Дельвіг Сергій Миколайович: відмінності між версіями

В листопаді [[1917]] р. був призначений начальником інспекторату артилерії Українського Генерального Військового Штабу. На початку 1918 — начальник артилерії [[Гайдамацький кіш Слобідської України|Гайдамацького Коша Слобідської України]]. В березні 1918 повернувся в Київ. В період правління гетьмана П.Скоропадського керував організацією управління артилерією в армії Української Держави. 3 [[1919]] — інспектор артилерії Армії Української Народної Республіки.

Договір про перемир'я встановлював демаркаційну лінію між Українською Галицькою Армією і польськими військами по так званій [[лінія Дельвіга|лінії Дельвіга]]. Нею мали розділятися позиції військ ЗО УНР і Польщі по кордону Заложці-Тернопіль-Острів-Літятин-Незвиська. Проте Диктатор ЗО УНР [[Євген Петрушевич]] не визнав умов перемир'я, наступ галицьких частин продовжувався.

В 1919 — 21 роках Дельвіг — [[військовий аташе]]-голова української військової місії при Посольстві УНР в Румунії. В жовтні 1920 р. С.Петлюра надав повноваження голові дипломатичної місії в Румунії [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Костю Мацієвичу]] і генералу Дельвігу вести переговори, укласти військову конвенцію з урядом генерала П.Врангеля за умов визнання останнім самостійності УНР і її уряду. З лютого 1921 член Вищої військової ради УНР.

[[3 серпня]] [[1921]] року підвищений до звання [[Генерал-полковник|генерал-полковника]] армії УНР. Очолював Товариство колишніх вояків Армії УНР та Українську громаду в Румунії.