Судова практика: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dgho (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Dgho (обговорення | внесок) |
||
Рядок 54:
# Згідно зі ст. 111-23 [[Господарський процесуальний кодекс України|Господарського процесуального кодексу]], ст. 458 [[Кримінальний процесуальний кодекс України|Кримінального процесуального кодексу]], ст. 360-7 [[Цивільний процесуальний кодекс України|Цивільного процесуального кодексу України]], рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм [[Матеріальне право|матеріального права]] у подібних [[Правовідносини|правовідносинах]], є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.'''Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.'''
# У чинному [[Законодавство України|законодавстві України]] відсутня норма, яка б надавала право Пленуму Верховного Суду України давати рекомендаційні роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, проте деякі роз'яснення Пленуму використовуються судами й нині. Наприклад, Постанова Пленуму № 6 від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
# Окрім того, у системі судів загальної юрисдикції судова практика вищих судових інстанцій виступає орієнтиром як для нижчих судів, так і для інших правозастосовних органів. Згідно
# Згідно зі ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Пленуми вищих спеціалізованих судів з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ відповідної судової спеціалізації узагальнюють практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизують та забезпечують оприлюднення правових позицій вищого спеціалізованого суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані.
# Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України зобов'язані застосовувати [[Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод|Конвенцію]] та практику [[Європейський суд з прав людини|Суду]] як джерело права. З моменту набуття чинності рішення Суду стають джерелом судової практики Європейського Суду з прав людини. Ця судова практика визнається джерелом загальноєвропейських стандартів прав людини і повинна враховуватися органами всіх держав — учасниць конвенції.
| |||