Михальчук Костянтин Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Deineka (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Texnik (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Картка:Особа
'''Ко́сть Михальчу́к''' ([[1840]]—[[1914]]) — визначний мовознавець, член [[Київська Стара Громада|Київської Старої Громади]], дійсний член [[НТШ]] у Львові, [[Українське Наукове Товариство у Києві|Українського Наукового Товариства у Києві]], [[Історичне Товариство Нестора-Літописця|Історичного Товариства Нестора-Літописця]]. У своїй праці «Наречия, поднаречия и говоры Южной России («Труды» за ред. [[Чубинський Павло|П. Чубинського]]. Т. 7) виступив основоположником української [[діалектологія|діалектології]]. Автор багатьох праць з терену [[мовознавство|мовознавства]] (історичної [[фонетика|фонетики]] й [[морфологія|морфології]], генези [[українська мова|української мови]] та ін.).▼
| ім'я =Михальчук Костянтин Петрович
| місце_проживання =
| інші_імена =
| зображення =
| розмір_зображення =250px
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =Михальчук Костянтин Петрович
| дата_народження = {{Дата з віком|1841|1|2}}
| місце_народження =с.[[Зозулинці (Козятинський район)|Зозулинці]]
| дата_смерті =([[20 квітня]] [[1914]])
| місце_смерті =м.[[Київ]]
| причина_смерті =
| громадянство =
| національність =[[українець]]
| відомий_(відома) = мовознавець та етнограф
| рід_діяльності =
| титул =
| військове звання =
| платня =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| віросповідування =
| дружина =
| діти =
| родичі =
| нагороди =
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки =
| employer =
| зріст =
| вага =
| герб =
}}
▲'''Ко́сть Михальчу́к''' (*[[21 грудня]] [[1840]] ([[2 січня]] [[1841]] н.ст.), с. [[Зозулинці (Козятинський район)|Зозулинці]], [[Вінницька область]] — [[7 квітня]] ([[20 квітня]] н.ст.) [[1914]], [[Київ]]) — визначний мовознавець та етнограф, член [[Київська Стара Громада|Київської Старої Громади]], дійсний член [[НТШ]] у Львові, [[Українське Наукове Товариство у Києві|Українського Наукового Товариства у Києві]], [[Історичне Товариство Нестора-Літописця|Історичного Товариства Нестора-Літописця]]. У своїй праці «Наречия, поднаречия и говоры Южной России («Труды» за ред. [[Чубинський Павло|П. Чубинського]]. Т. 7) виступив основоположником української [[діалектологія|діалектології]]. Автор багатьох праць з терену [[мовознавство|мовознавства]] (історичної [[фонетика|фонетики]] й [[морфологія|морфології]], генези [[українська мова|української мови]] та ін.).
== Біографія ==
[[image:Myhalchuk kostyantyn petrovych.jpg|thumb|Памятна плита в м.[[Житомир]]]]
В [[1856]]-[[1858]] роках навчався в Житомирській чоловічій гімназії. В [[1859]]-[[1863]] у Київському університеті. Перед польским повстанням 1863 року змушений був залишити навчання в університеті; від 1867 до кінця життя працював бухгалтером Київського пивоваренного заводу. Співпрацював з Пд.-Зх. відділом Російського географічного товариства (1873-76), Петербурзькою Академією Наук. Основоположник [[Україна|української]] [[діалектологія|діалектології]]. В описових працях методологічно був одним з попередників структуралізму.
Досліджував проблеми укр. діалектології, історії укранської мови, українського правопису, методології лінгвістики. Вперше здійснив системат. опис укр. діалектів на основі порівн. матеріалів, одержаних після обстеження укр. говірок за єдиною програмою, визначив діал. членування укр. мови, окреслив межі поширення трьох наріч — пн., пд.-зх. і пд.-сх. — і менших одиниць діал. поділу. Підготував першу карту українських говорів; обгрунтував поділ діалектів на давні й новожитні, запропонував пояснення генези багатьох явищ сучас. діалектів («Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини», 1872, 1877, рос. мовою). В етногенет. дослідженнях обстоював автохтонність півден-нодавньорус. населення Київщини, запропонував критерії розмежування структурно і генетично близьких мов, наріч («Відкритий лист до О. М. Пипіна з приводу його статей у „Вестнике Европы"...», 1909). Обгрунтував наддіал. характер літ. мови; утверджував право укр. мови і культури на безперешкодний розвиток [«Що таке малоруська (південноруська) мова?», 1899; «До питання про малоруську літературну мову», 1898, опубл. 1929; обидві — рос. мовою]. Сформулював наукові принципи обстеження укр. діалектів, що заклали підвалини їх типол. вивчення («Програма до збирання діалектних одмін української мови», 1909, у співавт. з Є. Тимченком; «Програма для збирання особливостей малоруських говорів», 1910, рос. мовою, у співавт. з А. Кримським). У публіцист, статтях, надр. в газетах і журналах, виступав на захист української мови і культури. Як редактор і порадник вклав багато праці у видання «Української граматики» та «Російсько-українського словаря» Є.Тимченка, «Українського словаря» за ред. Б. Грінченка.
== Література ==
* Грушевський М. С. Константин Михальчук. «Україна», 1914, № 2;
* Шахматов А. Памяти К. П. Михальчука. «Укр. жизнь», 1914, № 4;
* Тимченко Є. Огляд наук. праць К.Михальчука. В кн.: Філол. зб. пам'яті К.Михальчука, К., 1915;
* Шерех Ю. Кость Михальчук. Вінніпег, 1952;
* Жилко Ф. Т. Костянтин Петрович Михальчук. УМШ, 1954, № 2;
* Жовтобрюх М. А. Наук. спадщина К. П. Михальчука. «Мовознавство», 1990, № 6;
* Шевельов Ю. Про генетизм у діалектол. концепції К. Михальчука;
* Бернштейн С. Кость Михальчук — учений, особистість. В кн.: Проблеми сучас. ареалогії. К., 1994.
{{Wikify}}
{{Bio-stub}}
{{no iwiki}}
[[Категорія:Персоналії Ми]]
| |||