Едгар Ковач: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aeou (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 74:
=== «Спосіб закопанський» ===
[[1899]] року вийшов друком одночасно у Відні та Львові альбом орнаментальних мотивів Ковача під назвою «Спосіб закопанський» ({{lang-pl|Sposób Zakopiański}}). Туди ввійшли зокрема і нереалізовані проекти, як то розписи для парафіяльного костелу в [[Закопане|Закопаному]]. Цікавим є трактування концепції саме як «способу» на противагу широковживаному окресленню як «Стиль закопанський», яке на той час вже міцно увійшло в обіг в мистецьких колах. Розуміння «Способу» він розтлумачує у доповідях, виголошених в подальшому. На відміну від такого широко вживаного в ті роки окреслення як «[[Стиль закопанський]]», Ковач висуває ідею підходу саме до трактування і переосмислення орнаментики. Він не приймав поширеного в той час «цитування» народного мистецтва, а пропонував використати самі принципи народної стилізації природніх мотивів. При цьому черпати орнаментальні сюжети він пропонував безпосередньо з природи карпатського краю, із подальшою їх геометризацією. Іншими словами, у народного мистецтва слід перейняти не орнаментику, а сам підхід до стилізації форм природи у поєднанні із методами модерну, долучаючи тим самим нові сюжети. На думку Ковача народне мистецтво «в чистому вигляді» не могло задовільнити сучасних мистецьких запитів.
Спосіб закопанський викликав жваву дискусію в мистецьких колах Галичини. Йому закидували штучність та нібито приналежність до «чужинських» мотивів — тирольських та швейцарських. На практиці однак «спосіб» здобув підтримку у ремісників. Прихильники нового підходу з'явились і в архітектурі. [[Владислав Екельський]] застосував мотиви Ковача у перебудові власного будинку у Кракові на вулиці Шпитальній, 4. [[Євген Весоловський]] спорудив дерев'яний літній театр в Окосімі а також ряд житлових будинків, котрі разом практично утворюють цілий «закопанський» ансамбль. Юзеф Мікульський звернувся до цієї стилістики у будинку «Сокола» у Вадовіцах, [[Ян Перось]] — у декорації зали для прийомів Ощадної каси в Ряшеві. Сам Ковач в контексті «способу» розробив амвон парафіяльного костелу в Окуліцах, меблі і вівтар для каплиці у Вітковіцах, «Галицький інтер'єр» на всесвітній виставці у Парижі [[1900]] року.
| |||