Вікторія (королева Великої Британії): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dexbot (обговорення | внесок)
м Removing Link GA template (handled by wikidata)
Staszhel (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 26:
}}
 
'''Вікто́рія I''' ({{lang-en|Victoria}}, {{lang-en|Alexandrina Victoria}}) ([[24 травня]] [[1819]] - [[22 січня]] [[1901]]), королева [[Велика Британія|Великої Британії]] з [[1837]] року.
 
== Життєпис ==
Вікторія народилася [[24 травня]] [[1819]] р року. Спочатку шанси принцеси Вікторії на престол були невеликими, але до [[1837]] року серія смертей спадкоємців престолу від [[гемофілія|гемофілії]] зробила її єдиною претенденткою на трон.
 
[[20 червня]] [[1837]] року відбулася коронація 18-літньої королеви, по закінченні якої вона негайно ж попросила чашку [[чай|чаю]] і свіжий номер «[[Таймс]]».
 
Молода двадцятилітня Вікторія, зустрівшись на балі з майбутнім імператором [[Олександр II (російський імператор)|Олександром II]] не на жарт захопилася ним і подумувала про шлюб. Але такий союз був неможливий як з династичних, так і з політичних міркувань. Після цього випадку Вікторія на час втратила інтерес до заміжжя. Але випадок не змусив себе чекати. На одному з балів Вікторія танцювала з [[Альберт Саксен-Кобург-Готський|Альбертом, князем Кобурзьким]]. Молодий князь скорив серце Вікторії й у лютому [[1840]] р. року відбулося одруження королеви з Альбертом. «Я люблю його більше, ніж думала», — запише Її Величність у своєму щоденнику, — і я зроблю все, що в моїй владі, щоб полегшити його жертву".
 
Якоюсь мірою це дійсно була жертва. Чоловік королеви Англії за законами країни не мав права на титул [[король|короля]]. Дружина могла зробити його тільки [[фельдмаршал]]ом.
Рядок 45:
Почалася [[Кримська війна]]. Росія понесла важкі втрати, втратила Севастополь й Чорноморський флот. Незважаючи на перемогу й протести Туреччини, королева Вікторія повернула [[Севастополь]] Росії.
 
В [[1851]] р. році у Лондоні відбулася Перша Всесвітня виставка, на якій були зібрані досягнення передової думки із всіх країн світу. Представлені в Кришталевому палаці експонати дали поштовх не тільки фантазіям Жуля Верна, але й реальному науково-технічному прогресу. Новаторство торкнулося всіх сторін життя — від перших у світі електродвигунів до бутерброда лорда Сендвіча. Найбільший флот з найсучаснішим озброєнням (перші броненосці з'явилися в Англії) дозволив Великобританії розширити свої колоніальні володіння, зібравши під короною 40 країн. Англія була центром світу, а англієць (подібно американцеві сьогодні) почував себе як удома майже в будь-якій точці земної кулі. Кіплінг, «співак британського імперіалізму», оспівував у своїх баладах «тягар білої людини», що цивілізовані англійці мужньо несуть у колоніях серед тубільців, цих «похмурих» бентежних дикунів.
 
Однак успішну Британію і її королеву чекав серйозний удар. Занедужав тифом і помер принц Альберт. Після того, як 1861 року принц Альберт помер, королева до кінця життя носила жалобу по чоловіку. [[Редьярд Кіплінг]] у своїх віршах називатиме її не інакше, як «вдовою з Віндзору».
Рядок 51:
Але час ішов і золоте століття [[Британська імперія|Британської імперії]] підходило до кінця. Старіючій королеві важко було встояти проти натиску проамериканської буржуазії, що потребувала більш агресивної зовнішньої політики. Королева намагалася влагодити всі справи по-домашньому, улаштовуючи шлюби своїх родичів зі членами монарших родин.
 
[[22 січня]] [[1901]] р. року у заміському маєтку Осборн королева Вікторія доживала свою останню годину. Близькі оточували королівське ложе, а лікар і німецький імператор [[Вільгельм II Гогенцоллерн]], онук, тримали її голову, щоб полегшити подих, що переривався.
 
Важка 82-літня жінка, що пересувалася за допомогою крісла-коляски, не втратила ілюзій про особливе призначення своєї влади й бажання правити. «Я не хочу вмирати, я повинна завершити ще кілька справ», — були її передсмертні слова.
 
Увечері королеви не стало, а наступного дня ранком її старший син і спадкоємець престолу принц Уельський, хрещений під ім'ям Альберта Едуарда, відправився в Лондон. Тут у Сент-Джеймському палаці на засіданні Таємної ради він був проголошений королем, прийняв клятву архієпископа Кентерберійського Фредерика Темпа.
 
{{wikiquote}}
{{Commons|Victoria of the United Kingdom}}
 
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"
Рядок 64 ⟶ 67:
| width="25%" | Наступник<br/>[[Едуард VII]]
|}
 
{{wikiquote}}
{{Commons|Victoria of the United Kingdom}}
 
{{Монархи Великої Британії}}