Проводи: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Уточнення
→‎Походження традиції: Виправлена описка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки
Рядок 33:
<blockquote>«Велиц{{unicode|Ѣ}} дни окличи и на Радуницы въюнецъ и всякое в нихъ б{{unicode|Ѣ}}сованіе...»</blockquote>
Однак, в подальшому народ створив своєрідний «сплав» давніх святкувань і суворої християнської традиції у справлянні Проводів-Радуниці. Увесь другий після Великодня тиждень вважався поминальним, а його відмічання було таким, яким ми його знаємо тепер. Так, уже в церковному словнику [[1773]] року зазначалось:
<blockquote>«В Радуницю був звичай серед простолюддя згадувати померлих совяківсвояків з язичними обрядами, і той, хто згадував, приносив на могилу вино, сичене [підсолоджене] вино, пироги, млінці, і після відправи священиком литаї, взявшу чарку з вином або склянку з пивом, відливав частину на могилу, а решту допивав сам; жінки в цей час плаксивим голосом причитали добродійства покійника...»<ref>Новое прибавление къ службе церковной, 1818</ref></blockquote>
Загалом у такому вигляді поминальний тиждень зберігається в [[українці]]в і в наш час.