Фарнак I: відмінності між версіями

За основною версією Фарнак І був сином [[Мітридат III|Мітридата ІІІ]], незважаючи на те, що існування останнього деякі дослідники ставлять під сумнів. На підтвердження основної версії наводяться факти ідентичності монограм на монетах Фарнака і Мітридата, а також наявність вирубаних в скелі поблизу древньої столиці Понту [[Амасья|Амасії]] п’ятип'яти гробниць, остання з яких є недобудованою, ймовірно, через перенесення Фарнаком столиці в [[Синоп]].

Родинні зв’язкизв'язки Фарнака і Мітрідата III підтверджуються надзвичайно близькою схожістю їх портретних зображень на царських монетах, що може видавати сина і батька. Однак, розуміючи умовність портретної схожості, наводяться і інші аргументи на користь цього припущення. По-перше, згадка ​​[[Юстин|Помпея Трога (Юстина)]] про те, що [[Мітрідат VI Евпатор|Мітрідат VI Евпатор]] називав [[Мітридат II Понтійський|Мітрідата II]] своїм proavus  — «прадід», «прапрадід», «предок». Враховуючи, що у [[Понтійське царство|Понтійському царстві]] влада передавалася, як правило, від батька до сина, а Фарнак був дідом Мітрідата VI, можна зробити висновок, що [[Мітридат V Евергет|Мітрідат V Евергет]], батько Евпатора, був онуком [[Мітридат III|Мітрідата III]], сином Фарнака I. Отже, Фарнак був сином Мітрідата III.

По-друге, відомо, що Фарнак I і {{Нп5|[[Мітридат IV Філопатор Філадельф|Мітридат IV|en|Mithridates IV of Pontus}}]] були рідними братами Лаодики, яка була дружиною Мітрідата IV Филопатора Філадельфа, свого брата. На їхній спільній монеті, випущеній в 50-х роках [[II століття до н.е.]], цариці не більше тридцяти років. Отже, Лаодика ніяк не могла бути дочкою Мітридата ІІ, який помер приблизно в останній чверті [[III століття до н. е.]]<ref>Ломоури Н. Ю. К истории Понтийского царства. Тбилиси. 1979. С. 47. {{ref-ru}}</ref>. Вона могла бути тільки дочкою Мітридата III, а це означає, що і її брат Фарнак I також був сином останнього.

Час вступу Фарнака І на престол невідомий, однак дослідники вважають, що це сталося приблизно [[185 до н. е.|185 року до н. &nbsp;е.]]. Вже на наступний рік Фарнак І бере участь у віфіно-пергамській війні [[186 до н. е.|186]]—[[183 до н. е.|183 років до н. &nbsp;е.]] на стороні {{Нп5|Прусій І|Прусія І|en|Prusias I of Bithynia}}. В цій війні союз [[Понтійське царство|Понту]] і [[Віфінія|Віфінії]] можна пояснити тим, що Віфінія була в поганих відносинах з [[Пергам (держава)|Пергамом]], який, з волі римлян, володів Великою [[Фрігія|Фрігією]], а Прусій I захопив Малу Фрігію, тому понтійскький цар, не змирився з втратою володінь своїх предків у Фрігії. Йому було вигідно в подібній ситуації вступити в дружбу і союз з Віфінським правителем, який прагнув відібрати у {{нп5|Атталіди|Атталідів|en|Attalid dynasty}} більшу частину їхніх володінь. Тільки таким шляхом можна було зберегти надію на завоювання всіх фрігійських земель.

=== Війна [[183 до н. е.|183]]—[[179 до н. е.|179 років до н. &nbsp;е.]] ===

[[Файл:Shield Pharnakes Getty Villa 80.AC.60.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Щит «В ім’яім'я Фарнака»]]

Причини війни [[183 до н. е.|183]]—[[179 до н. е.|179 років до н. &nbsp;е.]] між Понтом і коаліцією [[Пергам (держава)|Пергаму]], [[Каппадокія|Каппадокії]] і [[Віфінія|Віфінії]] полягали у прагненні Фарнака не допустити розширення володінь Пергаму і Віфінії за рахунок земель, які, як він вважав, по праву мали належати Понту. Мова йде, в першу чергу, про території на заході &nbsp;— [[Фрігія|Фрігію]] і [[Галатія|Галатію]]<ref>Stahelin F. Geschichte der kleinasiatischen Galater. Leipzig, 1907. S. 63. {{ref-de}}</ref>, а на східних кордонах анексія земель розглядалася як справа другорядна, до якої збиралися приступити після зміцнення позицій на заході.

