Литовсько-Руська митрополія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування 91.124.33.151 до зробленого Green Zero |
м Бот: Автоматизована заміна тексту: Вікіпедія:Завдання для роботів (Нижегородська → Нижньогородська) |
||
Рядок 17:
Зусиллями московських князів та митрополита, [[1364]] року патріарх [[Філотей Коккін|Філотей]] мав намір підтвердити ліквідацію Литовської митрополії, звівши її до рангу «київського єпископства», підлеглого Олексієві. Однак ця трансформація так ніколи й не була втілена в життя, хоча саму грамоту було внесено до Святого Кодексу (до патріарших архівів).
[[1371]] року патріарх Філотей відновив Галицьку митрополію. Зробив він це на прохання польського короля [[Казимир Великий|Казимира Великого]] (1333-1370), котрий нарікав, що «всеруський» митрополит не дбає про православних у його володіннях; він навіть дозволив собі зазначити, що «нині вся ця земля зруйнована і в ній немає закону». Про це писав й Філотей в одній грамоті, де також висловлює жаль, що Олексій не відвідує «велелюдних» земель Литви та «Малої Русі». Більше того, Олексій за союз з Литвою відлучив князів Тверського та Смоленського від Церкви, брав участь у захопленні князя Тверського Михайла, плів політичні інтриги в родині
Того ж 1371 року Ольґерд, добивався у Царгороді призначення «іншого» митрополита «Києва, Смоленська, Твері, Малої Русі, Новосілля і Нижнього Новгороду». Патріярхові надсилали скарги на Олексія, і він був примушений призначити слідство, яке доручив архімандритові [[Кипріан|Кипріянові Цамблакові]], що в 1373 р. приїхав до Литви. Через кілька років Царгород погодився на вимоги Ольґерда, і 1375 року митрополитом Києва, Литви й Малої Русі було призначено Кипріяна.
| |||