У 1589 році у Шаргороді зводиться [[синагога]]. [[Синагога (Шаргород)|Шаргородська синагога]]&nbsp;— одна з найчудовіших архітектурних пам'ятнок єврейських общин Поділля. Початково, об'єм [[Синагога (Шаргород)|синагоги]], заданий квадратним в плані залом для моління, був оточений з північної, західної і південної сторін одноповерховими прибудовами. Будівля була ґрунтовно реконструйована, найімовірніше, на початку XVIII ст., після закінчення турецького правління. Вона, хоча і понесла істотні втрати, в цілому збереглася, можливо, завдяки тому, що було за радянських часів пристосоване під сокоморсовий завод.
 
== Персоналії ==
Рядок 159:
* Комплекс споруд Миколаївського монастиря XVII–XVIII ст.
* Костел 1595 р.
* [[Синагога (Шаргород)|Синагога, 1589 р.]]
* Будинки XVIII-XIX ст.