На наступний рік ([[182 до н. е.|182]]/[[181 до н. е.|181]] рік до н. &nbsp;е.) в Рим знову прибули посли від [[Евмен II|Евмена]], Фарнака і Аріарата IV Евсебія, союзника Пергаму. Питання про Синоп уже не стояло на порядку денному. З опису [[Полібій|Полібієм]] ходу переговорів Риму з послами воюючих сторін складається враження, що дії Риму були спрямовані на затягування війни, а Фарнак намагався цим скористатися. Це проявилося, зокрема, у захопленні ним на другому році війни невеликого містечка Тія, розташованого на узбережжі [[Чорне море|Чорного моря]].

Через два роки після початку війни було укладено перемир'я, одним з головних умов якого був відведення військ. З боку [[Пергам (держава)|Пергаму]] перемир'я уклав [[Аттал II]], брат Евмена II, який захворів і не міг керувати військами. Фарнак, відчуваючи зацікавленість римлян в ослабленні Пергаму і їх прагнення затягнути конфлікт, пішов на перепочинок з метою консолідації сил для вирішального наступу. Ще до закінчення зими він послав військо на чолі з Леокрітом до [[Галатія|Галатії]], а сам вирішив вторгнутися в [[Каппадокія|Каппадокію]]. Ця воєнна кампанія не принесла понтійському правителю успіху і він, зазнавши невдачі, змушений був у [[179 до н. е.|179 році до н. &nbsp;е.]] підписати {{Нп5|Апамейський мирний договір|Апамейський мирний договір|en|Treaty of Apamea}}. Відповідно до цього договору Фарнак І зобов’язувавсязобов'язувався не відвідувати Галатію під будь-яким приводом, а всі попередні договори з галатами признати недійсними. Він повинен був повернути Пафлагонію разом з виселеним звідти жителями, а також захоплену частину Каппадокії, виплатити противникам 900 талантів контрибуції і ще 300 талантів Евмену ІІ на покриття військових витрат. Крім того, Фарнак змушений був повернути заручників і передати Евмену II місто Тій, який пергамський цар повернув Прусію II.

Після війни [[183 до н. е.|183]]—[[179 до н. е.|179 років до н. &nbsp;е.]] Фарнак від жорсткої політики перейшов до дружніх зв'язків з грецькими містами. Це стало наслідком перенесення столиці в [[Синоп]], який мав значні контакти з еллінськими полісами Причорномор'я та Східного Середземномор'я, а також поразки Фарнака у війні. За допомогою міст цар розраховував відновити свій престиж, підірвану війною економіку і торгівлю. Важливо й те, що в зазначений час грецькі поліси мали добрі відносини з [[Римська республіка|Римом]] &nbsp;— вирішальною силою у всіх малоазійських справах.

У [[160 до н. е.|160]]/[[159 до н. е.|159 році до н. &nbsp;е.]] Фарнак I одружився з Нісою &nbsp;— сестрою або племінницею [[Антіох IV|Антіоха IV]], дочкою Антіоха, сина [[Антіох III Великий|Антіоха III Великого]], одруженого зі своєю сестрою Лаодикою<ref>Reinach Т. Remarques sur le dtfcret d'Athenes en l'honneure de Pharnaccs I // BCH. 1906. Vol. XXX. P. 46-51. {{ref-fr}}</ref><ref>Seibert J. Historische Beitrage zu den dynastischen Verbindungen in hellenistischer Zeit. Wiesbaden, 1967. S. 69-119. {{ref-de}}</ref>. Справжні причини цього шлюбу криються в прагненні Фарнака вийти з політичної ізоляції шляхом зміцнення традиційних зв'язків із [[Селевкіди|Селевкідами]]. Останні ж намагалися продемонструвати свою лояльність Риму, бо Фарнак в цей час виступав уже в ролі римського союзника.

Дата смерті Фарнака I обчислюється лише приблизно. Він помер між [[160 до н. е.|160]]/[[159 до н. е.|159 роками до н. &nbsp;е.]], коли був прийнятий декрет афінян в його честь, і [[156 до н. е.|156]]/[[155 до н. е.|155 роками до н. &nbsp;е.]], коли у війні між [[Пергам (держава)|Пергамом]] і [[Віфінія|Віфінії]] взяв участь як цар [[Понтійське царство|Понту]] його брат {{Нп5|[[Мітридат IV Філопатор Філадельф|Мітридат IV Філопатор Філадельф|en|Mithridates IV of Pontus}}]].

Під час правління Фарнака І позиції царської влади в державі посилилися, почалося створення системи укріплених військово-господарських поселень на царських землях, про що побічно свідчить переселення жителів [[Пафлагонія|Пафлагонії]] у внутрішні райони Понту. Часом правління Фарнака датується напис із [[Амасья|Амасії]], де вперше згадується фрурарх &nbsp;— командир гарнізону в царській столиці. Фрурархи стояли на чолі царських воєнних гарнізонів в столицях воєнно-адміністративних округів [[Понтійське царство|Понтійського царства]].